"14" лютого 2011 р. Справа № 2а-1930/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання вимоги нечинною,
16 березня 2009 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання вимоги нечинною. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 06.03.2009 р. йому було висунуто вимогу про сплату недоїмки по страхових внесках в сумі 570 548,47 грн. (недоїмка -507 126,36 грн., фінансова санкція -48 135,84 грн., пеня -15 286,27 грн.). Насправді за даними бухгалтерії позивача недоїмка складає 454 640,81 грн. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання нечинною вимоги про сплату боргу № Ю-2776 від 06.02.2009 р. (а.с.а.с. 3 -5).
19 травня 2009 року судом було ухвалено постанову, якою суд відмовив у задоволенні позову. Постанова суду вмотивована тим, що заборгованість підтверджується актом звірки, карткою особового рахунку позивача, розрахунками суми страхових внесків (а.с.а.с. 97, 98).
16 червня 2009 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, оскільки оспорювана вимога включає у себе борг в сумі 269 744,98 грн., яка уже стягується за іншим виконавчим документом. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов (а.с.а.с. 104 -107).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що через розбіжності у розрахунках сум страхових внесків між сторонами 20.01.2009 р. було підписано акт звірки, згідно з яким за станом на 01.01.2009 р. заборгованість позивача склала 439 345,54 грн. (а.с. 33).
Відповідно до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень 2009 року, позивачем заявлено 77 454,49 грн., з яких сплачено 6 271,09 грн. (а.с. 7).
06 березня 2009 року позивачу було висунуто вимогу № Ю-2776 про сплату недоїмки по страхових внесках в сумі 570 548,47 грн. (недоїмка -507 126,36 грн., фінансова санкція -48 135,84 грн., пеня -15 286,27 грн.). Вимогу було висунуто згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі картки особового рахунку позивача та рішень №№ 522, 523 від 24.06.2008 р., рішень №№ 837, 838 від 08.09.2008 р. (а.с. 6).
Сума фінансових санкцій (штрафу) та пені, нараховані позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків підтверджується відповідними рішеннями № 90 від 03.03.2008 р., №№ 522, 523 від 24.06.2008 р., №№ 548, 549 від 03.07.2008 р., №№ 837, 838 від 08.09.2008 р. та розрахунками до них (а.с.а.с. 34 -36, 37 -39, 41 -46).
Сума недоїмки позивача підтверджується даними картки особового рахунку позивача, наданими відповідачем (а.с.а.с. 43 -55).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі -Інструкція).
В силу пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього закону, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 цього Закону.
Таким чином, позивач у розумінні приведених норм є платником страхових внесків.
Згідно з частинами 1, 6 статті 19 Закону № 1058-IV страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
У відповідності з частиною 2 статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За змістом частин 2, 3 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Пунктом 8.2 розділу 8 Інструкції передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату, зокрема, в разі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
В силу абзацу 1 пункту 8.9 розділу 8 Інструкції, якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
Таким чином, оскільки заборгованість позивача по страхових внесках (недоїмка), фінансових санкціях (штрафу) та пені підтверджується матеріалами справи і не спростована ним шляхом надання відповідних доказів, колегія суддів доходить висновку про те, що висунута 06.03.2009 р. вимога є правомірною.
Крім того, з тексту позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати нечинною вимогу від 06.02.2009 р., яку відповідач не висував.
З'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання вимоги нечинною, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко