Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" квітня 2011 р. Справа № 5023/1389/11
вх. № 1389/11
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків
до ТОВ НВК "Торгівельна база № 1", м. Харків
про виконання договірних зобов'язань та стягнення 50 000 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ" Науково-виробничої компанії "торгівельна база №1" ( відповідача) суму боргу 50 000 грн.,судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач в судове засідання не з*явився, заперечень щодо відсутності боргу не надав.
Ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.03.11 року повернулася до матеріалів справи з відміткою поштового відділення " фірма вибула".
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено, що 14.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № б/н ід 14.01.2008 року (а.с.8). У відповідності до загальних положень договору "Замовник" в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов*язався надати "Виконавцеві" завдання, а "Виконавець" взяв на себе зобов*язання відповідно до завдання "Замовника" забезпечити інформаційне та одноразове консультаційно-довідкове обслуговування "Замовника".
Виконавець взяв на себе обов*язки із забезпечення "Замовника" інформаційно-консульатційним обслуговуванням з питань: складання та розповсюдження інформаційних бюлетенів; розміщення запитів Замовника у ком*ютерному банку даних; оброблення інформації і пошуку варіантів, що цікавлять Замовника" по всьому обсягу банку даних;
Замовник приймає послуги, надані Виконавцем згідно з цим договором та в 5-ти денний строк з моменту отримання акту про надані послуги і у разі виявлення відступів від умов цього договору або інших недоліків заявляє про них Виконавцю негайно.
Пунктом 4 договору передбачено, що вартість інформаційно-консультаційного обслуговування згідно договору складає 50 000 грн. (в т.ч. ПДВ), які перераховуються на поточний рахунок Виконавця. Замовник сплачує вартість наданих послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі робіт (надання послуг) у відповідності до якого підтвердили що в період з 06.02.2008 року по 29.02.2008 року Виконавець надав "Замовнику" інформаційно-консультаційні послуги з питань складання та розповсюдження інформаційних бюлетенів та іншу послуг у відповдіності до умов договору на суму 50 000 грн ( в т. ПДВ).( а.с.9).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проте, договором не визначено, які саме інформаційні бюлетені повинні бути складені та розповсюджені інформаційні бюлетені та яким чином вони мають бути спожиті в процесі здійснення певної діяльності відповідача. Крім того, з матеріалів справи (копії договору та акту) невідомо які відповідачем були надані запити, яку інформацію було розміщено та чи у відповідності із запитами, у якому комп'ютерному банку, банку яких саме даних; акт також не містить оброблення якої інформації і пошук яких варіантів інформації фактично здійснено Виконавцем (позивачем). Договором від 14.01.2008 року конкретно не обумовлено яке саме консультаційно-довідкове обслуговування та відповідно до якого Завдання Замовника взяв на себе в якості зобов'язання Виконавець. Акт від 29.02.2008 року також не містить такої інформації. За таких обставин, враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається які саме фактично надано послуги відповідачу, які б споживалися в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності відповідача.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та керуючись .ст. 174, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В позові відмовити.
Суддя Лаврова Л.С.
рішення підписане 07.04.11 року