Справа: № 2-а-304/10 Головуючий у 1-й інстанції: Мішін М.І.
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
"24" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Бистрик Г.М.
Собків Я.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної допомоги як дитині війни,-
ОСОБА_3 звернулась до Шполянського районного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області (далі -УПФУ в Шполянському районі) про визнання бездіяльності щодо виплати щомісячної державної допомоги як дитині війни в неналежному розмірі протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. в сумі 6429,60 грн.
Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2010 року позов задоволено частково, поновлено пропущений строк звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними та зобов'язано УПФУ в Шполянському районі перерахувати та виплатити надбавку до пенсії з 09.07.2007 р.
На вказану постанову УПФУ в Шполянському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Частиною першою ст. 183-2 КАС України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження, а тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»і отримує пенсію за віком, про що відповідач не заперечує.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України, яке є розпорядником бюджетних коштів по вказаним виплатам, за місцем проживання пенсіонерів, а тому УПФУ в Шполянському районі є належним відповідачем по справі.
Відповідно ст. 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в наслідок чого право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено та встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказане положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»було визнано неконституційним.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Таким чином, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Віповідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення правовідносин), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 100, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 100 КАС України, такої ухвали судом першої інстації не було постановлено, а рішення про поновлення процесуальних строків не оформлене відповідно до вимог КАС України, колегія суддів вважає, питання про поновлення процесуальних строків судом першої інстанції не вирішене.
Також, колегія суддів зазначає, що як вказує ОСОБА_3 з 2006 року вона отримувала щомісячну державну соціальну допомогу в неналежному розмірі, що вважає протиправним, а тому позивач знала, або повинна була знати про порушення свого права із моменту вчинення перерахунку проте у встановлений законом строк правом на звернення до суду із зазначених підстав не скористалась, а отже підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду немає.
Посилання ОСОБА_3 про довготривалу хворобу в 2009 році як на поважну причину пропущення процесуальних строків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це не перешкоджало їй зверненутись до суду з позовом в 2006 році.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3 необхідно задовольнити в частині позовних вимог за період з 01.05.2010 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 р., оскільки постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу УПФУ в Шполянському районі необхідно задовольнити частково, а постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2010 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Шполянському районі щодо нарахування і виплати щомісячної державної допомоги ОСОБА_3 як динині війни неналежному розмірі з 01.05.2010 р. та зобов'язати УПФУ в Шполянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну допомогу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.10.2010 р. з урахуванням вже проведених виплат.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2010 року -скасувати та ухвалити нову постанову.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області щодо нарахування і виплати щомісячної державної допомоги ОСОБА_3 як дитині війни неналежному розмірі з 01.10.2010 р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну допомогу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.05.2010 р. з урахуванням вже проведених виплат.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Бистрик Г.М.
Собків Я.М.