"23" лютого 2011 р.справа № 5/22/06-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Лозовій О.А.
за участю представників сторін:
позивача : - Шайтанов А.С., дов. від 22.12.10 р., Лисенко О.В., дов. від 22.12.10 р.
відповідача-1: - Сергеєв Є.В., дов. від 26.07.10 р., Сергеєва Ю.В., дов від 10.01.11 р.
відповідач -2 : не з'явився
прокурор: - не з'явився
третя особа -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Прокуратури Запорізької області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову Господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010 р.
у справі № 5/22/06-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
до В-1 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
В-2 Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області
третя особа - Міністерство фінансів України
про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 226 867 660, 41грн.,-
12.01.2006 р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»(далі -ВАТ «ЗАлК», Підприємство) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області (далі -ГУ ДКУ у Запорізькій області), про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 41201158,76 грн.
В подальшому позивачем неодноразово подавались заяви, якими уточнювались позовні вимоги.
26.05.2010 р. ВАТ «ЗАлК»подано до суду останню заяву -про збільшення позовних вимог, згідно якої загальна сума позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за період з грудня 2004 р. по листопад 2009 р. складає 226 867 660,41 грн. (т.20, а. с.73).
Вступ у справу прокурора Запорізької області з метою захисту економічних інтересів держави в особі СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі відбувся на підставі відповідного повідомлення, поданого прокурором Запорізької області 02.03.2006 р.
Постановою колегії суддів господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010р. у справі № 5/22/06-АП (головуючий суддя - Проскуряков К. В.) адміністративний позов ВАТ "ЗАлК" до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі та ГУ ДКУ у Запорізькій області, за участі третьої особи - Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 226 867 660,41грн. задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з грудня 2004 року по листопад 2009 року у розмірі 226 867 660,41 грн.; стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 25 500,00 грн. (т.20, а. с.115-140).
Постанова суду з посиланням на винесені судові рішення мотивована наявністю невідшкодованого з державного бюджету податку на додану вартість.
Заперечуючи проти винесеної судом першої інстанції постанови, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу з урахуванням письмових пояснень -т.20, а.с. 224-227, згідно якої скаржник просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 27.05.2010 р. у справі №5/22/06-АП як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.20, а. с.153-156), а саме:
1. Судом не обгрунтовано порушення норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.2005 р. .№ 2505-ІУ.
Стосовно визначення питання заборгованості зазначає, що факт наявності заборгованості підтверджується відповідними поданнями органів держказначейства, що власне у цьому випадку буде юридичним фактом, адже вирішальним питанням є наявність заборгованості, а не її безспірне стягнення.
Як зазначає скаржник, суд першої інстанції взагалі не брав до уваги ані заперечення і пояснення, ані документальні докази СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, в тому числі й те, що позивачем помилково вказано суму, оскільки відповідно до податкового обліку позивача (декларації з грудня 2004р. по жовтень 2005 р. включно) сума заявленого бюджетного відшкодування складає 40 800 118,51грн.
2. Позивач звернувся до суду з процесуальним документом про захист своїх прав та стягнення суми заборгованості лише 29.03.2010 р., тобто з пропущенням річного строку позовної давності, визначеного спеціальною нормою ст.99 КАС України. За таких обставин СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі під час судового розгляду просила суд прийняти до уваги те, що по-перше, питання розгляду суми заборгованості у розмірі 190 009 558,00 грн. повинно розглядатись на цей час Запорізьким окружним адміністративним судом, а по-друге у даному випадку повинен застосовуватись предмет правового регулювання ст.99 КАС України.
3. Проголошуючи вступну та резолютивну частину судового рішення, суд вказав, позов задовольнити та стягнути з державного бюджету на користь ВАТ «ЗАлК»відповідну суму коштів. Разом з тим, на рівні процесуального законодавства суд порушив ст.162 КАС України, тобто вийшов за межі наданих повноважень, оскільки питання правомірності або неправомірності дій не розглядається і в позовних вимогах не зазначається, але суд виходячи за межі своїх повноважень задовольняє позов щодо стягнення з бюджету суми ПДВ.
Норма матеріального права, яка дає підстави звернення до суду, відсутня, тому особа, яка вважає, що порушено її право, зобов'язана вибрати спосіб захисту, який встановлений законом, зокрема, відповідно до ст.105 КАС України визначитись з способом захисту, наприклад, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. За таких обставин, приймаючи рішення про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ суд не обґрунтовує судове рішення нормою матеріального права, тобто, судом в цьому випадку неправильно застосовано норму матеріального і відповідно процесуального права.
Підприємством об'єднано в одному адміністративному позові різні обставини та підстави стягнення. Не можливо погодитись с судом першої інстанції, що позивач уточнює позовні вимоги, оскільки стягнення бюджетної заборгованості по декларації, яка була заявлена у позові не змінюється, а заявляються власне нові позовні вимоги з зовсім іншими обставинами (інші декларації та підстави стягнення).
4. Суд першої інстанції в мотивувальній частині посилається з точки зору преюдиції на судову справу № 13/305/06-АП, зокрема на судове рішення суду першої інстанції, яке скасовано Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009р. та навпаки визнано наявність заборгованості позивача. За результатами розгляду справи № 13/305/06-АП судами касаційних інстанцій взагалі прийнято рішення щодо розгляду спору про стягнення заборгованості по кредиту, наданої під гарантії уряду повинно розглядатись не за правилами КАС України. Таким чином, вказана позиція суду першої інстанції не може бути обгрунтована із застосуванням ст.72 КАСУ, на яку суд першої інстанції посилається
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокуратурою Запорізької області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник також просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010 р. у справі № 5/22/06-АП як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, підтримуючи доводи СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі (т.20, а. с.160-162).
ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає вищевказану постанову господарського суду Запорізької області обґрунтованою та правомірною, посилаючись на те, що:
1. У зв'язку з відсутністю у ВАТ «ЗАлК»будь-якої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, посилання відповідача-1 у своїй скарзі на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»щодо першочергового відшкодування ПДВ в рахунок заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, є безпідставними.
2. Позивач отримав право на відшкодування податку на додану вартість на свій розрахунковий рахунок 22.09.2006 р., коли постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/241 було залишено в силі рішення господарського суду м.Києва від 30.06.2006 р., яким в свою чергу було розірвано кредитну угоду №14/02-145, та ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.07.2007 р. у справі № 2/241 було додатково роз'яснено, що зобов'язання ВАТ «ЗАлК»за кредитною угодою № 14/02-145 від 28.05.97 р. є повністю припиненими з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду м.Києва від 30.06.2006 р. у справі № 2/241. Отже, Підприємством було подано заяву про збільшення позовних вимог (29.03.2010 р.) у межах 1095 днів (передбачених п.п.1.5.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») з дня отримання права на відшкодування (11.07.2007 р.).
Твердження ж відповідача-1 про необхідність звернення позивача з окремим позовом до Запорізького окружного адміністративного суду замість подання заяви про збільшення позовних вимог, йде всупереч правам сторони, визначеним у ст.51 КАС України.
3. Підстави вважати, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, визначених ст.162 КАС України, відсутні, оскільки суд першої інстанції правомірно кваліфікував вимоги ВАТ «ЗАлК»про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ як вимоги до держави, представленої в особі податкового органу та органу державного казначейства, які є відповідальними органами у механізмі бюджетного відшкодування ПДВ.
ГУ ДКУ у Запорізькій області у наданих колегії суддів поясненнях зазначає, що у зв'язку з тим, що до Головного управління не надходило висновку та реєстру на відшкодування податку на додану вартість позивачеві за вказаний в позовній заяві звітний період та на визначену в ній суму, тому підстав для перерахування коштів у Головного управління на теперішній час немає (т.20, а. с.196-198).
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання з'явились представники сторін в судових засіданнях апеляційної інстанції надали свої пояснення та заперечення стосовно поданої апеляційної скарги .
Щодо відповідача -2, останній направив до справи свої пояснення, та зазначив про прохання здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
Суть обставин, що стали підставою для подання ВАТ «ЗАлК»заяв про відшкодування ПДВ, викладені в постанові господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010 р. у даній справі сторонами не спростовується.
Судом першої інстанції ґрунтовно встановлено обставини справи з зазначенням та посиланням на декларації з грудня 2004 року по листопад 2009 року , які подавав позивач до контролюючого органу щодо яких підприємство декларувало від'ємне значення ПДВ та суми податку на додану вартість до відшкодування з державного бюджету України. Зазначені судом першої інстанції обставини виникнення права на бюджетне відшкодування, сторонами не спростовуються.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
За результатами розгляду апеляційних скарг, письмових пояснень прокурора, представників сторін, заслухавши в судовому засіданні усні пояснення представників сторін, колегія суддів зазначає наступне:
1. Судом першої інстанції при прийнятті рішення обґрунтовано враховано, що пунктом 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168), в редакції закону, яка діє з 01.06.2005 р., визначено новий порядок та строки проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету.
