"12" квітня 2011 р.
Справа № 9/215/10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Філевський Р.М. (довіреність № 1 від 28.02.2011 року)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий колос”
на рішення господарського суду Миколаївської області від „20” січня 2011 року
по справі № 9/215/10
за позовом Миколаївського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Миколаївтурист”, м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий колос”, м. Очаків
про стягнення 993 450 грн.
09.12.2010 року Миколаївське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Миколаївтурист” (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий колос” (далі по тексту -відповідач) про стягнення 993 450 грн., який виник за Договором № 1-У/2010 від 16.08.2010 року. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору № 1-У/2010 від 16.08.2010 року відповідач не оплатив 993 450 грн. вартості санаторно-курортних путівок для дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2010 рік. Ця заборгованість неоплачена і на даний час, що і змусило позивача звернутися до суду із відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.01.2011 року по справі № 9/215/10 (суддя Філінюк І.Г.) позовні вимоги Миколаївського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Миколаївтурист” задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий колос” на користь позивача 993 450 грн. -боргу, 9 934,50 грн. -державного мита за розгляд позовної заяви та 236 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу.
Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач не виконав своїх обов'язків покладених на нього договором № 1-У/2010 від 16.08.2010 року, укладеним між сторонами, не сплатив на користь позивача залишкову частку коштів у сумі 993 450 грн. Тому встановлені та наведені в рішенні обставини і норми є підставами для задоволення позову щодо стягнення вище встановленого боргу.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Золотий колос” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити Миколаївському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях „Миколаївтурист” у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням скаржника, при прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що 19.10.2010 року був підписаний акт приймання-передачі робіт за яким сума виконаних робіт склала 1 143 450 грн. Проте судом не взято до уваги, що вказаний акт зі сторони відповідача підписаний особою, яка не має повноважень на вчинення дій з яких виникають цивільні права та обов'язки. Особа, яка підписала акт приймання-передачі робіт не уповноважена ні установчими документами відповідача, ні довіреністю, ні законом або іншими актами цивільного законодавства на вчинення від імені відповідача правочинів. У зв'язку з цим господарський суд безпідставно встановив те, що у відповідача виник обов'язок щодо сплати 1 143 450 грн.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу ТОВ „Золотий колос” без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Відповідач в судове засідання 12.04.2011 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 23.03.2011 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, вислухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2010 року ТОВ „Золотий колос” (далі -Замовник) та оздоровчий комплекс санаторного типу для дітей „Очаків” (далі -Виконавець) уклали договір № 1-У/2010, згідно умов якого, виконавець надає, а замовник оплачує за санаторно-курортні путівки для дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2010 рік з терміном перебування: - 21 календарний день для дітей у складі організованих груп та дітей віком до 10 років у супроводі з батьків або особи, яка їх замінює (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума договору визначається відповідно до акту виконаних робіт за фактично виконані послуги які складаються в розрахунку 1 ліжко -день -90 (дев'яносто) гривень в кількості 605 дітей. Замовник здійснює оплату санаторно -курортних послуг для лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі виписаних рахунків (п.2.4 договору).
Згідно пункту 8.1 договору він є чинним з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010 року, а в частині невиконаних Сторонами зобов'язань -до повного їхнього виконання.
На виконанні умов договору, а саме п. 2.1, 19 жовтня 2010 року сторонами складений, засвідчений печатками та підписаний акт приймання-передачі робіт на загальну суму 1 143 450 грн. (а.с.13).
У відповідності до п.2.4 умов договору, 5 жовтня 2010 року позивач виставив відповідачу рахунок №44 на загальну суму 1 143 450 грн. та який був отриманий їм 05.10.2010 року про що свідчить печатка та підпис (а.с.12).
В свою чергу, ТОВ „Золотий колос” за отримані послуги розрахувалося з позивачем лише частково -в сумі 150 000 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.15).
8 листопада 2010 року сторонами складений, засвідчений печатками та підписаний акт звірки взаєморозрахунків (а.с.16) з якого вбачається, що станом на 08.11.2010 року за відповідачем перед позивачем рахується борг в сумі 993 450 грн.
10.11.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом за № 143 в якому просив погасити існуючою заборгованість в сумі 993 450 грн., який був отриманий останнім в той же день, про що свідчить підпис головного бухгалтера Васянович (а.с.30).
Між тим, таке прохання та вимога позивача залишені відповідачем без задоволення та взагалі без відповіді.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Миколаївського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Миколаївтурист” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „Золотий колос”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, оздоровчим комплексом санаторного типу для дітей „Очаків”, було надано 605 путівок для дітей тривалістю 21 календарний день по ціні 1890 грн. кожна на загальну суму 1 143 450 грн., а ТОВ „Золотий колос”, в свою чергу, прийнявши зазначені послуги та частково перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 150 000 грн.
Отже, ОКСТ для дітей „Очаків”, передавши ТОВ „Золотий колос” 605 путівок для дітей, виконав покладені на нього укладеним договором від 19.08.2010 року та нормами чинного законодавства обов'язки.
Між тим, ТОВ „Золотий колос”, в свою чергу, в порушення умов укладеного договору та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме за отримані послуги від ОКСТ для дітей „Очаків” в повному обсязі не розрахувалось, залишивши і наданий час не погашеною заборгованість у розмірі 993 450 грн., а тому така заборгованість і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Золотий колос”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності до умов ч. 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Як було вище зазначено, сторонами встановлено, передбачено і досягнуто усі необхідні істотні умови договору, що підтверджується самим договором, якій був підписаний та скріплений печатками сторін 19.08.2010 року.
Крім того, твердження скаржника з приводу того, що акт приймання-передачі від 19.10.2010 року підписаний особою, яка немала на це повноважень, не приймається колегією суддів до уваги з наступних підстав.
Так, акт приймання-передачі робіт від 19.10.2010 року з боку відповідача підписаний генеральним директором О.В. Поляковим -тією же особою, що підписала й договір, за яким надавалися санаторно-курортні путівки для дітей. Отже, скаржник не заперечує той факт, що договір було підписано повноважною особою, між тим водночас наполягає на тому, що акт, який підписала та сама особа не мала на це відповідних повноважень. Більш того, в матеріалах справи (а.с.37), а також до апеляційної скарги скаржником було додано витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 27.01.2011 року, з якого вбачається, що Поляков О.В. має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Що стосується актів звіряння взаєморозрахунків, які скаржник вважає не належними доказами, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Акти звірки взаєморозрахунків це, в першу чергу, бухгалтерські документи, необхідні для бухгалтерського обліку та звітності підприємства для того, щоб визначити стан розрахунків на певну дату, а тому сам по собі акт звірки є похідним документом.
Обов'язок відповідача по сплаті коштів, що стягуються, виник саме з договору від 16 серпня 2010 року та підписаного на його основі акту приймання-передачі робіт від 19.10.2010 року, а не з актів звірки взаєморозрахунків.
Крім того, навіть якщо допустити правомірність твердження скаржника про те, що начебто, акт приймання-передачі та акти звірки взаєморозрахунків підписані неповноважними особами, наступні дії відповідача свідчать про схвалення правочину укладеного представниками сторін.
Так, 02.11.2010 року ТОВ „Золотий колос” перерахувало на рахунок ОКСТ „Очаків” 150 000 грн. вказавши при цьому підставу платежу за санаторно-курортні путівки по оздоровленню згідно договору № 1-У/2010 від 09.08.2010 року (а.с.15).
Таким чином, за будь-яких обставин, такі дії відповідача свідчать про прийняття до виконання договору укладеного між сторонами та відповідно про обов'язок відповідача сплатити кошти за умовами цього договору.
ТОВ „Золотий колос” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог МО ЗАТ по туризму та екскурсіях „Миколаївтурист”.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2011 року по справі № 9/215/10 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Золотий колос” -без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий колос” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „20” січня 2011 року по справі № 9/215/10 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Повний текст постанови
складено „13” квітня 2011 року.