Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Скотаря А.М.
суддів Кузьменко О.Т., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2010 року
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця м. Одеси, раніше не судимого, -
визнано невинуватим та виправдано: за ч. 2 ст. 201 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину; за ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України за відсутністю події злочину; за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю в діянні складу злочину.
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
уродженця м. Тбілісі Республіка Грузія,
раніше не судимого, -
визнано невинуватим та виправдано: за ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 364 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів; за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю в діянні складу злочину.
Відповідно до вимог ст. 81 КПК України вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні злочинів за таких обставин.
У липні 2007 року, ОСОБА_1, будучи експедитором ТОВ «Екомебліс», вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 - інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса - вантажний» Південної регіональної митниці, з метою контрабанди товарів, що надійшли на адресу вищезазначеного товариства на автомобілі «Вольво», державний номер НОМЕР_2, причіп державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8, з КНР від фірми «TRADE COMPANI «CHI SHIN» SUAR», транзитом через Республіку Казахстан та Російську Федерацію.
15-16 липня 2007 року, ОСОБА_1, для підготовки вантажної митної декларації ІМ-40 № 500050000/7/020673 надав митному брокеру ПП «Орит» ОСОБА_5 міжнародну митно-транспортну накладну, інвойс, контракт, а також завідомо підроблений упаковочний лист до інвойсу, що містив неправдиві відомості стосовно кількості вантажу, що переміщується через митний кордон України.
Після цього, 16 липня 2007 року, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_5 виготовлену вантажну митну декларацію, що містила неправдиві відомості стосовно кількості та вартості товару, надав її для підписання директору ТОВ «Екомебліс» ОСОБА_3, яка не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_1, підписала зазначену декларацію.
Цього ж дня, приблизно о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, діючи від імені ОСОБА_3, з метою контрабанди товару, що знаходився в автомобілі «Вольво», за попередньою змовою з ОСОБА_2, без фактичного надання для митного оформлення товару, надав митному органу вантажну митну декларацію з пакетом товарно-супровідних документів, серед яких був завідомо підроблений упаковочний лист до інвойсу, що містив неправдиві відомості, згідно яким у зазначеному транспортному засобі знаходився вантаж одягу, сумок та взуття на загальну митну вартість 20 779 доларів США.
17 липня 2007 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_2, в порушення діючого законодавства України та відомчим нормативним актам, без фактичного огляду вантажу та виконання інших контрольних процедур, передбачених Митним кодексом України, відомчими керівними документами та технологічною схемою здійснення митного контролю та оформлення, склав фіктивний акт митного огляду, поставив відтиск особистої номерної печатки у відповідній вантажній товарній декларації, що свідчило про проведення митного контролю та закінчення митного оформлення товару, що знаходився в автомобілі «Вольво», та випустив його у вільний обіг.
Цього ж дня, приблизно о 16 годині, після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили контрабанду, тобто закінчили всі дії, пов'язані з незаконним переміщенням товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, автомобіль «Вольво» був затриманий співробітниками Південної регіональної митниці та УСБУ Одеської області в 300 метрах від вантажного митного терміналу митного поста «Одеса - вантажний». Під час проведення огляду зазначеного автомобілю співробітниками вищезгаданих установ, було встановлено, що вантаж не відповідає заявленому ОСОБА_1 у митній декларації та незаконно оформленому в митному відношенні ОСОБА_2, а саме - частина виявленого товару не була заявлена до митного оформлення. Загальна вартість товару, що був переміщений через митний кордон України автомобілем «Вольво» склала 927 490 грн. 93 коп., що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян та є великим розміром.
У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неправильне застосування кримінального закону, а саме - безпідставність виправдання зазначених осіб. Вказує на однобічність оцінки місцевим судом показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та письмових доказів по справі, на що суд апеляційної уваги не звернув уваги. Зазначає про інші допущені судами порушення вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі й неправильність вирішення питання стосовно речових доказів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Місцевим судом були всебічно, об'єктивно і повно досліджені всі обставини справи.
Суд оцінив усі наявні у справі докази, усунув наявні суперечності і зазначив у вироку, чому взяв до уваги одні докази і не прийняв інші.
