Справа: № 2-а-2619/10 Головуючий у 1-й інстанції: Аніпко С.В.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"05" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги,-
встановив:
06 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у нарахуванні підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, з 26 травня 2010 року в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2010 року адміністративний позов в частині вимог про визнання дій відповідача щодо невиплати в повному обсязі соціальної допомоги з 26 травня 2010 року незаконними та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 06 червня 2010 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі, і направити справу для продовження розгляду.
Крім того, ОСОБА_2 також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Оцінюючи обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження колегія суддів приходить до висновку, що заявник за таких обставин не мав реальної можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нею повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Судом першої інстанції враховано, що позивачем позов подано 06 грудня 2010 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме відтиском штампу вхідної кореспонденції.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк. Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, що його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги за період до 06 червня 2010 потрібно залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2011 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Г.В. Земляна
І.О.Лічевецький