Справа: № 2-а-2498/10 Головуючий у 1-й інстанції: Волокітіна Н.Б.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
"01" квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести нарахування та виплату надбавки, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, що суперечать вимогам чинного законодавства України в частині нарахування допомоги та зобов'язати відповідача на корить позивача недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2010 та здійснювати виплату в подальшому; відшкодувати моральну шкоду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року даний адміністративний позов в частині вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з січня 2007 року по 27.04.2010 року залишено без розгляду, а постановою від 01 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 державної соціальної надбавки як дитині війни; зобов'язано провести нарахування та виплату позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки за період з 28 квітня по 01 грудня 2010 року з урахуванням раніше проведених виплат; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду від 01 грудня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, згідно якої відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову -без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов'язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві -залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б.Шелест