Справа: № 2а-5871/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"24" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ПАТ «Кредитпромбанк»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», за участю прокуратури Печерського району м. Києва про стягнення заборгованості в розмірі 6 692,24 грн., -
В квітні 2010 року позивач - Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»про стягнення заборгованості зі збору з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 3-5).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року позов Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку повністю задоволено, а саме: стягнено з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(ідентифікаційний код юридичної особи 21666051, юридична адреса: м. Київ, б-р. Дружби Народів, б. 38) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на р/р 256017012237 у ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 303398 суму заборгованості зі сплати збору з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют на обов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2010 р. в розмірі 6 692 (шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 24 коп. (а.с. 109-113).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача по справі -Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2010 р. у справі № 2а-5871/10/2670 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку до ПАТ «Кредитпромбанк»про стягнення заборгованості з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти в розмірі 6 692,24 гривень відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права (а.с. 120-121).
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи повністю позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є базовим та передбачає сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу безготівкової іноземної валюти за гривню у розмірі 0,5 відсотка.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено судом першої інстанції, за результатами тематичної перевірки відповідача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування та сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за період з 08.09.2006 р. по 03.03.2010 р., Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку складено Акт від 03.03.2010 р., яким встановлено, що за період з 08.09.2006 року по 03.03.2010 року, загальна сума операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти для потреб клієнтів становить 423 211 387, 82 грн. (а.с. 17-18).
Перевіркою встановлено, що в січні 2010 року збір на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню відповідачем справлявся в розмірі 0,2 відсотки і становив 4 461,49 грн., замість 0,5 відсотка , - 11 153,73 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість зі сплати вказаного збору у розмірі 6 692, 24 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає, що до переліку страхувальників, що сплачують внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застрахованих осіб згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», юридичні особи, що здійснюють операції купівлі-продажу іноземної валюти не включаються.
Однак, у відповідності до п. 5 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Згідно з п. 7.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 року, порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме операцій з купівлі-продажу валют, продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, відчуження легкових автомобілів, купівлі-продажу нерухомого майна, послуг стільникового рухомого зв'язку, здійснюється відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740.
Пункт 17 вказаного Порядку передбачає, що у разі неповної або несвоєчасної сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування несплачені суми стягуються з платників із застосуванням фінансових санкцій, передбачених законодавством.
Вимога про сплату боргу, як виконавчий документ, передбачена для страхувальників, перелік яких встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та у разі наявності недоїмки по страхових внесках. Відповідно до п. 2 ст. 106 вищевказаного Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
До переліку осіб, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», юридичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют, не включено. Обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість перед Пенсійним фондом у даному випадку складають суми недоплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що не являються недоїмкою по сплаті страхових внесків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку, задовольнивши повністю позов УПФ України в м. Луцьку.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 165, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу представника ПАТ «Кредитпромбанк»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: Н.М. Троян
Н.П. Бужак