33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2011 р. Справа № 2/189-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Грязнов В.В. ,судді Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Новак Р.А.
за участю представників сторін:
Від позивача - представник Власюк В.А. дов.б/н., від 26.01.2011 року
Від відповідача - представник ОСОБА_2 дов.б/н., від 16.12.2010 року; представник ОСОБА_3 дов.б/н., від 16.12.2010 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.10 р. у справі № 2/189-10 (суддя Мельник П.А. )
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кодісфар"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 161902,05 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі № 2/189-10, позов задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодісфар" (01004, м.Київ, вул.Басейна, 19, кв.62, код 35479663) 160000,00 грн. боргу, 1902,05 грн. пені, 1619,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати. В позові відмовити.
Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.
Розгляд справи було призначено на 13.12.10р., про що відповідача було повідомлено належним чином.
Розгляд справи по суті відбувся 13.12.10р. без участі відповідача. При цьому, відсутність відповідача в судовому засіданні була обумовлена об'єктивними причинами, а саме, з 10.12.10р. по 19.12.10р. включно, відповідач перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності серії АВВ № 045607. Про дані обставини суд було повідомлено відповідачем в телефонному режимі, так як, можливості подати до суду заяву з клопотанням про перенесення справи, в нього не було, в зв'язку зі станом здоров'я.
Разом з тим, суд дані обставини не прийняв до уваги та розглянув справу та виніс рішення за відсутності відповідача.
Викладені вище обставини свідчать про порушення судом норм ч.1 ст. 77 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішений в даному засіданні. Такими обставинами зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін.
Звертає увагу суду на те, що 13.12.10р. було перше та єдине засідання у даній справі.
З огляду на викладене, відповідач фактично був позбавлений права на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України.
Порушення судом норм процесуального права щодо позбавлення відповідача можливості прийняття участі в судовому розгляді, фактично призвело до порушення судом норм матеріального права, які полягають в наступному:
Так, судом встановлено, що 14.09.10р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 14/09/10р., відповідно якого, відповідач - ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався продати, а позивач - ТОВ «Кодісфар»зобов'язувався прийняти та оплатити товар - кукурудзу фуражну по ціні 1580,00грн. за 1тн.
При цьому, п.4.1 договору передбачено умови оплати у вигляді 100% сплати вартості першої партії товару на протязі одного банківського дня з моменту оформлення складської квитанції на підставі рахунку-фактури.
Позивач в повному обсязі сплатив позивачу за першу партію кукурудзи 160000,00грн., отже останнім виконано умови договору щодо попередньої оплати вартості першої партії товару.
В свою чергу, у відповідача, згідно п.3.1 договору, був обов'язок передати товар позивачу на умовах «франко-елеватор», с. Голендри, Вінницької області.
Отже, договором №14/09/10 передбачено зобов"язання передачі товару в натурі, та відсутній обов'язок продавця (ФОП ОСОБА_1.) щодо повернення коштів - попередньої оплати.
За таких обставин, сума в розмірі 160000,00грн. сплачених позивачем відповідачу не є боргом, оскільки у відповідача відсутні грошові зобов'язання.
У відповідності до ст.692 ЦК України «...якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати...».
В порушення зазначених норм закону, позивач вимоги щодо повернення попередньої оплати не виставляв, умовами договору повернення попередньої оплати не передбачено, не містить даної вимоги і позовна заява.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивачем не ставилась вимога щодо повернення попередньої оплати, вимоги, заявлені в позові щодо стягнення суми боргу є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, судом першої інстанції крім суми боргу 160000,00 грн., додатково стягнуто 1902,05грн. пені.
Задовольняючи дану вимогу, суд посилається на норми п.3 ст.549 ЦК України, якою передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а також умови п.6.1 договору, яким передбачено, що «...у разі невиконання Продавцем/Покупцем п.3.2 Покупець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день затримки оформлення складської квитанції»Аналізуючи зміст п. 6.1 договору можна дійти висновку, що даний пункт не містить відповідальності Продавця, тобто відповідача у даній справі, щодо сплати пені. Крім того, посилання на норми ст.549 ЦК України є безпідставними, оскільки, як зазначалось вище, у відповідача були відсутні грошові зобов'язання, а відтак, відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, як того вимагає норма ст.549 ЦК України, і, як наслідок, стягнення судом 1902,05грн. пені є неправомірним та безпідставним.
В засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники відповідача підтримують доводи апеляційної скарги.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечує доводи апеляційної скарги. Просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:
14 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кодісфар»(надалі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі -Відповідач) було укладено Договір купівлі продажу №14/09/10.
Предметом даного Договору було зобов'язання Відповідача продати, а Позивача прийняти та сплатити товар, а саме кукурудза фуражна врожаю 2010 року в кількості 1000,00 тон партіями 100 тон і в подальшому по 200 тон.
Згідно умов Договору позивач повинен сплатити 100% ціни першої партії товару на протязі 1 (одного) банківського дня з моменту оформлення складської квитанції на підставі рахунка-фактури.
Згідно п. 3.1.1 продавець зобов'язується поставляти товар партіями по 100 тон, а в подальшому і по 200 тон в період з 15.09.2010 року по 22.09.2010 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодісфар»в повному обсязі сплатило ФОП ОСОБА_1 за першу партію кукурудзи згідно рахунку-фактури № 51 від 14 вересня 2010 року, про що свідчать платіжні доручення № 20 та № 21 від 15 вересня 2010 року на загальну суму 160 000,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи.
Станом на день звернення з позовом до суду відповідачем свої зобов'язання по Договору не виконані, обумовлений товар позивачу не поставлено.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що:
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №14/09/10 від 14.09.2010 року є договором купівлі-продажу.
В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач виконав свої зобов'язання по оплаті першої партії кукурудзи.
Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо поставки обумовленого товару.
Тому підлягає стягненню 160000 грн. боргу та 1902 грн. 05 коп. пені.
Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 1902 грн. 05 коп. пені.
Висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 160000 грн. відповідає фактичним обставинам справи.
Дійсно позивач виконав свої зобов"язання по договору купівлі-продажу №14/09/10. Сплатив попередню оплату товару в сумі 160000 грн. платіжними дорученнями №20, №21 від 15 вересня 2010 року.
Відповідно до п.3.1.2. договору продавець (відповідач) свої зобов"язання щодо поставки товару в період з 15.09.2010р. по 22.09.2010 року не виконав.
На день звернення з позовом 28 жовтня 2010 року відповідач не здійснив поставки товару.
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач не звертався з вимогою про повернення грошей або поставки товару, не приймається судовою колегією до уваги. Пунктом 3.1.2 договору вказаний обов"язок відповідача у визначений термін здійснити поставку товару. Тому вимога про поставку товару не потрібна.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судова колегія враховує ту обставину, що на день розгляду апеляційної скарги відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару.
Посилання відповідача на ту обставину, що відповідно до п.3.1 договору вказаний обов'язок передати товар позивачу на умовах "франко-елеватор", тобто покупець сам повинен отримати товар, не приймається судовою колегією до уваги.
У вказаному пункті договору відсутнє посилання про застосування "Інкотермсу" як того вимагає розділ четвертий Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, введених в дію з 01.01.2000 року "Інкотермс".
Крім того вказані правила не містять такого терміну як "франко-елеватор".
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання повинно бути виконано належним чином.
Позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.
В договорі відсутня відповідальність сторін за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені.
Пункт 6.1 договору відсилає до пункту 3.2 договору. Однак в п.3.2 йдеться про передачу товару.
Відповідно до ст.547 ЦК України право чин щодо забезпечення зобов'язання неустойкою повинен укладатись у письмовій формі.
Тому в даному випадку, висновок місцевого господарського суду, про зобов'язання сплатити пеню, не відповідає обставинам справи.
Посилання відповідача, що вирішення спору без його участі в першому судовому засіданні, порушило його право на захист, не приймається судом до уваги.
Відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 05.11.2010 року (а.с.17). Відповідач письмового клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви позивачем сплачено 1619 грн. державного мита, 236 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позов заявлений на суму 161902 грн. 05 коп. Підлягає задоволенню частково на суму 160000 гривень.
Тобто підлягає стягненню з відповідача 1600 грн. витрат по державному миту за вирішення спору в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року по справі №2/189-10 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року по справі №2/189-10 скасувати в частині стягнення пені в сумі 1902,05.
3. Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
4. Справу №2/189-10 передати на розгляд до господарського суду Вінницької області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.