33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 березня 2011 року Справа № 11/1581-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є.
Сініцина Л.М.
при секретарі: Михайлюк К.В.
за участю представників сторін:
позивача - Мєлєкесцев О.І. дов. № 1/02-28-552 від 23.02.11р.,
відповідача - Антощук О.А. дов. 1 від 10.01.11р.
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кравчук Л.В. дов. 54/01 від 26.01.11р. - Управління комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради
прокуратури - Квятковський Я.А. посв. № НОМЕР_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ЗАТ "Тепловодоенергія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р.
у справі № 11/1581-10 ( суддя Радченя Д.І.)
за позовом Прокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради
до Закрите акціонерне товариство "Тепловоденергія" м. Кам'янець-Подільський
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Управління комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради
2) Комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія"м. Кам'янець-Подільський
про стягнення в сумі 13 499 070 грн. 07 коп.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 122LH-14563 .
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р. у справі № 11/1581-10 за позовом Прокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради до ЗАТ "Тепловоденергія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1)Управління комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради, 2)Комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення в сумі 13 499 070 грн. 07 коп. позов задоволено. Стягнуто з закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” на користь Кам'янець-Подільської міської ради, 13 499 070 грн. 70 коп., в доход державного бюджету України державне мито в сумі 25500,00 грн., 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем ЗАТ "Тепловодоенергія" подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р. у справі № 11/1581-10, яка ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.11р. прийнята до провадження.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає , що між Кам'янець-Подільською міською радою, управлінням комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради з однієї сторони та закритим акціонерним товариством "Тепловоденергія" було укладено договори оренди цілісних майнових комплексів - комунального підприємства "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго", що знаходяться за адресами: 1) м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123, який 30 вересня 2004 року був нотаріально посвідчений та зареєстрований; 2) м. Кам'янець-Подільський, вул. Молодіжна, 24, який 30 травня 2008 року був нотаріально посвідчений та зареєстрований. Всього на підставі зазначених договорів передано в оренду в складі цілісного майнового комплексу основних засобів балансовою вартістю (без врахування індексації та дооцінки) на суму 80 958 279,79 грн.
Відповідно до пункту 22 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (із змінами від 25.11.2002 року № 989 "Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Пункт 29 П(С)БО 7 встановлює, що нарахування амортизації проводиться щомісячно і починається з місяця наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Відповідно до пунктів 3.3. вищевказаних договорів оренди, амортизаційні відрахування повинні використовуватись на відновлення основних фондів, що є предметом оренди. Відповідач згідно договорів оренди від 30 вересня 2004 року та 30 травня 2008 року зобов'язаний здійснювати щорічні амортизаційні відрахування на орендоване майно і за згодою міської ради використовувати їх на відновлення основних фондів.
В результаті неналежного виконання умов укладених договорів, відповідачем завдано бюджету територіальної громади м. Кам'янця-Подільського збитків в сумі 13499070 грн. 70 коп., які в добровільному порядку не відшкодовані, а тому підлягають стягненню у судовому порядку. Однак, відповідач не погоджується із прийнятим рішенням першої інстанції, так як рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р. у справі № 11/1581-10 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач - Кам'янець-Подільська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому відзначено, що за період з 01.10.04р. по 31.12.09р. сума нарахованих відповідачем амортизаційних відрахувань становить 15109133 грн.19 коп., правильність нарахування підтверджується висновками контрольно-ревізійного відділу в Кам'янець-Подільському районі та місті Кам'янець-Подільському, викладеними в акті ревізії № 8-35/013 від 26.04.10р. Порядок використання даних амортизаційних відрахувань встановлений змістом п. 3.3 договорів оренди цілісних майнових комплексів, згідно яких амортизаційні відрахування на майно в повному обсязі використовуються на відновлення основних фондів, що є предметом оренди згідно цього договору, що також закріплено нормою п.3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При визначенні порядку використання амортизаційних відрахувань, позивач, як сторона орендних відносин керувався наказом Фонду державного майна України № 1523 від 03.10.06р. "Про затвердження Порядку надання згоди орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна", який за своєю правовою природою є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим у відповідності та на виконання приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно п. 5 даного порядку, у разі оренди цілісного майнового комплексу, при здійсненні поліпшень за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно чи коштів, отриманих від відчуження орендованого майна, орендодавець для розгляду даного питання про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень створює комісію за участю представників органу, уповноваженого управляти майном.
