Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" березня 2011 р. Справа № 5023/772/11
вх. № 772/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Шевцова А.М. (дов. №848/4 від 14.10.09 р.); відповідача - не прибув;
розглянувши справу за позовом Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м. Харків
до Noris Grop (Switzerland)
про стягнення 1 861 500,00 дол. США
Позивач, Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Noris Grop (Switzerland), на свою користь суми передоплати у розмірі 1 500 000,00 дол. США, пені у розмірі 168 000,00 дол. США, збитків у розмірі 193 500,00 дол. США, з покладенням судових витрат на відповідача.
07.02.11 р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.02.11 р. на 10:30 год.
21.02.11 р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 16.03.2011 р. на 12:00 год.
16 березня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 28.03.11р. на 09:25 год.
23 березня 2011 року через канцелярію суду представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 6555) в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 247 657,53 дол. США.
Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд не приймає її до розгляду, оскільки позивачем не було надано доказів направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.
Пунктом 14 Інформаційного листа ВГС України від 12.03.2009р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що з огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (відповідно статті 4 і 4 ГПК України) господарський суд повинен вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу одержали можливість ознайомитися з відповідними заявами (клопотаннями), повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них і за необхідності подати суду додаткові докази.
28 березня 2011 року у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач по справі правом на участь в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали про порушення провадження у справі - 16.02.11 р.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві ( Роз*яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р.. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”.
Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
21 червня 2010 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено контракт № 210610-ХКБМ (далі - контракт), згідно п.1.1. та п.2.1. якого відповідач, на умовах DAF, кордон Україна-Харків (КП ХКБМ) відповідно ИНКОТЕРМС в редакції 2000 року, зобов"язався поставити обладнання позивачу на суму 3 000 000,00 доларів США.
Згідно п.2.2. контракту ціна товару включає виконання проектно-конструкторських робіт, виготовлення, упаковку, маркування, поставку товару КП ХКБМ, а також шефмонтаж та здачу в експлуатацію.
У відповідності до п.3.2. контракту оплата товару здійснюється покупцем (позивачем) відповідно до наступних умов, а саме 50% (1 500 000,00 дол. США) передоплата, 40% (1 200 000,00 дол. США) перед відвантаженням обладнання та 10% (300 000,00 дол. США) не пізніше, ніж через 3 дні після введення обладнання в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано умови контракту і здійснено передоплату у розмірі 50% (1 500 000,00 дол. США), що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 22.06.2010 р., копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 9)
Згідно доповнення № 1 до контракту № 210610 від 21.06.10 р., а саме п.1. відповідачем повинно бути здійснено фактичне відвантаження товару на протязі 180 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати (а.с. 18)
Проте, як свідчать матеріали справи, всупереч умов контракту та доповнення № 1 відповідач своїх зобов"язань не виконав та не здійснив фактичне відвантаження товару.
15 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 158-F/2 виконати зобов"язання за контрактом та додатковою угодою № 1 та поставити товар або повернути, зазначені у контракті, кошти передоплати, що складають суму у розмірі 1 500 000,00 дол. США, яка залишена без виконання відповідачем.
В силу вимог ст. 38 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України гарантовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідного ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи з вищевикладеного, позивач має право вимагати від відповідача, на свій вибір, передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а відповідач зобов'язаний виконати вимогу позивача, виходячи з положень Цивільного кодексу України.
За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, та те, що відповідачем у встановлений сторонами строк не було поставлено відповідний товар, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 500 000,00 дол. США.
Згідно до п.4 ст.55 ГПК України ціна позову у позовах про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
На день подання позовної заяви до господарського суду Харківської області (03.02.11 р.) Національним банком України встановлено курс обміну валют дол. США ( в українську гривню) складав 7,9417 грн. Отже 1 500 000,00 дол. США складає 11 912 550,00 грн.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.8.1. контракту за затримку відвантаження товару більше ніж на 15 днів, продавець (відповідач) зобов"язаний сплатити покупцю (позивачу) пеню в розмірі 0,2 % від всієї суми не відвантаженого в строк товару за кожен день прострочи.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до розрахунку у позовній заяві пеня за порушення умов контракту складає, станом на 31.01.11 р., 168 000,00 дол. США, що відповідно складає 1 334 205,60 грн.
Отже, вимога позивача щодо стягнення пені є обгрунтованною, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 4. ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
За приписами ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Згідно ч.1, ч.2 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов"язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб"єктам, - зобов"язаний відшкодувати на вимогу цих суб"єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов"язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Таким чином, підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків є зазначені приписи діючого законодавства і умови контракту.
Отже, вимога позивача, щодо стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 193 500,00 дол. США, що складає 1 536 718,95 грн. також підлягає задоволенню.
У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита у сумі 3211,00 дол. США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покласти на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.
На підставі ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 16, 22, 509, 525, 526, 530, 623, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 226, 230 Господарського кодексу України, ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків", керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з NORIS GROP (Switzerland) (Lija Haag, c/o Pan Treuhand Gmbh, Schaffhauserstrasse 272, Zurich, Switzerland, 8057) на користь Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 2600330016 в АТ Банк "Меркурій" м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 14310299) суму передоплати у розмірі 1 500 000,00 дол. США, пеню у розмірі 168 000,00 дол. США, збитки у розмірі 193 500,00 дол. США, державне мито у сумі 3211,00 дол. США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст рішення підписано 31 березня 2011 року
/справа № 5023/772/11/