33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" березня 2011 р. Справа № 9/1469
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Сініцина Л.М. ,судді Олексюк Г.Є.
при секретарі Юрчук Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача - Якимчук М.М. дов. в справі
відповідача - ОСОБА_2- підприємець
розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рук Цук Україна"
на рішення господарського суду Житомирської області від 17.01.11 р.
у справі № 9/1469 (суддя Алексєєв М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рук Цук Україна"
до Підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 25 932 грн. 67 коп.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.01.11р. по справі № 9/1469 (повний текс оформлено 20.10.2011р.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рук Цук Україна" до Підприємця ОСОБА_2 про стягнення 25932 грн. 67 коп. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, якою просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції застосував норми права, які не регулюють відносини що склалися між позивачем та відповідачем. Так, посилання суду на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а також на Положення та Інструкції не можуть бути взяті до уваги господарським судом під час розгляду справи, оскільки відповідно до преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а не регулювання відносин що склалися між сторонами у зв'язку з оплатою за поставлений товар. На думку апелянта, суд вирішуючи даний спір не врахував, що наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 17.01.11р. по справі № 9/1469 було винесено з порушенням норм матеріального права, а також судом не проведене повне та об'єктивне дослідження обставин справи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відзначив, що рішення по справі № 9/1469 є законним і обґрунтованим, винесеним із дотриманням норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Просить рішення залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 30.03.11р. представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача свої заперечення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки суду, викладені в рішенні на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, на підставі усної домовленості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рук Цук Україна" (апелянт) передало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (відповідач) товар на загальну суму 236931,95грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000017 від 29.07.2009року (а.с.10-11). Відповідач частково повернув поставлений товар позивачу на суму 201849,87грн., що підтверджено накладної повернення №РН-000002 від "23" листопада 2009року (а.с.12).
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рук Цук Україна" було виписано рахунок № СФ-0000015 від 29.07.2009року на оплату за отриманий товар. (а.с.9). Відповідач перерахував позивачу 9149,30 грн. згідно рахунку-фактури №СФ-0000015 від 29 липня 2009року., що підтверджується банківською випискою від 01.12.2009р. (а.с.13). Оплата проводилась саме на підставі вищевказаного рахунку. Залишок боргу становить 25932 грн. 67 коп.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У даному випадку це є акти виконання технічного обслуговування. Однак, неправильне відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності певних операцій або не відображення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов'язань.
Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р., визначено, що первинні документи - це документи створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
У пункті 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тільки при наявності в документі таких реквізитів, він буде мати юридичну силу.
До первинних документів зокрема, відносяться: видаткові накладні; акти виконаних робіт; платіжні доручення; касові ордери; платіжні квитанції. Всі ці документи містять відомості про відповідну господарську операцію і підтверджують факт її здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до позовної заяви Рахунок - фактуру № СФ - 0000015 від 29 липня 2009 року (а.с.9), яка складена та підписана позивачем.
Рахунок - фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Рахунок - фактура не відноситься до типових форм, які затверджені Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно - правовими актами не передбачено.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що не можна віднести до первинних документів, рахунок на оплату товарів ( робіт, послуг ), оскільки він посвідчує тільки намір здійснити певну дію (оплату), але не підтверджує факт її здійснення.
У листі Міністерства фінансів України Державного казначейства України від 20.02.2009р. № 15-08/527-2652 зазначено, що до документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна - вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна. Форми накладних є типовими формами первинного обліку, затвердженими відповідними нормативно-правовими актами Держкомстату.
Крім того, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97р. № 363), товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Пунктом 11.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перелічити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
У цих випадках в товарно-транспортної накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником (вантажовідправник). Таким чином, в товарно-транспортної накладній повинен бути наведений повний асортимент продукції, що перевозиться. При заповненні товарно-транспортної накладної необхідно наводити всі дані, які відображають умови перевезення.
В матеріалах справи знаходиться товарно-транспортна накладна від 29.07.09р. без номера (а.с.55), яка не відповідає вищевказаним вимогам, а саме у розділі 3 назва продукції, товару (вантажу) вказано - ламинат, однак ламинат має різну марку та кількість місць, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000015 від 29.07.09р.
Крім того, в розділі 7 сума у товарно-транспортній накладній вказано 230671 грн. 00 коп. в рахунку - фактурі № СФ-0000015 від 29.07.09р. вказана сума 210999 грн. 17 коп.
А тому, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.
Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортної накладної підтверджує відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображенні результатів господарської операції в обліку (як у бухгалтерському так і у податковому).
Суд першої інстанції правомірно керувався при винесенні рішення: Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Факт здійснення позивачем господарської операції, - надання відповідачу товару на суму 25932,67грн., міг би підтверджуватися видатковою накладною, в якій було б конкретно відображено отриманий товар, яка була би підписана уповноваженими представниками обох сторін та підписи були б посвідчені печатками обох сторін.
Окрім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності строку виконання зобов'язань по оплаті поставлених товарів станом на дату звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, відсутність погодженого сторонами строку оплати, відсутні докази звернення позивача з вимогою до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про оплату товарів поставлених за накладними № П29/08 від 28.11.2008р., № РН-00029 від 15.05.2009р. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не є переконливими, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 17.01.11 р. у справі № 9/1469 Житомирської області залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рук Цук Україна" - без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Олексюк Г.Є.