Справа: № 2а-12667/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
"24" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2010 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агама-Трейд Центр»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «Агама-Трейд Центр»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000962312/0 від 11.02.2010 р., №0000962312/1 від 07.04.2010 р., № 0000962312/2 від 20.07.2010 р., № 0000962312/3 від 20.09.2010 р., якими позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 396 718 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2010 р. адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній сказі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом із порушенням норм податкового законодавства, оскільки за результатами виконання договірних зобов'язань між ТОВ «Агама-Трейд Центр»(покупець) та ТОВ «Салком-2007»(продавець), останнє видало на користь позивача видаткові та податкові накладні. Податкова накладна, в свою чергу, є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару.
Разом з тим, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи та положеннях чинного законодавства.
10 жовтня 2007 р. між ТОВ «Агама-Трейд Центр»та ТОВ «Салком-2007»укладено договір постачання товару № 10/07-10-7 за умовами якого позивач мав придбати продукти харчування.
У період з 19.01.2010 р. по 25.01.2010 р. посадовцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Агама-Трейд Центр»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Салком-2007»за період березень-липень 2008 р., вересень-жовтень 2008 р.
Результати перевірки оформлено актом № 58/23-12/35331614 від 29.01.2010 р.
Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту витрат з оплати товару за договором № 10/07-10-7 від 10 жовтня 2007 р. на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Салком-2007».
Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 р. ТОВ «Салком-2007»було створено з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій та давала змогу незаконно формувати податковий кредит і валові витрати легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності.
Зазначене, на думку податкового органу, призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 404 413 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962312/0 від 11.02.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 606 620 грн., в тому числі 404 413 грн. за основним платежем та 202 207 грн. за штрафними санкціями.
За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято рішення №0000962312/1 від 07.04.2010 р., № 0000962312/2 від 20.07.2010 р., № 0000962312/3 від 20.09.2010 р., якими зменшено суму податкового зобов'язання та визначено до сплати за платежем податок на додану вартість 396 718 грн., в тому числі 264 478 грн. за основним платежем та 132 240 грн. за штрафними санкціями.
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пункт 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI) визначав продаж товарів як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону).
Таким чином, до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.
У цьому зв'язку суд апеляційної інстанції враховує, що згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 р. у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 останні організували створення на території міста Києва 19 суб'єктів господарської діяльності на підставних осіб, в тому числі і ТОВ «Салком-2007», з метою документального підтвердження безтоварних операцій, що призвело до несплати до бюджету 1 898 438 грн. 48 коп.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_3 показав, що єдиною метою створення згаданих підприємств була конвертація безготівкових коштів в готівкові на підставі підроблених бухгалтерських документів.
На думку судової колегії зазначені обставини є беззаперечним свідченням того, що фактичне виконання умов договору постачання товару № 10/07-10-7 від 10.10.2007 р. не відбувалось і передача товару позивачеві не здійснювалась.
За таких обставин позивач позбавляється права на податковий кредит за наслідками безтоварної операції та на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2010 р. скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 29 березня 2011 р.