33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" березня 2011 р. Справа № 5/43-11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Бригінець Л.М.
суддів Демидюк О.О. суддів Щепанська Г.А.
при секретарі судового засідання Басюк Р.О.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Кооператив "Кварц" на рішення господарського суду Волинської області від 17.12.10 р.
у справі № 5/43-11 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна )
позивач Кооператив "Кварц"
відповідач Луцька міська рада
про визнання незаконними та скасування рішень про надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_1. і ОСОБА_2. та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки вказаним громадянам
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жидичинської сільської ради
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору :
1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
За участю представників:
позивача - Хохлов В.О. (дов. в матеріалах справи), Доленко О.М. - голова кооперативу
позивача - Доленко О.М.
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1 - ОСОБА_4. (дов. в матеріалах справи)
2) ОСОБА_2 - ОСОБА_4. (дов. в матеріалах справи)
3) Зелінського Олексія Петровича - ОСОБА_4. (дов. в матеріалах справи)
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 17 грудня 2010р. у справі № 5/43-11 Кооперативу "Кварц" відмовлено в задоволенні позову до Луцької міської ради про визнання недійсними рішень про надання земельних ділянок ОСОБА_1. і ОСОБА_2. та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки вказаним громадянам.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Волинської області позивач-Кооператив "Кварц" 06.01.2011р. подав апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду Волинської області скасувати, позов задоволити в повному обсязі.
Вважає рішення суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки місцевий суд неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи; не довів обставини, що мають значення для справи і які суд визнав встановленими, в результаті чого викладені у рішенні суду висновки не відповідають дійсним обставинам справи; неправильно застосував норми матеріального права з нижченаведених підстав.
Висновок суду про те, що оспорюваними рішеннями не порушені права та інтереси Кооперативу "Кварц", оскільки останній ніби-то не являється належним користувачем даної земельної ділянки з перерахованих в рішенні суду підстав є необґрунтованим.
Вважає, що Кооператив "Кварц" є належним та законним землекористувачем земельної площею 0,21 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно до вимог ст. 95 ЗК України, набув відповідні права, зокрема, самостійно господарювати на даній землі, в зв'язку з чим порушені права землекористувачів підлягають відновленню у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники пози-вача підтримують доводи апеляційної скарги.
Відповідач-Луцька міська рада заперечує проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 17.12. 2010р. у справі №5/43-11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заперечує проти апеляційної скарги.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:
Відмовляючи в задоволенні позову з посиланням на вимоги ст. ст. 116, 123, 126 чинного на даний час Земельного кодексу України суд першої інстанції залишив поза увагою роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. з наступними змінами, внесеними Президією Вищого господарського суду України, де в ч.3 п.10 зазначено: "Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладенню спірної угоди". У разі, коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотньої сили".
Посилаючись в оскаржуваному рішенні на постанову Львівського господарського апеляційного суду від 08.02.2010р. у справі №02/41-11, згідно якої земельна ділянка по АДРЕСА_1, знаходиться на території Луцької міської ради, суд першої інстанції проігнорував встановлений у цьому ж рішенні факт легітимності рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №143 від 10.04.1986р. про надання вказаному колгоспу ім.Кірова Ківерцівського району у постійне користування земель міста Луцька площею 2,06 га, на яких розміщена школа №12 по АДРЕСА_1 з подальшою передачею будівлі школи №12 на баланс вказаному колгоспу.
З огляду на викладене, суд безпідставно дійшов про те, що оспорюваними рішеннями не порушені права та інтереси Кооперативу "Кварц", оскільки останній ніби-то не являється належним користувачем даної земельної ділянки з перерахованих в рішенні суду підстав.
З даним висновком судова колегія не погоджується, оскільки суд не надав оцінки наданим позивачем доказам.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Частиною 1 ст. 22 Земельного кодексу України (№561-ХІІ) визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Частинами 2, 3 ст.3 Земельного кодексу України визначено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до вимог ст.4 чинного станом на 1986-1989 роки Земельного кодексу Укра-їнської РСР в редакції року Закону УРСР від 8 липня 1970 р, (надалі - Кодекс), вся земля в Українській РСР входила до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складався із земель сільськогосподарського приз-начення, наданих у користування колгоспам для сільськогосподарських цілей, земель населе-них пунктів (міст) та інших призначень.
Відповідно до вимог ст.5 Кодексу, переведення вказаних в ст.4 Кодексу категорій земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель органами, які приймають рішення про надання земель у користування або органами, що затверджують поректи землеустрою.
Згідно ст.8 Кодексу державне управління в галузі використання земель здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів.
Відповідно до вимог пунктів 4 та 9 ч.1 ст.11 Кодексу, міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети, надають у користування, а також вилучають земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу, вирішують інші питання в галузі земельних відносин в межах своєї компетенції.
Частина 1 ст.16 Кодексу регламентує, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
Статті 37 та 38 Кодексу надають право виконавчим комітетам міських Рад народних депутатів проводити вилучення земельних ділянок із земель населених пунктів для громадських потреб на підставі рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.
Стаття 93 Кодексу додатково закріплює право та компетенцію виконавчих комітетів на вилучення земельних ділянок в містах для державних або громадських потреб в порядку, передбаченому статтями 37-41 Кодексу.
Відповідно до вимог статей 13 та 15 Кодексу, земля надається в користування колгоспам в безстрокове користування.
Стаття 40 Кодексу також надавала колгоспам право вилучати ділянки із земель, які були у користуванні колгоспів, за згодою загальних зборів членів колгоспів або зборів уповноважених.
Відповідно вимог ст.ст.13, 19 Кодексу, колгоспи мали право надавати закріплені за ними земельні ділянки у вторинне користування кооперативним та іншим організаціям, а ст.25 цього ж Кодексу гарантувала охорону прав землекористувачів та регламентувала припинення порядку права користування земельною ділянкою тільки у випадках, прямо передбачених законом.
Висновок місцевого господарського суду про те, що при прийнятті оскаржуваних рішеннь не були допущені порушення чинного законодавства спростовуються наданими позивачем доказами.
Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №143 від 10.04.1986р. «Про відведення земель», на яке посилався у своїй постанові Львівський апеляційний господарський суд від 08.02.2010р.(справа № 02/41-11), землі міста Луцька площею 2,06 га були відведені в постійне користування колгоспу ім. Кірова Ківерцівського району, враховуючи умови колгоспу ім. Кірова.
Збори уповноважених колгоспу ім. Кірова Ківерцівського району від 29 березня 1986р. вирішили: «Дати згоду на відведення ділянки по вул. Червоноармійській, пл. 2,90 га. Взамін ділянок із старими школами», про що свідчить витяг з протоколу вказаних зборів №5.
З відповіді начальника управління Деркомзему у м.Луцьку Кухарчука Б.М. № 09114 від 24.03.2011р. на звернення депутата Луцької міської ради Ніколайчука Р.О. вбачається, що рішення Луцької міської ради про повернення земельних ділянок, переданих колгоспу на АДРЕСА_1 в управлінні Деркомзему у м.Луцьку відсутнє.
З врахуванням вище перерахованих норм Земельного Кодексу, виконавчий комітет Луцької міської ради народних депутатів, своїм рішенням № 143 від 10.04.1986р., правомірно вилучив із земель міста Луцька, для громадських потреб, земельну ділянку площею 2,06 га з наданням її у постійне користування колгоспу ім. Кірова Ківерцівського району шляхом відведення, на умовах колгоспу ім. Кірова.
В свою чергу, відповідно до вимог ст. 40 Земельного Кодексу, колгосп ім. Кірова Ківер-цівського району, рішенням зборів уповноважених, також цілком законно та правомірно надав згоду на відведення Луцькій міській раді народних депутатів земельну ділянку площею 2,90 га взамін ділянок із старими школами.
Тобто, між виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів та колгоспом ім.Кірова Ківерцівського району відбувся обмін земельними ділянками площею 2,06 га на площу 2,90 га, в результаті якого земельна ділянка площею 2,06 га була відведена Виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів в постійне користування колгоспу ім. Кірова, який, у відповідності з вимогами ст.19 Земельного Кодексу, як законний користувач, виділив із вказаної земельної ділянки кооперативу «Луч-2»в оплатне користування земельну ділянку площею 0,21 га.
Враховуючи вище викладене, Луцька міська рада на даний час не має права розпоряд-жатись земельною ділянкою площею 2,06 га, яка ще 1986р. виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів була вилучена із земель міста Луцька та обміняна на земельну ділянку площею 2,90 га.
Оскільки колгосп ім.Кірова с.Жидичин, Ківерцівського району 27 грудня 1988р. продав Кооперативу "Луч-2" нежитлове приміщення школи № 12 по АДРЕСА_1, то цілком законно виділив при цьому земельну ділянку в розмірі 0,21 га для обслуговування вказаного приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що після ліквідації Кооперативу "Луч-2" вищезазначене нежитлове приміщення, яке розміщене на земельній ділянці розміром 0,21 га, продовжував використовувати у своїй виробничій діяльності Кооператив "Кварц", продовжуючи сплачувати колгоспу ім. Кірова земельний податок за користування земельною ділянкою в розмірі 0,21 га, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами.
Крім того, факт знаходження приміщення Кооперативу "Кварц" на земельній ділянці в розмірі 0,21 га за адресою: м.Луцьк, вул.Червоноармійська, 86, підтверджується листом Жидичинської сільської ради № 1.11.1/58 від 19 березня 2008р., а також кадастровим планом, схемою розташування земельної ділянки та актом погодження меж.
