Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" квітня 2011 р. Справа № 5023/381/11 (н.р. 08/262-09)
вх. № 381/11 (н.р. 10484/3-08)
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився 3-ї особи
відповідача - Чалої І.В. (довіреність б/н від 01.11.2008 року), Подур' яна Д.Г., (довіреність від 31.12.2010 року)
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди", с. Гатище Вовчанського району Харківської області
до Відкритого акціонерного товариства "Вовчанська взуттєва фабрика", м. Вовчанськ Вовчанського району Харківської області
про стягнення 178 061,80 грн.
Позивач, Комунальне підприємство "Вовчанські очисні споруди", звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Вовчанська взуттєва фабрика", 178 061,80 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1/16 про надання послуг з водовідведення, укладеним між сторонами 01.11.2007 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18 травня 2010 року у справі № 08/262-09 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2010 року рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2010 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. та рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. у справі № 08/262-09 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
19 січня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.02.11 р. на 10:50 год.
До канцелярії суду 31 січня 2011 року (вх. №1709) відповідачем супровідним листом надані документи на виконання вимог ухвали суду від 19.01.11 р., а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, які долучені до матеріалів справи.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 08.02.11 р., 02.03.11 р. та 17.03.11 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника позивача та необхідністю отримання від сторін документів, які мають значення для всебічного та повного з*ясування фактичних обставин справи.
До канцелярії суду 14 березня 2011 року (вх. №6144) відповідачем надані пояснення по суті спору та додаткові докази, які долучені до матеріалів справи.
04 квітня 2011 року представники відповідача в судовому засіданні заперечують проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позов та поясненнях.
Позивач по справі правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 002880 від 16.02.11 р., № 004211 від 15.03.11 р. та 005464 від 30.03.11 р., які містяться в матеріалах справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.
01.11.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1/16 про надання послуг з водовідведення (далі - договір), відповідно до умов якого позивач „Виконавець” зобов'язався надавати відповідачеві „Споживачу” вчасно та відповідної якості послуги з водовідведення, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та умовах, передбачених договором.
01.09.2008 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої кількість водовідведення підраховується на підставі приладу обліку стоків, а саме обчислювача ЛТНС, номер заводський 10, перше показання 33,6 м. куб., лічильника „Дніпр-7”, заводський номер 0775. Також, зазначеною додатковою угодою позивач та відповідач змінили в усіх розділах та пунктах договору словосполучення „прилад обліку води” на „прилад обліку стоків” у відповідних відмінках.
Відповідно до п. 2.4. договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку стоків здійснюється за їх показаннями згідно з пунктами 9-23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення.
Згідно з умовами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживача.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку та на підставі платіжного документа.
Позивач надав рахунки та акти виконаних робіт за вересень та жовтень 2008 року, відповідно до яких загальна кількість водовідведення становить 41,6 м. куб.. В період з 01.11.2008 р. по 01.10.2009 р. кількість водовідведення за свідченнями позивача та відповідача становила 0 м куб..
В свою чергу відповідач надав банківські виписки в підтвердження оплати за послуги з водовідведення в кількості 41,6 м. куб. на загальну суму 2321,78 грн.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог щодо безоблікового водовідведення надав акти перевірок від 24.07.2009 р. та від 13.08.2009 р. Відповідно до змісту зазначених актів вони були складені комісією у складі представників позивача та представників відповідача, однак підписані тільки представниками позивача.
Відповідно до акту перевірки від 24.07.2009 р. представники позивача провели перевірку обліку та відбору проб стічних вод та встановили відсутність приладу обліку води, а також те, що відкачування стоків не відбувалося.
Наступним актом перевірки від 13.08.2009 р. представники позивача встановили несанкціоноване викачування стоків на підставі наступних виявлених фактів: відсутності приладу обліку води, перекачування стоків відповідачем за період з 30.10.2008 р. по 13.08.2009 р. відбулося в кількості 4 м. куб.. При цьому в акті зазначено, що прилад обліку стоків „Дніпро -7” № 0775, показання 79,2 м. куб., опломбований, знаходиться в робочому стані.
Відповідно до п. 5.18. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, (далі -„Правила”) споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або заміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрати води згідно з пунктами 3.3., 3.4. цих Правил.
Тобто, тільки за наявності зазначених в п. 5.18 „Правил” самовільних дій споживач сплачує витрати води згідно з пунктами 3.3., 3.4. „Правил”, а саме за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією ії повним перерізом протягом 24 годин на добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Однак, позивач не надав доказів самовільних дій відповідача, які передбачені в п. 5.18 „Правил”.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З метою встановлення обставин справи розгляд справи неодноразово відкладався та надавалась можливість позивачу підтвердили його вимоги належними доказами.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проте, доказів, підтверджуючих самовільні дії та порушення відповідачем умов договору позивачем так надано і не було. Хоча у останнього було достатньо часу для надання обґрунтованих та документально підтверджених фактів в обґрунтування своєї позиції.
