33001 , м. Рівне, вул. Яворницького 59
"12" квітня 2011 р. Справа № 5/62
Суддя Войтюк В.Р., розглянувши заяву - підприємця ОСОБА_1 про відстрочку та розстрочку виконання ухвали господарського суду від 18 травня 2010 року у справі № 5/62
за позовом Підприємця ОСОБА_3
до відповідача Підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 10 312 грн. 50 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_4 договір від 04.04.2011 р.
Від відповідача: не з'явився
Господарським судом Рівненської області ухвалою від 18 травня 2010 року затверджено мирову угоду від 18.05.10 р. укладену між підприємцем ОСОБА_3 та підприємцем ОСОБА_1. Провадження у справі № 5/62 припинено в зв'язку з укладанням мирової угоди та її затвердженням судом.
Приватний підприємець ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Рівненської області з заявою у якій просить відстрочити та розстрочити виконання ухвали господарського суду Рівненської області № 5/62 а саме - оплатити решту боргу починаючи з 01 липня 2011 року, щомісячно в сумі 1 000 грн. 00 коп. до повного погашення заборгованості. Вказану заяву підприємець ОСОБА_1 мотивує тим, що в даний час оплатити борг не може, оскільки має двох неповнолітніх дітей, які є потерпілі від чорнобильської катастрофи і хворіють, сама тяжко хворіє і не має прибутку від підприємницької діяльності.
У судове засідання по розгляду заяви про відстрочку та розстрочку виконання ухвали приватний підприємець ОСОБА_1 не з'явилась, надіслала заяву у якій просить розглядати заяву про відстрочку та розстрочку виконання ухвали без її участі.
Представник приватного підприємця ОСОБА_3 у судовому засіданні 12 квітня 2011 року заперечив проти задоволення заяви. Зазначив, що мировою угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду Рівненської області 18.05.2010 року, передбачено розстрочку стягнення боргу за договорами оренди до 01.11.2010 р. Підприємець ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання і по даний час не сплатила суму боргу, затягувала виконання ухвали господарського суду, оскаржуючи її в апеляційному та касаційному порядку.
Вважає, що відсутні правові підстави для відстрочки виконання ухвали господарського суду Рівненської області від 18.05.2010 р. та просить суд відмовити у задоволенні заяви підприємця ОСОБА_1.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подану заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до абз. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право розстрочити виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Як зазначено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, встановлення або зміну способу його виконання, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Відповідно до п.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Подавши заяву про відстрочення і розстрочення виконання рішення суду, відповідач жодними доказами не підтвердив обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, посилаючись лише на важке фінансове становище .
Важкий фінансовий стан за змістом ст.121 ГПК України не є підставою для відстрочки виконання рішення.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 121 ГПК України, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, тобто не передбачає вчинення згаданих процесуальних дій одночасно.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заявником не доведено виняткових обставин, які б ускладнювали виконання мирової угоди затвердженої ухвалою суду по справі № 5/62 від 18.05.10 року.
Суд звертає увагу заявника, що за загальним правилом мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Угода в господарському процесі характеризується добровільним волевиявленням сторін у спорі, встановленням визначеності у відносинах не за законом і відповідно до обґрунтованості розбіжностей, а на підставі взаємних поступок. Якщо судове рішення як владний акт містить елемент державного примусу, то мирова угода позбавлена цього, оскільки укладається за взаємною згодою сторін і призводить до бажаного для сторін результату - розв'язання конфлікту. Затвердивши мирову угоду, суд практично припинив провадження у справі, виконавчого документа не видавав, рішення не приймав.
Отже, сторони в своїй мировій угоді розв'язали конфлікт, прийшли до бажаного для кожної з них результату, суд це узаконив своєю ухвалою, в результаті конфлікт вичерпано.
Чинним в Україні законодавством, зокрема Господарським процесуальним кодексом України, не передбачено право (обов'язок) суду розстрочувати мирову угоду.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що слід відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення і розстрочення мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду від 18 травня 2010 року у справі № 5/62.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви підприємця ОСОБА_1 про відстрочення і розстрочення мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду від 18 травня 2010 року у справі № 5/62.
Суддя Войтюк В.Р.