79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.04.11 Справа№ 5015/1323/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
При секретарі Хрунь І.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ПП «Євродортех», м.Калуш
до відповідача: ТзОВ «Конар», с.Довге
про: стягнення 70 376,65 грн.
Представники :
Від позивача: Климишин А.В. -директор; Луговий З.І. -представник (Довіреність б/н від 17.02.2011р.)
Від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПП «Євродортех», м.Калуш до відповідача -ТзОВ «Конар», с.Довге про стягнення 70 376,65 грн.
Ухвалою суду від 16.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.03.2011р.
З підстав, викладених в Ухвалі суду від 29.03.2011р. розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заявіі вимоги підтримав.
Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
20.09.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № 17 на надання послуг дорожньо-будівельною технікою, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги фрезою дорожньою марки MARINI MP 1300, а відповідач у свою чергу зобов'язався оплачувати надані послуги згідно підтверджуючої документації про виконані роботи.
На виконання договірних зобов'язань позивачем було надано відповідачу послуги фрезеровки асфальтового покриття в м. Болехові на загальну суму 97 000,00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 10.11.2008р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін. Як вказано в Акті послуги виконані в строк і у повному обсязі, зауваження з боку замовника до виконавця робіт відсутні.
У п. 3.1.Договору сторони погодили, що відповідач оплачує позивачу вартість робіт після їх виконання та підписання актів виконаних робіт, на рахунок позивача кошти поступають протягом 3-х банківських днів.
Таким чином, оплату виконаних робіт відповідач зобов'язаний був здійснити до 14.11.2008р.
Як зазначається у позовній заяві відповідач виконані роботи оплатив частково -в сумі 65 000,00 грн. згідно платіжних доручень: № 16 від 20.10.2008р. -20 000,00 грн., № 37 від 14.11.2008р. -10 000,00 грн., № 50 від 28.11.2008р. -10 000,00 грн., № 66 від 05.12.2008р. -10 000,00 грн., № 97 від 11.12.2008р. -10 000,00 грн., № 51 від 10.03.2009р. -5 000,00 грн. Неоплаченими залишились роботи на суму 32 000,00 грн.
У п. 3.3. Договору передбачено, що за прострочку оплати відповідачу нараховується штраф у розмірі 10 % за перші 10 днів, за других 10 днів 20 % і т.д., а також пеня у розмірі ставки національного банку.
Згідно розрахунку позивача сума штрафу за порушення строків оплати товару станом на 10.03.2009р. становить 34 200,00 грн., сума пені -2 298,73 грн.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми. Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку розмір 3 % річних за 714 днів прострочки оплати становить 1 877,92 грн.
Загальна сума позовних вимог становить 70 376,65 грн.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 17 на надання послуг дорожньо-будівельною технікою від 20.09.2008р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем було надано відповідачу послуги фрезеровки асфальтового покриття в м. Болехові на загальну суму 97 000,00 грн., які відповідач оплатив частково -в сумі 65 000,00 грн.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача становить 32 000,00 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи належними, документально обґрунтованими доказами.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення вищенаведеної правової норми відповідач, окрім суми основного боргу, повинен сплатити позивачу також 1 877,92 грн. 3% річних.
Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
У ст. 611 ЦК України як правовий наслідок порушення зобов'язання передбачено, зокрема, сплата неустойки.
П. 3.3. Договору передбачено, що за прострочку оплати відповідачу нараховується штраф у розмірі 10 % за перші 10 днів, за других 10 днів 20 % і т.д., а також пеня у розмірі ставки національного банку.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Проаналізувавши положення вищенаведених правових норм та перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 298,73 грн. пені.
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на те, що в даному випадку пеню і штраф позивачем нараховано за одне й те ж правопорушення, а саме -порушення термінів оплати товару, із врахуванням положень ст. 231 ГК України суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення 34 200,00 грн. штрафу слід відмовити.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 174, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 599, 610-612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з ТзОВ «Конар»(82486, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Довге. Код ЄДРПОУ 13839322) на користь ПП «Євродортех»(77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, б-р. Незалежності, 4/29. Код ЄДРПОУ 3583371) 32 000,00 грн. основного боргу, 2 298,73 грн. пені, 1 877,92 грн. 3% річних, всього - 36 176,65 грн.; 361,77 грн. державного мита та 121,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 34 200,00 грн. штрафу у позові відмовити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя