33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" квітня 2011 р. Справа № 9/5007/12/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Коломис В.В. ,суддя Мельник О.В.
при секретарі Багній А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерна компанія "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва на ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.02.11 р. у справі № 9/5007/12/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна"
до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва
про розірвання договору суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009 року та стягнення 28654406,08 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Курганська О.М., за довіреністю
відповідача - Колдоба М.В., за довіреністю б/н від 18.03.2011 р.
В судовому засіданні 12.04.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва 28654406,08 грн., у т.ч. 26758236,80 грн. основної заборгованості, 321098,84 грн. пені, 1311153,59 грн. інфляційних, 263916,85 грн. 3% річних, та розірвати договір суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009 року.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання за договором суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки № 30/07/09-БУ від 30.07.2009 року.
Одночасно, позивач звернувся з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача. В обгрунтування поданої заяви позивач зазначив, що метою діяльності відповідача є виконання державних програм з будівництва автомобільних доріг державного значення для проведення в Україні Чемпіонату Європи 2012, де задіяно багато місцевих працівників. Відповідач є резидентом республіки Туреччина, і у бёудь-який момент може припинити свою діяльність на території України та повернутись до країни походження, що у свою чергу значно ускладнить процедуру повернення грошових коштів, виплату заробітної плати, внесення обов'язкових платежів та податків, що завдає шкоди, як громадянам України так і самій державі.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.02.2011 року клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (10001, м. Житомир, майдан Згоди, 6, оф. 5), що знаходяться на р/р 26009280288531 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, код ЄДРПОУ 26607343, ІПН 266073406258, свід. ПДВ 100121660 відповідно у межах пред'явленої у позовній заяві суми боргу.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерна компанія "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області про вжиття заходів до забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані порушенням судом норм процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому ускладнить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТзОВ "Бауком Україна" посилалося на те, що відповідач не виконав зобов'язання за договором суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки за № 30/07/09-БУ від 30.07.2009 року. Арешт на грошові кошти відповідача відповідно до ухвали суду першої інстанції від 21.02.2011 року було накладено у межах пред'явленої у позовній заяві суми боргу.
Проте, висновок місцевого суду про необхідність забезпечення позову, не ґрунтується на матеріалах справи.
Так, за вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Між тим, всупереч положенням ст. 66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована, та ґрунтується лише на міркуваннях та припущеннях позивача про те, що відповідач є резидентом республіки Туреччина, і у будь-який момент може припинити свою діяльність на території України та повернутись до країни походження, що у свою чергу значно ускладнить процедуру повернення грошових коштів, виплату заробітної плати, внесення обов'язкових платежів та податків, що завдає шкоди, як громадянам України так і самій державі.
Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову позивачем, ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом, не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.
Так, за змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних. Докази, в силу ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості. При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Згідно ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.
За таких обставин, та враховуючи, що забезпечення позову допускається, як гарантія задоволення законних вимог позивача, колегія суддів вважає, що місцевий суд помилково застосував приписи ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується.
Відтак, ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.02.2011 року слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва задоволити.
Ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.02.2011 року у справі № 9/5007/12/11 про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Мельник О.В.