33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" квітня 2011 р. Справа № 17/1371
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Дочірнє підприємство "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.11 р.
у справі № 17/1371 (суддя Шніт А.В. )
позивач Дочірнє підприємство "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Берегово"
про стягнення в сумі 239 519 грн. 45 коп.
за участю представників сторін:
позивача - Терещенко С.В. (довіреність в справі )
відповідача - Барабаш Т.В. ( довіреність в справі )
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 03 лютого 2011 року у справі № 17/1371 (суддя Шніт А.В.) відмовлено у позові Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (м. Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Берегово" (с.Оліївка Житомирського району Житомирської області) про стягнення 239 519, 45 гривень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що роботи за другим етапом договору №5050 від 12.11.2007р. не були прийняті відповідачем належним чином, оскільки акт приймання-передачі від 21.12.2007 року не був підписаний зі сторони відповідача , так як роботи невиконані позивачем у повному обсязі . Відтак, суд відмовив у позові у зв»язку з недотриманням позивачем норм ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526,612,629 Цивільного кодексу України та відсутністю з боку позивача обґрунтованих доказів в підтвердження його вимог.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Дочірнім підприємством "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У апеляційній скарзі та поясненнях по суті апеляційної скарги від 06.04.2011 року апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не виконано вимоги ст..43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об»єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи. Зокрема, судом не з»ясовувалися : обсяг виконаних позивачем робіт за договором; обсяг та вартість переданої відповідачу документації; наявність претензій щодо виконання договірних зобов»язань; причини ухилення відповідача від оплати виконаних робіт. На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги наявність у господарському суді Одеської області справи за позовом відповідача до позивача про стягнення вже сплачених коштів за договором №5050 від 12.11.2007 року, що додатково підтверджує наявність правовідносин сторін та вказує на намір відповідача не лише ухилитися від виконання договірних зобов»язань , а і повернути кошти за отриману документацію. Апелянт вказує, що з боку відповідача має місце порушення виконання за договором, що підтверджується його ухиленням від прийняття виконана них робіт та від підписання акта приймання-передачі від 21.12.2007 року. У оскаржуваному рішенні зазначені порушення відповідачем умов договору констатуються, однак наслідки, передбачені ст.613 ЦК України та ст.221 ГК України, безпідставно не застосовуються. Також, місцевий господарський суд не звернув уваги на норми ст..853 ЦК України та положення п.5.5 та 5.10 договору, за якими виконані позивачем роботи вважаються прийнятими відповідачем та відлягають оплаті за умови відсутності його мотивованої відмови з переліком зауважень . Просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні представник Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що викладені у апеляції та додаткових поясненнях по суті апеляційної скарги . Пояснив, що позивачем роботи за договором №5050 від 12.11.2007 року виконані у повному обсязі та передані відповідачу. Після виконання робіт, науково-технічну продукцію, складену позивачем разом із актом здавання-прийому проекту від 21.12.2007 року направлено відповідачу. В подальшому, матеріали проекту: відкоректований за зауваженнями та пропозиціями відповідача том № 1 разом із відсутнім при попередній передачі томом № 2 , були направлені відповідачу 25.02.2008 року з супровідним листом № 58. Означений лист наявний у матеріалах справи. На запитання головуючого додатково повідомив, що докази направлення та отримання відповідачем листа № 58 від 25.02.2008 року були в наявності, однак, втрачені зі спливом часу.
В ході апеляційного перегляду справи представник товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Берегово" проти апеляційної скарги заперечував. Пояснив, що так як позивач не виконав з свого боку умови договору №5050 від 12.11.2007 року та не передав виготовлений проект реконструкції наявних складських приміщень під виробництво теплоізоляційних матеріалів, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у позові. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що 12.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 5050 про створення науково-технічної продукції, за умовами пункту 1.1 якого, дочірнє підприємство "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" взяло на себе зобов»язання розробити проект реконструкції наявних складських приміщень під виробництво теплоізоляційних матеріалів ТзОВ «Меблева фабрика Берегово» за адресою : Житомирська область, Житомирський р-н, с.Оліївка (а.с. 9-13).
У відповідності до п.1.4. договору сторонами погоджено завдання на розробку проекту по реконструкції існуючих складських приміщень (а.с. 14-16).
Об'єм, строки видачі проектної продукції по окремим платіжним етапам , строк здачі проектної документації визначаються календарним планом робіт, що є невід'ємною частиною договору (п.1.5, 2.2 договору).
Як вбачається із календарного плану робіт (додаток №1 до договору №5050 від 12.11.2007р.) закінчення роботи, тобто передача проекту замовнику у повному об'ємі повинна була відбутися 28.12.2007р. (а.с.12).
Вартість проектної продукції по даному за схваленим сторонами "Протоколом погодження про договірну ціну на розробку проектної продукції " (а.с. 13) складає 354000,00грн., в тому числі 59000,00грн. - 20% ПДВ (п.4.1 договору).
Оплата робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Виконання робіт по договору починається після надходження авансу. Розмір авансу становить 30% вартості робіт та складає 106200,00грн., в тому числі 17700,00грн. ПДВ (п.п. 4.2., 4.2.1. договору).
На виконання умов договору відповідачем було перераховано позивачу 105000,00грн. та 100000,00грн. за проект реконструкції складських приміщень під цеха по виробництву теплоізоляційних матеріалів с. Оліївка, Житомирська область згідно рахунків-фактур №СФ-0000270 від 01.11.2007р., №СФ-0000028 від 01.02.2008р. (а.с. 91, 95), що підтверджується платіжними дорученнями №921 від 01.02.2008р. та №834 від 08.11.2007р. (а.с. 90, 94).
Супровідним листом вих. №331 від 28.12.2007р.позивач направив відповідачу том 1 книги 1,2 та том 3 (по 4 екземпляри) проекту об'єкт №5050 "Реконструкція існуючих складських приміщень під виробництво теплоізоляційних матеріалів" (а.с. 18).
Формою 6 позивачем супроводжувалась слідуюча технічна документація виробничої бази з реконструкції існуючих складських приміщень під цехи по виробництву теплоізоляційних матеріалів стадія "Проекти": 1) том 1 книга 1 інвентарний номер №63226 - загальна пояснювальна записка та додатки; 2) том 1 книга 2 інвентарний номер №63227 - креслярські документи; 4) том 3 інвентарний номер №63215 - кошторисна документація.
Поряд з тим, у графі 3 означеного супровідного листа навпроти 3 позиції : "Том 2" не вказаний інвентарний номер та міститься примітка, що том 2 - оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) буде виданий 15.01.2008р. (а.с.82).
В ході апеляційного перегляду справи представниками сторін наявність у формі 6 даних записів не заперечувалася.
Пунктом п.5.1 договору № 5050 про створення науково-технічної продукції від 12.11.2007 року позивачем та відповідачем погоджено, що при завершенні робіт підрядчик надає замовнику акт здачі-приймання проектної продукції.
Суд звертає увагу, що наявний у справі акт приймання-передачі від 21.12.2007 року датований раніше, ніж відбувалася передача проектної документації (28.12.2007 року) та не підписаний відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
Цивільний кодекс у ч.1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГК України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.
В силу частин 2 та 3 ст.331 ГК України предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція, а науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо).
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем порушено умови пункту 5.1 договору та було запропоновано до підписання акт здачі-приймання передчасно, тобто, до завершення та передачі робіт.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивач стверджує , що роботи по договору ним виконані та передані відповідачу у повному обсязі, а небажання відповідача від підписання акта здачі-приймання проектної продукції за відсутності вмотивованої відмови з переліком зауважень по проекту, не звільняють відповідача від оплати виконаних робіт, як це передбачено пунктами 5.5, 5.10 договору.
Однак, у відповідності до пункту 5.5 договору , якщо протягом 10 календарних днів замовник, після отримання усієї проектної документації, не підпише акт здачі-приймання проектної продукції, або не надасть вмотивованої відмови з переліком зауважень по проекту, які потребують усунень, робота вважається прийнятою замовником і підлягає оплаті.
Наявний у справі лист позивача № 58 від 25.02.2008 року про направлення відповідачу відкоректованого по зауваженням та пропозиціям проекту об»єкта № 5050 з додатками по тексту :том 1(кн..1,2), том 2 (по 4 екз.), платіжне доручення (а.с.88) не являється належним доказом виконання робіт в розумінні наведених норм процесуального закону, так як не містить відомостей про отримання його відповідачем.
Також матеріали справи не містять жодних доказів про направлення означеного листа та отримання його відповідачем.
За таких обставин апеляційний суд повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що роботи є невиконані у повному обсязі та вважає правильною відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 149000 гривень.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, застосування господарських санкцій до учасника господарських правовідносин та стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, є нерозривно пов»язане із простроченням зобов»язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Апеляційна інстанція вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що відповідачем не було порушено основне зобов'язання, та вважає обґрунтованою відмову у задоволенні вимог про стягнення 16883,95 гривень пені, 10430,00 гривень штрафу, 51791,69 гривень інфляційних, 11413,81грн. 3% річних .
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильних висновків суду, викладених у рішенні.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 03 лютого 2011 року у справі № 17/1371.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Житомирської області від 03 лютого 2011 року у справі № 17/1371 залишити без змін , а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.