07 квітня 2011 р. Справа № 4059/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити одноразову компенсацію за втрату годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, -
15 листопада 2010 року, Косівським районним судом Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової компенсації за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також зобов'язання здійснити виплату такої компенсації відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» та передбаченого ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» підвищення суми виплати на 20 %.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 наділена правом на отримання одноразової компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Крім того зазначено про необхідність врахування вимог ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», оскільки позивач проживає та зареєстрована в с. Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області, якому надано статус гірського населеного пункту. У виплаті вказаної компенсації відповідачем відмовлено.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті одноразової компенсації за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації провести ОСОБА_2 виплату одноразової компенсації за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 60 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначити на момент виплати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України», та ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів».
Зазначену постанову мотивовано тим, що право на отримання позивачем одноразової компенсації за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою є підтвердженим.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на момент смерті чоловіка позивача - ОСОБА_3, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, ОСОБА_2 не досягла пенсійного віку і не перебувала на його утриманні, як непрацездатна, а також у сім'ї не було на утриманні неповнолітніх дітей, а тому право на отримання одноразової компенсації відсутнє.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1, 19 червня 1979 року ОСОБА_2 укладено шлюб із ОСОБА_3 (А. с. 8).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 55 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Текучівською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області (А. с. 12).
Копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 18 квітня 2008 року свідчить, що померлий ОСОБА_3 відносився до 1-ої категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, згідно вкладки до зазначеного посвідчення НОМЕР_4 він був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (А. с. 13).
У копії витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 80 від 12 березня 2010 року вказано, що захворювання та причина смерті ОСОБА_3 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (А. с. 14).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації 27 травня 2010 року, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (А. с. 10).
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в с. Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області (А. с. 7).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_5, виданого виконавчим комітетом Текучівської сільської ради, ОСОБА_2 має право на гарантії і пільги встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (А. с. 11).
Листом Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації від 21 червня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено у виплаті одноразової компенсації за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (А. с. 15).
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Частиною 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, а об'єктивні обставини, що унеможливлюють застосування такого розміру заробітної плати для обчислення компенсації передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відсутні.
Посилання відповідача, як на підставу відмови позивачу у проведенні виплати одноразової компенсації передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника, затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31 грудня 1996 року № 28, на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки згадане Положення втратило чинність відповідно до п. 4 наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25 червня 2007 року № 444.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на положення ст. ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки згаданими нормами врегульовано умови призначення та розмір пенсії в разі втрати годувальника, а не умови призначення та розмір одноразової компенсації.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки матеріалами справи стверджується, що позивача наділено статусом особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, то вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність врахування норм ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» при визначенні розміру одноразової компенсації належної позивачу відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразової компенсації, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись, ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року в справі № 2а-1170/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: А. М. Ліщинський
Р. М. Шавель