Справа: № 2-а-4015/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"22" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Житомирського апеляційного господарського суду про стягнення 136369,80 грн., -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Житомирського апеляційного господарського суду про стягнення 136369,80 грн. задоволено, а саме: стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 136369,80 грн. недоотриманої заробітної плати за 2006-2009 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна судова адміністрація України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що відповідачем у справі щодо стягнення недоотриманої заробітної плати є Держава в особі Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, а не Державна судова адміністрація України.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 2003 року працює суддею Житомирського апеляційного господарського суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів»№865 від 03 вересня 2005 року визначено схему посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади встановлювались, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України №1310 від 31 грудня 2005 року постанову Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року доповнено п.4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Враховуючи, що даний пункт 4-1 визнаний протиправним та скасований, тому невжиття відповідачами заходів по погашенню заборгованості, що утворилась перед позивачем, неперерахування відповідних коштів є неправомірним, оскільки обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що саме на Державну судову адміністрацію України, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, покладено обов'язок з отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доведення у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомостей про обсяги асигнувань, забезпечення управління бюджетними асигнуваннями.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів», який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян (в редакції, що була чинною в період, за який стягується недоотримана заробітна плата) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
У відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України»від 30 червня 2005 року № 514, якій надано зворотню дію в часі -набрання чинності з 01 червня 2005 року, посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови -13,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»№ 865 від 03 вересня 2005 року затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів»доповнено п.4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Між тим, постановою Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, визнано протиправним та скасовано п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів»залишено без змін.
Отже, з урахуванням положень ст.72 КАС України протиправність п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів»не підлягає доказуванню.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з 01 квітня 2007 року - 420 грн., з 01 липня 2007 року - 440 грн., з 01 жовтня 2007 року - 460 грн., з 01 січня 2008 року -515 грн., з 01 квітня 2008 року -525 грн., з 01 жовтня 2008 року -545 грн., з 01 грудня 2008 року -605 грн., з 01 січня 2009 року -605 грн., з 01 квітня 2009 року -625 грн., з 01 липня 2009 року -630 грн., з 01 жовтня 2009 року -650 грн., з 01 грудня 2009 року -669 грн. на місяць.
Заробітна плата позивачу нараховувалась з 2006 року з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн. Розмір заборгованості в сумі 136369,80 грн. підтверджений аудиторським висновком №65 від 15 березня 2010 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 2006 року по 2009 рік для розрахунку заробітної плати суддів гарантований мінімальний посадовий оклад судді мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік, тому застосування для нарахування заробітної плати позивачу положень п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року, яким встановлений обмежений розмір мінімальної заробітної плати (332 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним, оскільки обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцією та законами України прав щодо оплати праці суддів.
Доводи апелянта, що Державна судова адміністрація України є неналежним відповідачем у справі, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», ст.ст.120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 01 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення прав ОСОБА_2 на оплату праці за 2006-2009 роки, виходячи з посадового окладу, встановленого в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», та необхідність стягнення недоотриманої заробітної плати за 2006-2009 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 28 березня 2011 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Г.В.Земляна
І.О.Лічевецький