Так, оцінюючи показання свідка ОСОБА_3, місцевий суд зробив обґрунтований висновок про те, що вона під час досудового слідства та в суді давала суперечливі показання.
При цьому судом правильно взяті до уваги первинні пояснення ОСОБА_3 від 24 та 26 липня 2007 року й перший протокол допиту її як свідка, з яких убачається, що у червні 2007 року ТОВ «Екомебліс» в особі ОСОБА_3 уклала договір з фірмою «TRADE COMPANI «CHI SHIN» SUAR» на поставку товарів. З робочих питань вона спілкувалася з керівництвом зазначеної фірми електронною поштою. Після одержання поштою пакету документів на товар, вона особисто завезла їх до ПП «Орит», щоб брокер подала до митниці попередні декларацію та повідомлення. Коли водій автомобіля «Вольво» з товаром прибув до Одеського терміналу, повідомив про це ОСОБА_3 та, за її вказівкою передав документи брокеру. 16 липня 2007 року ОСОБА_3 забрала у брокера декларацію та подала її в митне вікно. Наступного дня вона приїхала до терміналу, де в її присутності були розпечатані пломби та відкриті двері в автомобілі та причепі. При митному огляді вона присутня не була. В акті огляду розписалася вона, після чого експедитор ОСОБА_1 забрав документи для супроводу автомобіля до складу. Огляд вантажу продовжувався приблизно 40 хвилин. З приводу огляду хвилюватися у неї підстав не було, оскільки вантаж двічі був оглянутий на території Російської Федерації.
Ці показання обґрунтовано покладені в основу вироку, оскільки одержані органами дізнання та попереднього слідства одразу ж після вчиненого правопорушення, коли всі учасники події не припускали, що в подальшому буде порушено кримінальну справу, вони узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Також судом обґрунтовано взяті до уваги показання ОСОБА_3 під час розгляду судом її скарги на постанову про порушення кримінальної справи за фактом незаконного переміщення не задекларованих товарів через митний кордон України.
Зміненим у подальшому показанням ОСОБА_3 судом дана правильна критична оцінка.
Також судом взято до уваги, що відповідно до положень Митного кодексу України та «Положення про вантажну митну декларацію» (далі ВМД), декларант - юридична або фізична особа, що здійснює декларування товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. При цьому судом встановлено, що законним одержувачем товару було ТОВ «Екомебліс», а відповідно його керівник - ОСОБА_3. З матеріалів справи вбачається, що митна декларація складена та подана ОСОБА_3, всі інші документи, необхідні для належного митного оформлення вантажу складені від імені декларанта ОСОБА_3.
З огляду на викладене, й те, що ОСОБА_1 у 2007 році працював експедитором ТОВ «Екомебліс» й діяв в інтересах зазначеного товариства та його директора - ОСОБА_3, суд зробив правильний висновок, що виконання ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3 підписів на відтиску печатки у договорі між ТОВ «Екомебліс» в особі ОСОБА_3 та фірмою «Чи Шин Суар», у довідці про відсутність за межами України валютних цінностей та майна ТОВ «Екомебліс», картці обліку та акредитації зазначеного товариства та в графі 10 акту про проведення митного огляду товарів, не свідчить про наявність в його діях складів злочинів, передбачених ст. ст. 201, 358, 366 КК України.
З урахуванням диспозиції ч. 1 ст. 358 КК України суд обґрунтовано не визнав підробленими довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна ТОВ «Екомебліс» та картку обліку та акредитації зазначеного товариства, оскільки ці документи були видані державними установами, а викладені в них відомості не оспорювалися. Підписи на них ОСОБА_1 свідчать лише про те, що ним були завірені копії. А тому прийняте судом рішення про відсутність події злочину, передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України є вірним.
Аналізуючи наведені вище показання ОСОБА_3 та письмові докази суд прийшов до обґрунтованого висновку, що доказів умислу ОСОБА_1 на скоєння контрабанди не знайдено. Останній міг бути обізнаним про кількість товару лише з договору та товаросупровідних документів, які одержав від водія автомобіля «Вольво» ОСОБА_8
Крім того, суд правильно зазначив, що по справі відсутні докази скоєння контрабанди за попередньою змовою групою осіб, оскільки не доведено попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її вчинення.
З показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що при надходженні вантажної митної декларації, перший розписав товаросупровідні документи на інспектора ОСОБА_2, як на вільну особу. До митного огляду був долучений співробітник служби по боротьбі з контрабандою ОСОБА_10. Згідно електронно-інформаційної програми «Інспектор-2006» по цій декларації даних про які-небудь форми контролю, тобто підозри на порушення митних правил, були відсутні.
З огляду на викладене, та з урахуванням положень ст. 42 МК України, суд обґрунтовано зазначив, що у ОСОБА_2 були підстави для здійснення вибіркового митного огляду товару, що він і зробив.
Приходячи до висновку про проведення ОСОБА_2 вибіркового митного огляду, суд обґрунтовано послався на пояснення водія ОСОБА_8, в яких він зазначав, що на «рампі» при огляді вантажу знаходилися співробітники митниці, вантажники та жінка (ймовірно власниця вантажу). Огляд продовжувався приблизно годину, було вивантажено частину вантажу. Після закінчення огляду весь товар було завантажено назад.
Інші показання зазначеного свідка обґрунтовано критично оцінені судом. Крім того, суд дав правильну оцінку, як недопустимому доказу у справі, поясненню ОСОБА_8 від 17 липня 2007 року.
Оскільки з встановлених судом обставин справи вбачається, що огляд товару інспектором ОСОБА_2 проводився у відповідності до вимог митного законодавства, а докази його попередньої домовленості з ОСОБА_1 на скоєння контрабанди відсутні, суд зробив правильний висновок про недоведеність його вини у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 364 КК України.
Місцевий суд дослідив акт огляду оформлених митними органами транспортних засобів, товарів та інших предметів від 19 липня 2007 року та протокол огляду від 19 липня 2007 року, встановивши, що цими документами зафіксовано факт виявлення незадекларованого товару. В протоколі огляду зазначено, що тюки були складені хаотично, без чіткого розміщення, цілісність мішків не порушена. При цьому суд установив, що співробітники СБУ оглядали товар один день, а співробітники митниці - два дні.
Крім того, судом зазначено, що з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - співробітників митниці, які оглядали вантаж, убачається, що тюки та короби в кузові знаходилися в хаотичному порядку та були запаковані звичайним скотчем, тобто кустарним способом, у зв'язку з чим встановити, чи відкривалися вони до цього, неможливо.
З показань свідка ОСОБА_11, який був залучений понятим при огляді вантажу, суду показав, що коли він підійшов для участі в огляді, співробітники СБУ вже оглядали вантаж, частина тюків була відкритою. Тюки були запечатані звичайним скотчем, на підставі чого той зробив висновок, що раніше тюки не відкривалися.
Проаналізувавши показання зазначеного свідка суд зробив правильний висновок, що огляд товару співробітниками СБУ та митниці було проведено з порушенням вимог ст. 191 КПК України.
Співставивши показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і встановивши, що зазначені особи під час досудового слідства та в суді змінювали їх, крім того, показання зазначених свідків є суперечливими між собою та не співпадають з іншими доказами по справі, суд прийшов обґрунтованого висновку про неможливість їх покладення в основу обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Усі викладені у касаційній скарзі доводи щодо необґрунтованості виправдувального вироку були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції і правильно визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Враховуючи, що зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих доказів, а всі можливості збирання доказів вичерпані, суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для їх засудження чи повернення справи на додаткове розслідування.
Посилання у касаційній скарзі на неправильність вирішення судом долі речових доказів, а саме - безпідставність передачі їх в дохід держави, є надуманими, оскільки за ч. 2 ст. 201 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю їх участі у вчиненні цього злочину, а не за відсутністю події чи складу злочину, як це зазначено у скарзі.
Непроведення місцевим судом огляду речових доказів у контексті розгляду даної кримінальної справи не суперечить вимогам ч. 3 ст. 313 КПК України та не свідчить про неповноту судового слідства.
Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги прокурора щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Скотарь А.М. Кузьменко О.Т. Заголдний В.В.