13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі, про визнання незаконними актів за формами Н-5 та НПВ та зобов'язання скласти акт за формою Н-1, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2009 року,
У березні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд» (далі - ТОВ «Ярд»), третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі, про визнання незаконними актів за формами Н-5 та НПВ та зобов'язання скласти акт за формою Н-1. Позивачка зазначала, що її чоловік ОСОБА_7 працював водієм у ТОВ «Ярд». ІНФОРМАЦІЯ_1 року, будучи у відрядженні, керований ним автомобіль здійснив наїзд на велосипедиста, після чого від гострої коронарної недостатності чоловік помер. 4 серпня 2005 року утвореною ТОВ «Ярд» комісією з розслідування нещасного випадку складено акти за формами Н-5 та НПВ, відповідно до яких комісія дійшла висновку, що смерть ОСОБА_7 не пов'язана з виробництвом. Вважаючи такий висновок неправильним, позивачка просила визнати зазначені акти незаконними та зобов'язати відповідача скласти акт за формою Н-1.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 29 серпня 2008 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постановлену ним ухвалу та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ОСОБА_6 ОСОБА_8 на підтримання касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок з чоловіком позивачки стався при виконанні ним трудових обов'язків, відтак, пов'язаний з виробництвом, а тому складені утвореною ТОВ «Ярд» комісією з розслідування цього нещасного випадку акти за формою Н-5 та НПВ є незаконними.
Скасовуючи це рішення та закриваючи провадження у справі апеляційний суд вказав, що вимоги позивачки зводяться до встановлення судом факту нещасного випадку на виробництві, а така вимога не підлягає розгляду в суді.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» та п. 10 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (далі - Порядок) роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.
Згідно з п. 13 Порядку комісія зобов'язана з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування нещасного випадку за відповідною формою.
Судом установлено, що 4 серпня 2005 року утвореною ТОВ «Ярд» комісією з розслідування нещасного випадку, який стався з чоловіком позивачки, складено акти за формами Н-5 (а.с. 9-11) та НПВ (а.с. 7-8).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» та п. 38 Порядку в разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ, або незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду.
Уточнивши в процесі розгляду справи свої позовні вимоги, позивачка фактично зводила їх до визнання незаконними актів за формами Н-5 та НПВ та просила зобов'язати роботодавця скласти акт за формою Н-1 (т. 2, а.с. 32-34).
Така вимога підлягає розгляду в суді.
Апеляційний суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково вважав, що позов не підлягає розгляду в суді.
Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, ч. 1 ст. 338, п. 7 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2009 року скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: М.І. Балюк
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін