33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2011 р. Справа № 11/16/634
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Тимошенко О.М. ,судді Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Новак Р.А.
за участю представників сторін:
Від позивача - учасник товариства ОСОБА_1
Від відповідача - представник Маковський А.В. дов.б/н., від 21.03.2011 року; представник Папаш І.В. дов.б/н., від 21.03.2011 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.10 р. у справі № 11/16/634 (суддя Радченя Д.І. )
за позовом ОСОБА_1
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке"
про виплату вартості частки у майні Товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке"
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року у справі №11/16/634 Позов ОСОБА_1, м. Деражня до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Коричинецьке”, с. Коричинці Деражнянського району про стягнення 253841 грн. задоволено.
Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Коричинецьке”, с. Коричинці Деражнянського району (код ЗКПО 03788187) на користь ОСОБА_1, м. Деражня, суму 151 425,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.) частки вартості майна товариства, 88 550,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 13 866,00 грн. (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 00 коп.) -3% річних, 2 538, 41 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім гривень 41 коп.) державного мита, 118,00 грн.( сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4 875,60 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 60 коп.) витрати на проведення судової експертизи.
Відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Коричинецьке” подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.
Вважає дане Рішення незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що не відповідає обставинам справи з наступних причин.
Позивачем та судом першої інстанції невірно визначено суму частки в майні товариства, так як, невірно визначено вартість чистих активів товариства станом на 31.08.2010 р. В мотивувальній частині Рішення суду зазначено, що «позивачем правомірно розрахунковим методом проведено розрахунок суми частки в майні товариства станом на 31.08.2006 р., взявши за основу вихідні дані з наявного балансу товариства станом на 01.01.2007 р.». Однак дане твердження суду є необгрунтованим, з огляду на таке:
Позивачем подано заяву про вихід з товариства 31.08.2006 р., а отже і вартість частки позивача має розраховуватись станом на дату подачі даної заяви.
Згідно п.3.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»від 28.12.2007р. № 04-5/14 відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника, з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Відповідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному роиі до моменту його виходу. Аналогічне положення міститься в п.8.7. Статуту СТОВ «Коричинецьке».
Однак, позивачем не доведено, а господарським судом Хмельницької області не з'ясовано, що саме така вартість майна та прибуток були одержані СТОВ «Коричинецьке»станом на 31.08.2006 р. Розрахунковим методом неможливо встановити, що станом на 31.08.2006 р. вартість частки у додатковому капіталі товариства становила саме 164099 грн., а частка нерозподіленого прибутку товариства становила саме 2326 грн., так як вартість майна товариства протягом року змінювалась, а прибуток кожного місяця товариство отримувало різний.
Твердження суду про те, що позивачем правомірно розрахунковим методом проведено розрахунок суми частки в майні товариства нічим не підтверджено, відсутні будь-які посилання на положення чинного законодавства.
Звертає увагу суду на те, що СТОВ «Коричинецьке»є сільськогосподарським товариством, основною діяльністю якого є вирощування сільськогосподарських культур (ячмінь, пшениця, ріпак, кукурудза тощо) та продаж зібраного урожаю (згідно Статуту). Основним джерелом прибутку товариства є продаж отриманого урожаю, який здійснюється, починаючи з вересня місяця та четвертому кварталі року. Таким чином, основну частина прибутку товариство отримує починаючи з вересня місяця та четвертому кварталі року.
Згідно п.30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також1 порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Зроблено висновок, що розрахунок частки позивача в майні та прибутку товариства мав здійснюватись на підставі балансу станом на 31.08.2006 р., однак даний документ в матеріалах справи відсутній та відсутні посилання на нього в Рішенні.
Таким чином, суд першої інстанції, при розгляді справи не враховано приписи ст.54 Закону України «Про господарські товариства» та п.30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Натомість, позивач та суд першої інстанції при розрахунку використав баланс за весь 2006 рік в цілому та визначив вартість майна товариства за весь 2006 рік, а частину в одержаному прибутку визначив шляхом ділення прибутку за весь рік на 12 місяців та множенням одержаного результату на 8, що є невірним, так як, баланс за 2006 рік містить відомості за весь рік в цілому і не містить відомостей в розрізі по місяцях. Крім того, з балансу за 2006 не видно коли сформувалась саме така сума прибутку і коли товариство набуло майна саме на таку вартість.
А, в мотивувальній частині Рішення суд зазначив, що «Матеріали судової експертизи свідчать про те, що проведення судової експертизи на день подачі заяви про вихід з товариства було неможливим через невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 26.05.2009 р. про зупинення провадження у справі 16/634 щодо подання первинних бухгалтерських документів, що стосується визначених чистих активів товариства за 2006 р.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно розрахунковим методом проведено розрахунок суми частки в майні товариства станом на 31.08.2006 р., взявши за основу вихідні дані з наявного балансу товариства станом на 01.01.2007 р.».
Однак, дане твердження суду прямо суперечить вказівкам, що містяться в мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України, від 05.08.2010 р. у справі 16/634 (по даній справі), а саме: «Посилання позивача ОСОБА_1 та судового експерта на те, що відповідач СТОВ «Коричинецьке»не надав відповідні бухгалтерські документи станом на 31.08.2006 р„ не позбавляє позивача належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».
Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Так, згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, обставин, що мають значення для даної справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними.
При обґрунтуванні Рішення суд першої інстанції посилається на висновок судово-економічної експертизи за №5064/11058 від 16.12.2009 року, складений судовим експертом О.С. Морозовою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Вважає, що до даної експертизи слід віднестись критично та не брати її до уваги, з огляду на таке:
Згідно висновку експертизи «вартість чистих активів СТОВ «Коричинецьке»станом на 01.01.2007 року становить 1480,4000,00 грн. Вартість частки майна ОСОБА_1 в майні СТОВ «Коричинецьке»станом на 01.01.2007 р. становить 172588,00 грн.
Проте вартість чистих активів було визначено невірно, так як не було враховано те, що основну частину свого майна СТОВ «Коричинецьке»отримало згідно договору передачі майна колективом співвласників юридичній особі від 30 травня 2001 р., згідно якого дане майно було передано товариству частково в оренду, з правом викупу на 10 років, частково у відповідальне зберігання, з правом викупу на 10 років, частково на умовах товарного кредиту з розстрочкою платежів на 10 років. На підставі даного договору товариство поступово викупляє дане майно та погашає товарний кредит.
Згідно ст.15 Закону України «Про господарські товариства»прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Також згідно п.17.1 Статуту СТОВ «Коричинецьке»прибуток Товариства, утворений за рахунок надходжень від господарської діяльності залишається в розпорядженні товариства після:
• покриття матеріальних та інших витрат.
• виплати заробітної плати та інших видів винагород працівникам товариства,
• виплати орендної плати орендодавцям,
• сплати відсотків по кредиту та облігаціях,
• внесення до бюджету передбачених законодавством України податків та інших платежів.
Відповідно до п.12.7 Статуту товариства майновий стан Товариства визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображаються у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.
Згідно п.3.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. N 04-5/14 відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
В мотивувальній частині Рішення вказано, що позивач, вніс частку у статутному фонді 3000,00 грн., що становить 6.98%. в якості вкладу позивач вніс частину належного йому майнового паю. 11.08.2004 р. позивач вніс частку у статутному фонді 5000,00 грн., що становить 11,63%, в якості вкладу позивач вніс частину належного йому майнового паю.
Однак, вказане твердження не відповідає дійсності, враховуючи наступне:
З вищенаведеного неможливо зрозуміти, в якій формі було здійснено внесення до статутного фонду товариства: грошовими коштами, майном чи майновими правами.
Право власності позивача на майновий пай підтверджується Свідоцтвом Серія ХМДР №012422 про прав власності на майновий пай (майновий сертифікат). Після внесення частин майнового паю до статутного фонду товариства, позивачу мали видаватись сільською радою нові свідоцтва на ту частину майнового паю, що у нього залишилась, згідно положень, що містяться в Листі Міністерства аграрної політики України від 05.05.2001 р. N 37-25-3-11/3923 «Щодо порядку видачі, обліку та погашення Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)». Проте нові свідоцтва не видавалось.
Крім того, позивачем не було надано доказів, які підтверджують внесення ним коштів до статутного капіталу. Згідно ч.2 ст.52 Закону України «Про господарські товариства» внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Також, позивачу не було видано свідоцтво товариства про те, що він повністю вніс свій вклад. Відповідно до ч.4 ст.52 Закону України «Про господарські товариства»учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Згідно ч.2 ст.144 Цивільного кодексу України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю виплата вартості майна товариства відбувається тільки при реальному її внесенні.
Тобто, враховуючи те, що позивачем не було реально внесено вклад до статутного капіталу, то й відсутні підстави для виплати йому вартості частки майна товариства.
В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду відповідач підтримує доводи апеляційної скарги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечує доводи апеляційної скарги Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Дослідивши докази у справі, давши їм оцінку, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:
5 листопада 1999р. зареєстровано установчий договір про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність „Коричинецьке” та статут даного товариства.
Відповідно до установчого договору позивач вніс частку у статутному фонді 3 000,00 грн., що становить 6,98%, в якості вкладу позивач вніс частину належного йому майнового паю.
11.08.2004 р. зареєстровано нову редакцію статуту СТОВ „Коричинецьке”, відповідно до якої позивач вніс частку у статутному фонді 5 000,00 грн., що становить 11,63%, в якості вкладу позивач вніс частину належного йому майнового паю.
31.08.2006 р. позивачем подано заяву про вихід з товариства, в зв'язку з виходом на пенсію та проханням виплатити належну йому частку майна - готівкою.
10.04.2007 р. відповідно до протоколу №1 зборів учасників СТОВ „Коричинецьке” заяву позивача про вихід його з учасників товариства в зв'язку з виходом на пенсію розглянули та прийняли рішення: „Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Членство Соляра Олександра Михейовича в СТОВ „Коричинецьке” тимчасово призупинити до прийняття нової редакції Статуту”.
Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити належну йому частку вартості майна товариства.
Відповідачем проведено розрахунок за 2000-2006 р. по виплаті дивідендів ОСОБА_1 на суму 39 480, 00 грн.
Відповідачем згідно видаткових касових ордерів № 128, 347/а, 33 виплачено позивачу 15 000,00 грн. дивідендів учаснику. Також, в ході судового засідання представники сторін підтвердили факт виплати позивачу 5 000 грн., а тому загальна сума, що була виплачена ОСОБА_1. становить 20 000 грн.
Гр. ОСОБА_1 вважаючи, що відповідач провів розрахунок з порушенням вимог чинного законодавства, 11.12.2007 р. звернувся до відповідача з заявою про перегляд розрахунку та з вимогою провести виплату вартості належної йому частки майна в сумі 115 973,00 грн.
Оскільки повний розрахунок відповідачем проведено не було, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 135 190,74 грн., з яких, 100 973,00грн - частина вартості майна товариства, яка належить позивачу; 3 925,24 грн. -3% річних від простроченої суми, за період прострочення з 30.11.2007р; 30 292,5 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.
В зв'язку з тим, що між сторонами існували розбіжності щодо суми виплати частки майна позивачу, і для вирішення питання стосовно визнання частки майна учасника товариства необхідні були спеціальні знання, попереднім складом суду в порядку ст.ст.41 ГПК України була призначена по справі судово-економічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, м. Київ.
Згідно висновку судово-економічної експертизи за №5064/11058 від 16.12.2009р. (складено судовим експертом Морозовою О.С.) встановлено, що вартість чистих активів СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 р. (найближчу дату, на яку складено фінансову звітність, до дати виключення із складу учасників товариства ОСОБА_1 - серпень 2006р.), становить 1 484 000,00 грн. Отже вартість частки майна ОСОБА_1 в майні СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 року (найближчу звітну дату до дати виходу з товариства (серпень 2006р) становить 172 588,00 грн. і складається із 5 000,00 грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, 164 099,00 грн. вартості частки у додатковому капіталі товариства та 3 489,00 грн. частки нерозподіленого прибутку товариства.
Згідно приписів суду касаційної інстанції, які відповідно до ст.111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, позивачем проведено нарахування належної до виплати суми станом на 31.08.2006 року розрахунковим методом, що складає 171425 грн., з яких 5000 грн. вартість частки у статутному капіталі товариства, 164099 грн. вартість частки у додатковому капіталі товариства, 2326 грн. частка нерозподіленого прибутку товариства станом на 31.08.2006 року -на день виходу позивача з товариства.
Враховуючи часткову оплату вартості частки позивачем заявлено до стягнення 151425 грн. належної частки майна товариства.
Відповідно з врахуванням суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення нарахування за встановленим індексом інфляції -88550 грн. та 13866 грн., які розраховані станом на 31.08.2010 року, які повністю позивач підтримує.
Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільна права та обов'язки.
Згідно ст.10 Закону України „Про господарські товариства”, учасники товариства мають право: б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.148 ЦК України учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Згідно ст.54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Відповідно до п.30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”: при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
Статтею 12 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства (п.1 ст. 66 ГК України).
Згідно п.8.5 нової редакції статуту товариства, вартість майна, що виділяється учасникові, оцінюється згідно із балансом товариства.
За висновком судово-економічної експертизи за №5064/11058 від 16.12.2009р., призначеної ухвалою суду від 26.05.2009 р., судовим експертом за даними бухгалтерської звітності згідно до П(С)Б №2 „Баланс” проведено розрахунок вартості чистих активів. Вартість чистих активів СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 р. (найближчу дату, на яку складено фінансову звітність, до дати виключення із складу учасників товариства ОСОБА_1 - серпень 2006р.), становить 1 484 000,00 грн.
Таким чином, судовим експертом зроблено висновок про те, що вартість частки майна ОСОБА_1 в майні СТОВ „Коричинецьке” станом на 01.01.2007 року (найближчу звітну дата до дати виходу з товариства (серпень 2006р) становить 172 588,00 грн. і складається із 5 000,00 грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, 164 099,00 грн. вартості частки у додатковому капіталі товариства та 3 489,00 грн. частки нерозподіленого прибутку товариства.
Згідно ст.ст 33,36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Письмовими доказами є матеріали і документи, які мають дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з пунктом 8.6 статуту СТОВ "Коричинецьке" (в редакції 2004 року) виплата учаснику його частки, видача майна, що видається проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Відповідно до пункту 30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Таким чином, відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до СТОВ "Коричинецьке" із заявою про вихід зі складу учасників товариства 31.08.2006р. Дана заява мала бути розглянута на протязі трьох місяців, тобто до 30.11.2006р., відтак повний розрахунок з позивачем мав бути проведений до 30.11.2007р., а як підтверджено матеріалами справи відповідач у 2007-2008 роках сплатив позивачу лише суму 20 000,00грн.
Відповідно до приписів ст.54 Закону України "Про господарські товариства" та пункт 28 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органам зв'язку.
За ініціативою господарського суду було призначено судово-економічну експертизу, з Висновку якої №5064/11058 від 16.12.2009р.судом встановлено, що частка майна, яка пропорційна внеску до статутного фонду СТОВ "Коричинецьке", та яка підлягає виплаті виключеному учаснику товариства ОСОБА_1 станом на 01.01.2007р. становить 172588,00грн., яка складається з 5000,00грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, 164099,00грн. вартості частки у додатковому капіталі товариства та 3489,00грн. частки нерозподіленого прибутку товариства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до СТОВ "Коричинецьке" із заявою про вихід зі складу учасників товариства 31.08.2006р., проте у висновку судово-економічної експертизи, зазначено, що розрахунок вартості майна проведено за наявними у матеріалах справи документами станом на найближчу звітну дату, тобто на 01.01.2007 року, а не на день подачі заяви 31.08.2006 про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.
Матеріали судової експертизи свідчать про те, що проведення судової експертизи на день подачі заяви про вихід з товариства було неможливим через невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 26.05.2009 року про зупинення провадження у справі 16/634 щодо подання первинних бухгалтерських документів, що стосується визначення чистих активів товариства за 2006 рік.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно розрахунковим методом проведено розрахунок суми частки в майні товариства станом на 31.08.2006 року, взявши за основу вихідні дані з наявного балансу товариства станом на 01.01.2007 року.
Судом в даному випадку приймається до уваги висновок судово-економічної експертизи як належний доказ по справі із врахуванням ст.ст.33, 42 ГПК України. Згідно ст.43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Із поданих суду доказів вбачаться, що із належних до виплати сум позивачу було виплачено лише 20 000,00 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача становить 152 588,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Доказів повної виплати відповідачем позивачу вартості частини майна товариства пропорційно частці в статутному капіталі суду не надано.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 151 425,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженим матеріалами справи, належними доказами та підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із неповерненням відповідачем грошових коштів в розмірі 151 425,00 грн., позивачем, у відповідності до ст.625 ЦКУ на суму несплаченого в строк зобов'язання проведено нарахування 88 550,00 грн. інфляційних та 13 866,00 грн. 3% річних за весь період прострочи виконання зобов'язання, тобто з 03.12.2007 р. по 31.09.2010 р.
Таким чином, нарахування сум інфляційних та 3% річних підтверджено поданими розрахунками, відповідають вимогам ч.2 ст.625 ЦК, тому суд вважає їх правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 253 841,00 грн., з яких 151 425,00 грн. частки вартості майна товариства, 88 550,00 грн. інфляційних нарахувань та 13866 грн. -3% річних.
Таким чином місцевим господарським судом повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи. Місцевим судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року по справі № 11/16/634 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року по справі № 11/16/634 залишити без змін.
3. Матеріали справи №11/16/634 повернути в господарський суд Хмельницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Грязнов В.В.