6 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Арцизька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини,
У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини.
Зазначав, що під час шлюбу його батьки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 побудували жилий будинок АДРЕСА_1.
ОСОБА_9 померла в 1972 році, а ОСОБА_8 - у 2009 році.
Після смерті ОСОБА_9 він разом із батьком фактично прийняли спадщину.
Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги є він та друга дружина батька - ОСОБА_7
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 не визнає його право на ? частину вказаного жилого будинку у зв'язку з відсутністю в нього документів про прийняття спадщини після смерті його матері, просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_9
Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 2 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2010 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені судові рішення й постановити ухвалу про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини, суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 як спадкоємець фактично прийняв спадщину після смерті матері, що є підставою для звернення до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, і ОСОБА_6 не доведено, що ОСОБА_7 порушує, оспорює, не визнає його право на спадкове майно, тому спір про право відстуній, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Однак з такими висновками погодитись не можна.
Згідно із ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду, і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим; після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.
Суддя суду першої інстанції на порушення вимог процесуального закону не взяв до уваги, що суддя має право відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом, і що недоведеність ОСОБА_6 порушення, оспорювання, невизнання його права на спадкове майно такою підставою не є.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу судді Арцизького районного суду Одеської області від 2 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2010 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: М.І. Балюк
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін