Головуючий у 1 інстанції - Малієнко Н.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
07 квітня 2011 року справа №2а-887/10/1229
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л.А.
суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 2 грудня 2010 року у справі № 2а-887/10/1229 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, і
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 2 грудня 2010 року частково задоволений позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачеві у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 2 грудня 2010 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 2 грудня 2010 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач віднесений до категорії «Дитина війни», перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем та підтверджено відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні позивача (арк. справи 7) та не заперечується відповідачем..
У 2006-2007 роках позивач не отримував підвищення до пенсії, як дитині війни, з 1 січня 2008 року позивач отримує щомісячне підвищення до пенсії, як дитина війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що з 01.10.2008р., що у грошовому еквіваленті складає 49,8 грн. щомісяця, що підтверджено листом відповідача від 27 жовтня 2010 року (арк. справи 9).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-XII (далі Закон №2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року та з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги з з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 2 грудня 2010 року обґрунтовано виходив з того, що позивач, як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.
Керуючись ст.195, ст. 197 ч.1 п.2, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі залишити без задоволення.
Постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 2 грудня 2010 р. у справі у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова