33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" квітня 2011 р. Справа № 5019/624/11
Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу
за позовом підприємця ОСОБА_1
до відповідача Сарненської районної ради
про визнання права власності.
В судовому засіданні від 13 квітня 2011 року брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (дов. б/н від 22.03.2011р.);
від відповідача: Деркач Р.Я. (дов. № 01/16-267 від 13.04.2011р.);
В судовому засіданні від 14 квітня 2011 року брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (дов. б/н від 22.03.2011р.);
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні від 13 квітня 2011 року оголошувалася перерва до 14 квітня 2011 року до 17 години.
Підприємець ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Сарненської районної ради (надалі -Відповідач) в якій просить визнати за Позивачем право власності на будівлю гаражів загальною площею 144,8 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав вказаних у: позовній заяві (а.с. 2-3); поясненні (а.с. 24-26).
Представник Відповідача в судовому засіданні від 13 квітня 2011 року визнав позов з підстав, вказаних у відзиві на позов (а.с. 46-48).
В судове засідання від 14 квітня 2011 року представник Відповідача не з'явився. Водночас, 14 квітня 2011 року в господарський суд надійшла заява Відповідача (а.с. 51), з проханням провести розгляд справи без участі повноважного представника Відповідача.
Враховуючи вищеописану заяву Відповідача суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому місцевий господарський суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 21 грудня 2005 рішенням Відповідача № 424 “Про майновий комплекс Клесівської міської лікарні” (а.с. 28) включено до переліку майна районної комунальної власності, що підлягає приватизації, частину майнового комплексу Клесівської міської лікарні згідно з додатком № 2 (а.с. 29), в тому числі гараж (шести дверний), та доручено Сарненській центральній районній лікарні (балансоутримувачу) виступити продавцем частини майнового комплексу Клесівської міської лікарні зазначеного в пункті 2 даного рішення.
Додатком № 2 до рішення Відповідача від 21 грудня 2005 № 424 визначено перелік об'єктів майнового комплексу Клесівської міської лікарні, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Рішенням виконавчого комітету Клесівської селищної ради №129 від 16 серпня 2006 року (а.с. 27), оформлено право спільної комунальної власності територіальних громад Сарненського району на будівлю гаражів (розташованих за адресою: АДРЕСА_1) та доручено Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності на вищевказану будівлю (дане зареєстровано Комунальним підприємством “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” 25 вересня 2006 року).
4 квітня 2008 рішенням Відповідача № 402 “Про затвердження незалежної оцінки вартості (продажу) будівлі гаража (шести дверний) в АДРЕСА_1” затверджено незалежну оцінку вартості будівлі гаража (шести дверний) в АДРЕСА_1, що підлягає приватизації шляхом викупу згідно рішення Відповідача від 21 грудня 2005 № 424 в сумі 4 460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. без врахування ПДВ.
Також даним рішенням внесено зміни до пункту 3 рішення Відповідача від 21 грудня 2005 № 424, згідно яких даний пункт висвітлено в наступній редакції: “Встановити, що продавцем будівлі гаража (шести дверний) в смт. Клесів, вул. Шевченка, 10 а є Відповідач”.
2 червня 2008 року між Відповідачем та Позивачем було укладено договір (надалі - Договір; а.с. 10-12) купівлі-продажу будівлі гаража (шести дверний) згідно пункту 1.1 якого: Відповідач зобов'язався передати у власність Позивачу будівлю гаража (шести дверний), що розміщується за адресою: АДРЕСА_1, що є спільною власністю територіальних громад Сарненського району на підставі рішення районної ради від 14 березня 2008 року № 373, а Позивач зобов'язався прийняти даний об'єкт, сплатити ціну відповідно до умов Договору, та пройти реєстрацію Об'єкта приватизації у Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що право власності на будівлі гаража (шести дверний) переходить до Позивача з моменту здійснення всіх платежів, що передбачені Договором та після підписання акту прийому-передачі.
4 червня 2008 року Позивачем було сплачено передбачені пунктами 2.1 та 2.2 Договору, грошові кошти, а саме 892 (вісімсот дев'яносто два) грн. податку на додану вартість та 4 460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. за придбаний об'єкт приватизації, що підтверджується копіями квитанцій, що наявні у матеріалах справи (а.с. 14).
Крім того, 4 червня 2008 року було підписано акт приймання-передачі будівлі гаража (шести дверний) між Позивачем, Відповідачем та Сарненською районною лікарнею (як балансоутримувачем).
З даного вбачається, що Позивачем виконані умови Договору визначені пунктом 1.2 Договору.
Підпунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” визначено, що: об'єктами малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно.
Згідно підпункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”: викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Суд зауважує, що за змістом рішення Відповідача від 21 грудня 2005 № 424 для приватизації спірної будівлі гаража (шести дверний), було встановлено спосіб приватизації - шляхом викупу.
Водночас, частиною 1 статті 22 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” визначено, що: право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”: право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
В свою чергу, Договір, що укладений між Відповідачем та Позивачем відповідає вимогам частини 2 статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.
Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 345 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Як вбачається з відзиву Відповідача (а.с. 46-48), останній повністю визнає обґрунтованість позовних вимог Позивача та просить суд визнати за Відповідачем право власності на спірний об'єкт.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Позивач не посвідчив нотаріально Договір.
Проте згідно чинного законодавства України реєстрація права власності на нерухоме майно в Україні є обов'язковою. Зокрема, відповідно до положень статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Позивач вказує на те, що на даний час Позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, набуте на підставі Договору, що в свою чергу, відповідно до вимог чинного законодавства, обмежує його права щодо володіння користування та розпорядження належним майном.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України: кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що: власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи усе вищевказане у даному судовому рішенні, наявні в матеріалах справи докази, визнання позову сторонами, виконання Позивачем та Відповідачем умов Договору, відсутності посилань Відповідача на нікчемність цього правочину та відсутність (втрату) у Позивача право-встановлювальних документів на ці приміщення господарський суд приходить до висновку про підставність позовних вимог Позивача та задовольняє їх.
Судові витрати, відповідно по пункту 2 позовної заяви, суд залишає за Позивачем.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Визнати за Підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) право власності на будівлю гаражів загальною площею 144,8 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
3. Копію рішення направити сторонам по справі.
Повний текст рішення оформлено та підписано 15.04.2011р.
Суддя Василишин А.Р.