Справа: № 2-а-269/10 Головуючий у 1-й інстанції: Демченко В.С.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
"28" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Федотова І.В.,
суддів -Ісаєнко Ю.А. та Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності,-
ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (далі -відповідач) про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії у розмірах визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом І групи, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області та отримує пенсію згідно з ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам I групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 100 % мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України 03.01.2002 року №1 відповідач неправомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50, 54 зазначеного Закону.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Щодо кінцевої дати перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає, що загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», відповідно до якої пенсія -це щомісячна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи інвалідом.
Отже, суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, а ні обмеженість у частині цих видів виплат, з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюють на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на будь-який строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області -залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Ю.А. Ісаєнко
В.П. Мельничук