Таким чином, перед здійсненням поліпшень основних фондів орендованого майна за рахунок амортизаційних відрахувань, відповідач, як орендар комунального майна мав би попередньо звернутися до позивача як орендодавця із запитом про попереднє погодження таких поліпшень. Використання амортизаційних відрахувань без отримання погодження та згоди позивача є грубим порушенням умов договорів оренди комунального майна та законодавства України з орендних відносин, що безумовно об'єктивно було трактовано судом першої інстанції як нанесення збитків позивачу внаслідок неналежного використання взятих на себе зобов'язань відповідачем. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що підприємство інформувало орендодавця про виконані роботи по поліпшенню та придбанню основних засобів виробництва. Тобто, відповідач сам визнає, що жодних попередніх погоджень на використання амортизаційних відрахувань він не отримував, а лише ставив позивача перед фактом їх витрат, що також є підтвердженням правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Факт порушень при використанні амортизаційних коштів та наявність нестачі при передачі майна встановлений актом № 8-35/013 від 26.04.10р. складеного за результатами ревізії. А тому, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р. у справі № 11/1581-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради подала відзив на апеляційну скаргу, вважає що рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р. у справі № 11/1581-10 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ЗАТ "Тепловоденергія" є такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сума, яка пред'явлена до стягнення з відповідача складається з нарахованих амортизаційних відрахувань та нестачі, яка виявлена при інвентаризації та вилученні майна від ЗАТ "Тепловоденергія" при визнанні договору оренди недійсним. Відповідно до звіту про нарахування амортизації орендованого цілісного комплексу ЗАТ "Тепловоденергія" за період з 01.10.04р. по 31.12.09р. сума нарахованих амортизаційних відрахувань становить 15109133 грн. 19 коп. Факт того, що кошти нараховані правильно доводить як згода відповідача та і акт контрольно-ревізійного відділу в Кам'янець-Подільському районі № 8-35/013 від 26.04.10р. Нестача майна становить суму 191130 грн. та безпідставно використані амортизаційні відрахування на суму 13307940 грн. 70 коп.
Третя особа на стороні позивача Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" подала письмі заперечення на апеляційну скаргу, відзначив, що з апеляційною скаргою не погоджується виходячи з наступного.
Амортизаційні відрахування повинні використовуватись на відновлення основних фондів, що є предметом оренди. Дані кошти, які є амортизаційними відрахуваннями згідно договору оренди мали би бути використані за згодою міської ради на відновлення основних фондів підприємства "Кам"янець-Подільськтеплокомуненерго", що були передані в оренду ЗАТ "Тепловоденергія". Надання згоди орендодавця на здійснення поліпшень обов'язково мало бути, оскільки це давало можливість контролювати те, що орендар не буде робити надлишкових і нераціональних поліпшень, мета яких орендодавцю невідома.
Ремонт, модернізація та поліпшення основних фондів, які мали проводитися за рахунок амортизаційних відрахувань, що залишалися в розпорядженні відповідача не проводилися, що стало особливо відчутно при здійсненні комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" господарської діяльності. КП "Міськтепловоденергія" змушене терміново проводити ремонти основних фондів для попередження та недопущення аварійних ситуацій в опалювальний період. При поверненні ЗАТ "Тепловоденергія" коштів міська рада зможе направити їх на відновлення основних фондів новоствореного КП "Міськтепловоденергія", на баланс якого передані основні фонди, що знаходилися в оренді ЗАТ "Тепловоденергія".
Враховуючи те, що відповідач ( апелянт ) не виконав зобов'язання передбачені п. 3.3 договорів оренди від 30.09.04р. та від 30.05.08р., та всупереч Закону України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування використовував для власних потреб, тобто на збільшення вартості власного капіталу за рахунок коштів комунального підприємства, що є власністю територіальної громади, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обов'язок відповідача відшкодувати Кам'янець-Подільській міській раді збитки в сумі 13499070 грн. 70 коп. А тому просить рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р. у справі № 11/1581-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засіданння представник третьої особи - КП "Міськтепловоденергія" не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відомостей про причину неявки суду не подав.
В судовому засіданні 28.03.11р. уповноважені представники сторін та третьої особи підтримали свої доводи та міркування, викладені у поданих відзивах та запереченнях.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем -Кам'янець-Подільською міською радою, управлінням комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради з однієї сторони та ЗАТ "Тепловоденергія" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу - комунального підприємства "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго", що знаходиться за адресою м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123 ( а.с.13-а.16, том1).
Відповідно пункту 1 вищевказаного договору орендодавець передав а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс (надалі - майно) - комунального підприємства "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго".
Крім того, 30 травня 2008 року відповідно до рішення XVI сесії міської ради № 13 від 16 травня 2007 року між Кам'янець-Подільською міською радою, управлінням комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради та ЗАТ "Тепловоденергія" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу - котельні в селищі Першотравневе, що знаходиться за адресою м. Кам'янець-Подільський, вул. Молодіжна, 24 ( а.с.10-ас.12,том.1).
Зазначені договори були нотаріально посвідчені та відповідно зареєстровані.
Відповідно до укладених договорів було передано в оренду в складі цілісного майнового комплексу основних засобів територіальної громади м. Кам'янця-Подільського балансовою вартістю (без врахування індексації та до оцінки) на суму 80 958 279,79 грн.
За приписами частини1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
За приписами частини 1 статті 759 ЦК України визначення договору найму (оренди), відповідно до якого в силу укладення такого договору має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату. В коментованій нормі слід звернути увагу на те, що поняття оренди та найму тут використовуються як тотожні, оскільки при будь-якій оренді відбувається найм майна. Застосування одного та іншого терміну пов'язано як правило тільки із практикою їх застосування в певних сферах (так орендою традиційно називають відносини по користуванню державним та комунальним майном). У частині 2 коментованої статті визначено, що особливості укладення та виконання договору найму (оренди) можуть бути передбачені законом. Це стосується перш за все окремих видів договорів найму, зокрема оренда державного та комунального майна, регулювання якої здійснюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", тощо. Крім того, оренда майна в сфері господарювання регулюється § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Хотілось би зауважити, що відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Отже в разі, якщо сторони договору оренди не бажають підводити свої відносини під регулювання Закону "Про оренду державного та комунального майна", їм слід при укладенні договору оренди спеціально узгоджувати умову про незастосування до їх відносин вказаного закону. В противному випадку відносини сторін будуть регулюватися як ЦК, так і законом про оренду (див. постанову Верховного Суду України від 10 жовтня 2003 р., постанову Верховного Суду України від 29.10.2002 р., справа N 13/62).
Згідно із ч.1 статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Перелік істотних умов договору оренди , що міститься в цій статті та у ГК України, є не повним, оскільки відносини щодо оренди державного чи комунального майна регулюються спеціальними нормативними актами, зокрема положеннями щодо оренди державного чи комунального майна. Так, ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" містить перелік істотних умов для такого виду договору, до яких відносить і: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Пунктом 22 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 з подальшими змінами та доповненнями передбачено, що "Об'єктом амортизації є вартість, яка (амортизується (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Пункт 29 П(С)БО 7 визначає, що нарахування амортизації проводиться щомісячно і починається з місяця наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Згідно пунктів 3.3. названих договорів оренди, амортизаційні відрахування повинні використовуватись на відновлення основних фондів, що є предметом оренди. Умови договорів відповідають приписам п.3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з подальшими змінами та доповненнями який встановлює, що амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.
А тому, відповідач згідно договорів оренди від 30 вересня 2004 року та 30 травня 2008 року зобов'язаний здійснювати щорічні амортизаційні відрахування на орендоване майно і за згодою міської ради використовувати їх на відновлення основних фондів.
Відповідно до звіту про нарахування амортизації орендованого цілісного майнового комплексу ЗАТ "Тепловоденергія" за період з 01.10.2004 р. по 31.12.2009 р. сума нарахованих амортизаційних відрахувань становить 15 109 133, 19 грн. з якою погодився позивач - орендодавець.
Правомірність і правильність нарахування амортизаційних відрахувань було предметом перевірки органів Контролбьно-ревізійного управління. Зокрема, контрольно-ревізійним відділом в Кам'янець-Подільському районі та місті Кам'янець-Подільському було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" за період з 01.01.2008 по 31.01.2010 року, за результатами якої 26.04.2010 року складено акт № 8-35/013. Зазначеною ревізією фактів не правильного нарахування амортизаційних нарахувань не встановлено. Відповідач також не заперечує проти правильного обрахування суми амортизаційних відрахувань ( а.с.24, том.1).
Матеріалами ревізії встановлено, що за період з 2008-2009 р.р. відповідачем нараховано амортизаційних відрахувань на загальну суму 6568,00 тис. грн. в т.ч.: в 2008 році - на суму 2962,00 тис. грн.; в 2007 році - на суму 3606,00 тис. грн. Із суми використаних амортизаційних відрахувань на проведення поліпшення за 2008-2009 роки використано без погодження орендодавця (позивача) поліпшень на загальну сум 3686,40 тис.грн., у т.ч : у 2008 році - 1007,50 тис.грн., у 2009 році - 2678,90 тис. грн., чим порушено вимоги абз.3 п.27 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" та п.6.3 розділу 6 договорів.
Залишок невикористаних амортизаційних відрахувань на основні засоби орендованого цілісного майнового комплексу за 2006-2007 р.р., що становить 3 156 700 грн., про що відображено в акті № 22-05-08/71 від 29.03.2008 року ( а.с.51, том.1).
На виконання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" було розроблено Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна затвердженого наказом Фонду державного майна України від 3 жовтня 2006 року № 1523. Цей Порядок розроблений з метою визначення процедури надання орендарю згоди орендодавця (державного органу приватизації) державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна. Процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: подання заяви і пакета документів орендарем; розгляд заяви і документації орендаря; прийняття відповідного рішення. Для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву та такий пакет документів: опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна; приписи органів пожежного нагляду, охорони праці; довідку балансоутримувача про вартість об'єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року; у разі здійснення поліпшень за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно чи коштів, отриманих від відчуження орендованого майна, орендар подає також: ) завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди.
4. Інформація про доцільність здійснення невід'ємних поліпшень надається на підставі наданих орендарем документів, у разі оренди цілісного майнового комплексу, будівлі або споруди - органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном, а в разі оренди приміщень, частин будівель і споруд - цим самим органом або за його дорученням балансоутримувачем.
5. У разі оренди цілісного майнового комплексу при здійсненні поліпшень за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно чи коштів, отриманих від відчуження орендованого майна, орендодавець для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень створює комісію за участю представників органу, уповноваженого управляти майном.
Із суми використаних амортизаційних відрахувань на проведення поліпшень без згоди з орендодавцем відповідачем використано 3 686 400 грн., підлягає відшкодуванню.
Всього за період дії договорів оренди використання амортизаційних відрахувань без погодження з власником майна на придбання нових основних засобів склало 4 995 094, 22 грн., що підтверджується протоколом розподілу вартості майна при поверненні цілісного майнового комплексу від 25.02.2010 року ( а.с.68, том.1). В подальшому відповідачем на суму 1 051 753, 53 грн. передано новопридбані основні засоби в комунальну власність міста, що підтверджується рішенням шістдесятої сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 27.07.2010 року № 9 "Про затвердження акта приймання-передавання основних засобів ЗАТ "Тепловоденергія", придбаних за рахунок амортизаційних відрахувань цілісного майнового комплексу КП "Кам'янець-Подільсктеплокомуненерго" ( а.с.73-а.с.78, том1).
Виходячи із вищевикладеного, наявність погодження щодо використання коштів амортизаційних відрахувань в сумі 3.686.400,00 грн. відповідачем у справі не доведена.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що залишок нарахованих амортизаційних відрахувань, які не використано для поліпшення орендованих основних засобів ЦМК склав 5678,20 тис.грн., хоча п.3.3 договорів оренди ЦМК від 30.09.2004 року та 30.05.2008 року передбачено,що амортизаційні відрахування на майно в повному обсязі використовуються на відновлення основних фондів, що підтверджується актом ревізії Контрольно-ревізійного відділу в Кам"янець-Подільському районі та місті Кам"янець-Подільському Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області від 26.04.2010 року за № 8-35/013 ( а.с.25, том.1).
Стаття 22 ЦК України визначає правила застосування одного із найрозповсюдженіших способів захисту цивільних прав - відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил коментованої статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК господарсько-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників господарських санкцій, поняття яких охоплює відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК). Реалізуючи господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин (у тому числі застосовуючи такий вид господарських санкцій, як відшкодування збитків), необхідно дотримуватися загальних принципів, на яких вона базується і які зазначені в ч. 3 ст. 216 ГК, підстав та меж господарсько-правової відповідальності, строків її реалізації, встановлених чинним законодавством.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання передбачена Господарським кодексом як універсальний спосіб захисту прав, який дозволяє суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, відшкодувати всі майнові витрати, викликані цим порушенням.
Відшкодування збитків - основний вид господарсько-правової відповідальності, який посідає перше місце в системі господарсько-правової відповідальності, враховуючи те, що він застосовується у всіх випадках, коли інше прямо не передбачено законом, а також можливість реалізації права на відшкодування збитків незалежно від наявності відповідної умови в договорі, відсутність права суду (як загальне правило) на зменшення розміру доведених збитків на власний розсуд, компенсацію усіх витрат, понесених внаслідок вчинення господарського правопорушення.. Відповідальність у формі відшкодування збитків забезпечує будь-які господарські зобов'язання, оскільки застосовується у всіх сферах господарських відносин: горизонтальних (у тому числі внутрішньогосподарських відносинах) і вертикальних, договірних і позадоговірних відносинах, у випадку будь-якого господарського правопорушення, якщо інше прямо не передбачено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збюридичні збитки як правило є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи.
Порушення господарського зобов'язання (яке розглядається як його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів, невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань, заподіяння шкоди тощо. Вимагати відшкодування збитків може тільки та особа, права або законні інтереси якої порушено. Види збитків, які підлягають відшкодуванню, передбачені в законодавчому порядку, тому саме юридичні збитки можуть бути відшкодовані за рахунок особи, яка їх спричинила, і їх відшкодування забезпечується державним примусом і виступає в якості міри цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань встановлені ст. 193 ГК, в ч. 1 якої обумовлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. При цьому слід враховувати, що підходи Цивільного і Господарського кодексів щодо вирішення деяких питань відшкодування збитків певною мірою співпадають, але між ними є і істотні суперечності і розбіжності. Враховуючи різні підходи кодексів, в тому числі і до визначення виду (складу) збитків, що підлягають відшкодуванню в силу закону, в господарських правовідносинах в першу чергу необхідно керуватися нормами, встановленими в Господарському ("спеціальному") кодексі і щодо визначення складу збитків, і щодо умов та порядку їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 226 ГК передбачений обов'язок сторони, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, невідкладно повідомити про це другу сторону. Слід зазначити, що, по-перше, ця норма є новелою законодавства, і, по-друге, наслідки неповідомлення другої сторони є достатньо суворими, оскільки невиконання цього обов'язку позбавляє правопорушника права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та права вимагати відповідного зменшення розміру збитків, що за загальним правилом є однією з умов застосування відповідальності у виді відшкодування збитків. Тому набуває важливого значення не тільки саме виконання правопорушником цього обов'язку, але й необхідність оформлення його виконання належним чином. Тобто правопорушник повинен мати належні докази своєчасного направлення ним відповідної інформації потерпілій стороні. Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що правопорушник зобов'язаний невідкладно повідомляти другу сторону про кожний факт порушення взятих на себе зобов'язань.
Тобто, амортизаційні відрахування, які були використані без погодження з оредарем, суд вважає, що це є порушенням істотних умов договорів оренди з вини орендаря, зокрема пунктів.6.2. договорів, так як саме оредодавець ( власник) у відповідності до вимог діючого законодавства щодо оренди державного та комунального майна визначає, доцільність поліпшення, реконструкцію та технічне переоснащення основних фондів.
Окрім того, вина відповідача полягає у неналежному виконанні істотних умов договорів оренди ( пункт 3.3.), яким визначено, що амортизаційні відрахування на майно в повному обсязі використовуються на відновлення основних фондів, що є предметами оренди.
Тобто колегія суддів апеляційної існтації дійшла висновку, що є наявність вини відповідача щодо використання без погодження з позивачем амортизаційних відрахувань так і не викорстання коштів амортизаційних відрахувань , як як це визначено п.3.3. договорів оренди.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.10.2004 року по 31.12.2009 року було нараховано відповідачем - 15.509.133,19 грн. амортизаційних нарахувань з них: придбано нових основних засобів на суму - 4.995.094,22 грн (в т.ч. 1.051753,53 грн. передано позивачу); проведно поліпшення основних засобів на суму 5.981.967,81 грн. в т.ч. 3.686400,00 грн. без погодження із орендарем; залишок невикористаних коштів за вказаний період становить 5.678.200,00 грн.;нестача майна виявлена при передачі на суму 191.130,00 грн.
Виходячи з того що є вина відповідача, яка полягає у неналежному виконанні договірних зобов"язань в частині порядку використання амортизаційних відрахувань при оренді цілісних майнових комплексів - це призвело до нанесення збитків в сумі 13.307.940,70 грн. іншій особі - Кам"янець-Подільській міській раді( стороні по договорах) які підлягають відшкодуванню.
Поряд з цим як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.10.2008 року по справі № 7/4788 договір оренди (найму) цілісного майнового комплексу КП "Кам'янець-Подільсктеплокомуненерго" від 30.09.2004 року визнано недійсним на майбутнє та зобов'язано ЗАТ "Тепловоденергія" повернути Кам'янець-подільській міській раді цілісний майновий комплекс КП "Кам'янець-Подільсктеплокомуненерго" ( а.с.62-а.с.66, том.1).
Згідно ст. 216 Цивільного- кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Під час повернення відповідачем позивачу цілісного майнового комплексу міській раді було встановлено нестачу майна на суму 191130 грн., , що підтверджено актом оцінки вартості майнового комплексу орендованого підприємства при припиненні або розірванні договору оренди ( графа 12.4) і відображено в розрахунку відшкодування нестачі, виявленої при інвентаризації та вилучені цілісного майнового комплексу КП "Кам'янець-Подільсктеплокомуненерго" з оренди ЗАТ "Тепловоденергія" ( а.с.71, ас.79, том.1).
У частині 2 ст. 224 ГК визначаються види збитків або види витрат, які здійснила управнена сторона та які підлягають стягненню з особи, протиправними діями якої вони були спричинені. Відповідно до запропонованого переліку збитків усі збитки можна поділити на два основних види: реальні збитки, тобто фактично понесені витрати (або реальна, позитивна шкода), до яких відносяться витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна та неодержаний доход (втрачена вигода або упущена вигода). Господарський кодекс фактично закріпив традиційний розподіл збитків на два види: реальні збитки та втрачену вигоду, окремо передбачив, крім того, в ст. 225 ГК у складі збитків, що підлягають відшкодуванню, матеріальну компенсацію моральної шкоди.
В основі цього розподілу лежить економічний критерій, оскільки реальна шкода характеризується реальним зменшенням наявного майна кредитора на відміну від втраченої вигоди, коли наявне майно потерпілої сторони не збільшується, хоча і могло б збільшитися, якби договори були виконані належним чином. Тобто, нестача майна на суму 191130,00 грн., виявлена при передачі є реальними збитками , які також підлягають відшкодуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в результаті неналежного виконання умов укладених договорів, відповідачем завдано бюджету територіальної громади м. Кам'янця-Подільського збитків у сумі 13 499 070,7 грн., які в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані, а тому підлягають стягненню в судовому порядку з чим погоджується колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду.
З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.10 р. у справі № 11/1581-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ЗАТ "Тепловоденергія" - без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.