07 квітня 2011 р. Справа № 49882/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Носа С.П.,
суддів - Шавеля Р.М.., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області на постанову Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2009 року в справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплачену у 2008 році щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни», -
06 квітня 2009 року, Старосинявським районним судом Хмельницької області зареєстровано позовні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2008 рік.
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вони є дітьми війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога їм не виплачувалась в повному обсязі за 2008 рік
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому невиплата передбаченого згаданою статтею підвищення до пенсії «дітям війни» є такою, що суперечить Конституції України та Законам України.
Постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2009 року позов задоволено. Постановлено визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області протиправною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області нарахувати на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни було обмежено.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», що визнані неконституційними.
Оскільки позивачі, відносяться до соціальної групи «діти війни», то з огляду на викладене слід зобов'язати відповідача, управління Пенсійного фонду України у Старосинявському районі Хмельницької області, нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не було внесено змін, а тому кошти на виплату передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищень були відсутні. Крім того вказано, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що вони мають право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому ненарахування та невиплата відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року є безпідставною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
У резолютивній частині оскаржуваної постанови, судом першої інстанції зобов'язано відповідача провести нарахування на користь позивачів щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої законом, що, на переконання колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено не соціальну допомогу, у вигляді підвищення до пенсії, а підвищення, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Водночас, одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом.
Таке твердження, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Водночас колегія суддів у відповідності до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства вважає за необхідне визнати дії управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.
У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є :
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому, резолютивну частину даної постанови слід змінити.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Змінити постанову Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2009 року в справі № 2а-203/09/2216 виклавши її резолютивну частину в наступній редакції.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України України в Старосинявському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С.П. Нос
Судді: Р.М. Шавель
А.М. Ліщинський