17 березня 2011 р. Справа № 40747/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ОООЗ м. Житомир Яценко О.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 02.02.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову AM 010516 від 10 грудня 2008 року про накладення адміністративного стягнення за перевищення швидкості у вигляді штрафу в розмірі 260,00 гривень.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 травня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 травня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що оскільки інспектор ДПС роти ДПС жодного разу не з'явився на засідання суду, не представив суду матеріалів про накладення на нього адміністративного стягнення, не вжив заходів для всебічного, повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи, зокрема не відібрав пояснень у свідків, понятих, які б могли засвідчити адміністративне правопорушення. Окрім того, судом не взято до уваги статтю 251 КпАП, в якій йдеться, що доказами адміністративного правопорушення можуть бути показання технічних приладів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2008 року інспектором ДПС роти ДПС ОООЗ м. Житомир Яценко О.В. винесена постанова серія AM №010516, в якій зазначено, що ОСОБА_1 о 20:35 годині на 197 км дороги Київ-Чоп керуючи автомобілем НОМЕР_1 в населеному пункті рухався зі швидкістю 92 км/год. з перевищенням встановленої швидкості на 32 км/год., тим самим допустив порушення п.12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут №0511019».
Згідно п.12.4. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення п.12.4. ПДР за що передбачена відповідальність згідно ст.122 ч.1 КУпАП зафіксовано протоколом серія АЕ №0573255 про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.122 ч.1 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Статтею 258 частиною 1 КУпАП встановлено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 73, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Посилання апелянта відсутність доказів правопорушення, на погляд колегії суддів, не заслуговують на увагу позаяк правопорушення зафіксоване протоколом про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 травня 2009 року у справі №2а-1179/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
О.Б. Заверуха