Так, п.п.7.7.1. п.7.1. ст.7 Закону України № 168 встановлює, що при від'ємному значенні суми податкових зобов'язань звітного періоду, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п.7.7. ст.7 зазначеного Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума податкових зобов'язань має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Підпункт 7.7.5. п.7.1. ст.7 Закону № 168 встановлює, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. При цьому, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п.п.7.7.6. п.7.1. ст.7 Закону № 168 орган державного казначейства на підставі отриманого висновку податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного, боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (п.п.7.7.10. п.7.1. ст.7 Закону № 168).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ визначено, що «суми ПДВ у частині, що належать зарахуванню на поточний рахунок платника податку, який має прострочену заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі, наданим з державного бюджету, зараховуються у рахунок погашення простроченої заборгованості, а у залишковій сумі на поточний рахунок такого платника податків».
СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, вважає, що у зв'язку з наявністю у ВАТ «ЗАлК»заборгованості за кредитом виданим під державні гарантії, останній не має право на відшкодування ПДВ на його банківський рахунковий рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2006 ВАТ "ЗАлК" звернулось з позовом до ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про розірвання кредитної угоди №14/02-145 від 28.05.1997 р. Позовні вимоги обґрунтовувались, зокрема, тим, що передбачений вказаною угодою кредит надавався для фінансування вартості зовнішньоторговельного контракту від 27.07.93 р., укладеного між ДП «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»та Італійською фірмою «Фата Юропіан Груп С.Р.Л.»на купівлю обладнання розливки, прокатки алюмінію для виготовлення упаковок для продуктів харчування. Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові обґрунтовано встановлено, що в подальшому вказане обладнання не увійшло до статутного фонду ВАТ "ЗАлК", а залишилось у державній власності.
Рішенням господарського суду м.Києва від 30.06.2006 р. у справі № 2/241 позовні вимоги щодо розірвання кредитної угоди №14/02-145 від 28.05.1997 р. задоволені в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2006 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін; постановою ВГСУ від 23.11.2006 р. Вказана постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2006р. у справі №2/241 також залишена без змін; ухвалою ВСУ від 01.02.2007 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 23.11.2006 р. у справі № 2/241.
При цьому, ухвалою господарського суду м.Києва від 11.07.2007 р. у справі № 2/241 було додатково роз'яснено, що зобов'язання ВАТ «ЗАлК»за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997 р. є повністю припиненими з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду м.Києва від 30.06.2006 р. у справі № 2/241, тобто з 22.09.2006 р.
Відповідно до положень ч.2 і 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. «…Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили…».
Отже, з моменту (22.09.2006 р.) набрання чинності рішенням господарського суду м.Києва від 30.06.2006 р. у справі № 2/241, усі зобов'язання ВАТ «ЗАлК»за кредитною угодою №14/02-145 є припиненими.
Таким чином, судом першої інстанції на підставі наявних у справі судових рішень, та встановлених у них фактах, що мають преюдиціальне значення, цілком правомірно встановлено, що починаючи з 22.09.2006 р., у ВАТ «ЗАлК»відсутня будь-яка заборгованість перед ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та фінансовим агентом держави за кредитами, залученими державою або під державні гарантії.
З огляду на відсутність у ВАТ "ЗАлК»будь-якої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, посилання СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі у своїй апеляційній скарзі на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»щодо першочергового відшкодування ПДВ в рахунок заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, є безпідставними.
2. З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29.03.2010 р. подавалась заява про збільшення позовних вимог на підставі поданих декларацій. В самих позовних вимогах позивач вказує що це є декларації за періоди листопад-грудень 2005 р., січень-грудень 2006 р., січень-грудень 2007 р., січень-грудень 2008 р., лютий-листопад 2009 р.
Предметом спору є стягнення суми бюджетної заборгованості по відповідній декларації, що є цілком обґрунтованим, оскільки правова природа суми бюджетного відшкодування залежить від податкової декларації з ПДВ.
Як вказано вище 22.09.2006 р., постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/241 залишено в силі рішення господарського суду м.Києва від 30.06.2006 р., яким в свою чергу розірвано кредитну угоду № 14/02-145, та ухвалою господарського суду м.Києва від 11.07.2007 р. у справі № 2/241 додатково роз'яснено, що зобов'язання ВАТ «ЗАлК»за кредитною угодою № 14/02-145 від 28.05.97 р. є повністю припиненими з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду м.Києва від 30.06.2006 р. у справі № 2/241.
Таким чином, позивач отримав право на відшкодування податку на додану вартість на свій розрахунковий рахунок 22.09.2006 р.
Враховуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»щодо першочергового відшкодування ПДВ в рахунок заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, момент виникнення у Підприємства права на відшкодування ПДВ на рахунок в банку нерозривно пов'язаний з рішеннями у справі №2/241, предметом якої було розгляд спірних правовідносин щодо існування у позивача заборгованості за іноземним кредитом.
Отже, позивач мав можливість дізнатися про порушення його права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ лише з дати визнання у судовому порядку відсутності в нього заборгованості за іноземним кредитом, тобто з дати виникнення права на відшкодування ПДВ на банківський рахунок (ухвала господарського суду м.Києва у справі № 2/241 від 11.07.2007р.)
Дійсно, ч.2 ст.99 КАС України (у редакції, що діяла на момент звернення ВАТ «ЗАлК»з позовом) передбачався річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч.2 ст.99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальною нормою, що визначає строк для звернення за поверненням надмірно сплачених податків та зборів або на їх відшкодування, (як це правомірно вказано судом першої інстанції в постанові) є норма, закріплена п.п.15.3.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 р., згідно якої право платника на отримання відшкодування податків обмежене 1095 днями з дня отримання права на таке відшкодування.
Враховуючи зазначене, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (29.03.2010 р.) у межах 1095 днів з дня отримання права на відшкодування (11.07.2007 р.).
Таким чином необґрунтованим є посилання скаржників на те, що позивач звернувся до суду з процесуальним документом про захист своїх прав та стягнення суми заборгованості з пропущенням річного строку позовної давності, визначеного ст.99 КАС України.
Щодо доводів скаржників про те, що питання розгляду суми заборгованості у розмірі 190 009 558,00 грн. (заявлених при збільшенні позовних вимог 29.03.2010 р.) повинно розглядатись на цей час Запорізьким окружним адміністративним судом спростовується Прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, згідно п.6 яких до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, позов Підприємством подано 12.01.2006 р., ще до початку роботи Запорізького окружного адміністративного суду (до грудня 2008 р.), а уточнені (збільшені або зменшені) позовні вимоги, що заявлялись неодноразово Підприємством у відповідності до ст.51 КАС України, не є окремими, «новими»позовними вимогами, які повинні розглядатись за новим провадженням (в іншій справі) Запорізьким окружним адміністративним судом.
3. Щодо виходу судом першої інстанції за межі наданих ст.162 КАС України повноважень, і зобов'язання особи, яка вважає, що порушено її право, вибрати спосіб захисту, який встановлений законом, зокрема, відповідно до ст.105 КАСУ визначитись зі способом захисту, то колегія суддів зазначає наступне:
У частині 2 статті 162 та у частині 4 статті 105 КАС України йдеться лише про можливість (а не обов'язковість) дій суду у разі задоволення адміністративного позову та про можливість (а не обов'язковість) змісту вимог адміністративного позову.
Тобто переліки, вказані у ч.2 ст.162 та у ч.4 ст.105 КАС України не є вичерпними.
До того ж ч.3 ст.162 КАС України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, вищевказані доводи скаржників щодо виходу судом першої інстанції за межі наданих ст.162 КАС України повноважень, і відсутності законного визначення позивачем щодо способу захисту, є безпідставними.
Колегія суддів також не може прийняти до уваги доводи скаржників про те, що Підприємством об'єднано в одному адміністративному позові різні обставини та підстави стягнення і тому позивачем не уточняються позовні вимоги, а заявляються нові з зовсім іншими обставинами (інші декларації та підстави стягнення), оскільки право позивача на зміну підстави або предмету адміністративного позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог передбачене ч.1 ст.51 КАС України.
Як вбачається з заявлених позивачем вимог (в т. ч. і уточнених в подальшому), суть позовних вимог єдина - стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за період з грудня 2004 р. по листопад 2009 р. Підстави виникнення цих заборгованостей можуть бути різними, але суть заявлених позовних вимог єдина (вид податку однаковий: податок на додану вартість, дія однакова -відшкодування ПДВ, документ-підстава однаковий -декларація з ПДВ). Різними є лише обставини виникнення бюджетної заборгованості та періоди такої заборгованості. До того ж первісно позивачем заявлялись до стягнення суми невідшкодованого ПДВ також не за один період, але відповідачем-1 ніяких заперечень з цього приводу до суду не надходило.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірною та обґрунтованою постанову господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010 р. у справі № 5/22/06-АП, а апеляційні скарги прокуратури Запорізької області та СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі такими, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи зазначене в цілому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010 р. у справі № 5/22/06-АП залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010 р. у справі № 5/22/06-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 27 травня 2010 р. у справі №5/22/06-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: А.О. Коршун