Господарський суд не вправі підміняти активність та ініціативу сторін, оскільки тягар доведення необхідних юридично значимих обставин із заявника, звичайно, не знімається. Виходячи з цього, саме позивач повинен доводити наявність порушень, а відповідач повинен доводити відсутність вини.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 5.1 "Правил" облік прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Відповідач в підтвердження відповідності приладу обліку стоків технічним умовам та придатності до експлуатації надав паспорт приладу обліку стоків, свідоцтво про державну метрологічну атестацію № 05-02258 від 27.03.2008 р. та свідоцтво про провірку робочого засобу вимірювальної техніки № 1052/2 від 27.03.2008 р.
Згідно зазначених документів прилад обліку стоків є придатним до застосування. До того ж, відповідач надав акт від 01.09.2008 р. про опломбування приладу обліку стоків представниками позивача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що належним чином виконує свої обов*язки за договором. З 01.09.2008 р. Представники позивача кожного місяця перевіряли показники приладу обліку стоків відповідача, на підставі яких здійснювався розрахунок за послуги за водовідведення. При цьому, будь-яких розбіжностей між показниками приладу обліку стоків та поданими відповідачем відомостями позивач не встановив.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на акт з обліку та якості стічних вод від 24.07.2009 р., відповідно до якого було встановлено факт відсутності приладу обліку води та скид стоків з 01.01.2009 р. по 24.07.2009 р.
Судом з*ясовано, що відповідач з даним актом не погодився та не підписав його з причини того, що відповідно до договору кількість водовідведення розраховується на підставі показників приладу обліку стоків, а не приладу обліку води.
Тобто, зазначені обставини свідчать про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1/16 щодо визначення та сплати наданих позивачем послуг з водовідведення згідно з показниками лічильника обліку стоків.
Доводи позивача стосовно нібито несанкціонованого (поза облікового) відкачування відповідачем вод та визначення в зв'язку з цим обсягу водовідведення у відповідності до п.п. 3.3-3.4. правил також є безпідставними, оскільки при цьому позивач не надав жодного належного та допустимого доказу в розумінні ст. 34 ГПК України здійснення водовідведення за допомогою каналізаційних мереж позивача, тобто в даному випадку позивачем не доведено наявності причинного наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо поза облікового відкачування вод та їх скидом до каналізаційної мережі відповідача.
Також, відповідач зазначає, що у зв'язку із встановленням на підприємстві скороченого робочого тижня він мав можливість ту невелику кількість стоків, яка утворювалась, зберігати в резервуарі-накопичувачі. В підтвердження зазначених фактів відповідач надав накази по підприємству від 03.01.2008 р. № 04, від 03.11.2008 р. № 53, від 12.01.2009 р. № 01, технічний паспорт на резервуар-накопичувач (вигріб спаренний для прийняття фікальних вод), Дозвіл на спеціальне водокористування, спеціальний журнал за типовою формою № ПОД-12, звіти в Харківське регіональне управління водних ресурсів, податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування в частині використання води до Державної податкової інспекції.
Відповідно до звітів в Харківське регіональне управління водних ресурсів та податкових розрахунків збору за спеціальне водокористування в частині використання води до Державної податкової інспекції в період з 01.09.2008 р. по 31.12.2008 р. відповідачем було забрано та використано води в розмірі 200 м. куб., а з 01.01.2009 р. по 01.10.2009 р. - 100 м. куб..
Згідно із технічним паспортом на вигріб спаренний для прийняття фікальних вод (резервуар-накопичувач) площа споруди становить 200 м. куб..
При цьому відповідно до умов договору кількість водовідведення розраховується на підставі приладу обліку стоків, а не за кількістю використаної води, тобто кількість утворюваних стоків не можна прирівнювати до кількості використаної води.
Так, за поясненнями відповідача вода використовується підприємством на різні господарські потреби, а саме: для миття виробничих корпусів, для заповнення пожежних ємностей загальним об'ємом 300 м. куб., які розміщені на території підприємства, для поливання зелених насаджень.
Звідси, відсутність приладу обліку води у відповідача та обставина, що відкачування стоків з резервуара-накопичувача відповідач не здійснював, не відносяться до підстав безоблікового водовідведення, а саме до самовільних дій, які передбачені п. 5.18 „Правил”.
Позивач в позові просить суд стягнути з позивача 178061,80 грн. збитків.
Відповідно до п. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом, збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин i яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що icнyє незалежно від правової оцінки i від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодовуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: противоправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.
При цьому позивач повинен довести збитки, які були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача i заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.
Однак позивач, визначаючи заборгованість за без облікове водовідведення в якостi збитків та вимагаючи її стягнення саме в формі збитків, при цьому не довів ні вини відповідача в заподіяних збитках, ні причинного зв'язку між діями відповідача і заподіянням збитків, ні poзміру таких збитків та реальності їх понесення, ні доказів вжиття віддповідних заходів щодо їх запобігання. Зазначені обставини caмi no coбi є підставою для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову.
У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 610, 1166
Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст рішення підписано 07 квітня 2011 року