Крім того, на планшеті земель міста Луцька вказані межі земельної ділянки, якою користується Кооператив "Кварц".
За вказаних обставин судом першої інстанції не було взято до уваги п.5 Постанови Верховної Ради Української РСР №562-ХІІ від 18 грудня 1990р. "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР, п.1 Перехідних положень чинного на даний час Земельного кодексу України в редакції 2001р.; п.3.2. Рекомендацій президії Вищого госпо-дарського суду України від 02.02.2010 №04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства"; п.п. 5.2.; 5.З.; 5.6. мотивувальної частини рішення Консти-туційного Суду України №5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 від 22.09.2005 р.
Посилаючись на передачу гр.ОСОБА_5 Кооперативу "Кварц" в якості пайового внеску нежитлового приміщення школи №12, господарський суд залишив поза увагою ту обставину, що станом на момент розгляду даної справи Кооператив "Кварц" є власником вказа-ного приміщення, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25430796 від 26.02.2010 р.
А тому, Кооператив "Кварц" є належним та законним землекористувачем земельної площею 0,21 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно до вимог ст. 95 ЗК України, набув відповідні права, зокрема, самостійно господарювати на даній землі, в зв'язку з чим порушені права землекористувачів підлягають відновленню у встановленому законом порядку.
Слід зазначити, що ч. 5 ст.31 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання, у тому числі, для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, крім передбачених частинами другою і четвертою цієї статті та статтями 32 і 33 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.31 ЗК України вилучення земель проводиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського вико-ристання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колектив-ного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.
Оскільки матеріалами справи пітверджуються обставини правомірного користування Кооперативом "Кварц" земельною ділянкою в розмірі 0,21 га за адресою: АДРЕСА_1 (що вбачається з планшета земель міста Луцька) - Луцька міська рада, відповідно до вимог ч.5 ст.ст.116, 141, 149 чинного на даний час Земельного кодексу України, перед наданням у користування земельну ділянку, яка вже перебуває у користуванні, повинна була вилучити вказану ділянку у попереднього землекористувача, тобто - у Кооператива "Кварц".
Аналогічної думки притримується і Вищий господарський суд України, що вбачається в п.3.3 рекомендацій Президії від 02.02.2010 №04-06/15 "Про практику застосування господар-ськими судами земельного законодавства", в п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 16.11.2001р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства".
Верховний Суд України також рекомендує судам під час вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства досліджувати обставини дотримання радами порядку вилучення земельних ділянок у поперднього користувача, що вбачається в п.11 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16 квітня 2004р. "Про практику застосування судами земельного законнодавства при розгляді цивільних справ".
У відповідності з ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Як зазначено в п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Луцька міська рада прийняла оспорювані рішення 30.01.2008р. №35/52 та №35/53 про надання у власність ОСОБА_1., ОСОБА_2. земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м.Луцьку, кожна площею 0,0454 га для будівництва та обслуговування житлових будинків з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України, в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення.
Судова колегія вважає, що встановлені під час апеляційного провадження порушення згідно ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Разом з тим, висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, оскільки, спори з такими вимогами - не підлягають розгляду в господарських судах.
Державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є актом в розумінні ст.12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду. У зв'язку з визнанням недійсним правового акту, який саме породжував права і обов'язки посвідчені вказаним державним актом, цей державний акт втрачає свою дію та, виходячи зі змісту п.3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, підлягає поверненню до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27.02.2008р. у справі №2-2/1263.1-2007, №16/751 від 12.02.2008р., №16/747 від 27.02.2008р. Крім цього, у п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18.03.2008. №01-8/164 зазначено, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею) не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Кооперативу "Кварц" на рішення господарського суду Волинської області від 17.12.2010р. у справі №5/43-11 задоволити .
2. Рішення господарського суду Волинської області від 17 грудня 2010р. по справі №5/43-11 скасувати, прийнявши нове рішення, яким:
«1. Позов задоволити .
2. Визнати недійсним рішення Луцької міської ради №32/61 та №32/65 від 24 листопада 2008 року про погодження ОСОБА_1. та ОСОБА_2. місця розташування будинку та господарських будівель і споруд на земельній ділянці на АДРЕСА_1 площею 0,05 га за рахунок земель міста не наданих у власність чи користування.
3. Визнати недійсним рішення Луцької міської ради №35/52 та №35/53 від 30 січня 2009 року про надання ОСОБА_1. та ОСОБА_2. земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 площею 0,0454 га за рахунок земель міста не наданих у власність чи користування.
4. Місцевому суду видати накази про відшкодування позивачу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог та витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги та покладення їх на відповідача."
3. Матеріали справи №5/43-11 повернути в господарський суд Волинської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку.
Головуюча суддя Бригінець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Щепанська Г.А.