ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2-6/518-2010-56/4006.04.11
За позовомВідкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат"
доМіністерства охорони навколишнього природного середовища України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:
позивача1. Фонду майна Автономної Республіки Крим
відповідача:2. Державної організації "Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр"
3. Фонду державного майна України
4. Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього середовища
5. Державного департаменту з питань банкрутства в Автономної Республіки Крим
6. Державної комісії України по запасах корисних копалин
7. Казенного підприємства "Південекогеоцентр"
8. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Геотехніка-Керч"
9. Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченське рудоуправління"
провизнання права власності
Головуючий суддя Бойко Р.В.
Судді: Балац С.В.
Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача:Поляков Д.В.
від відповідача:Рахильчук О.В.
від третьої особи 1:не з'явився
від третьої особи 2:Павленко С.Г.
від третьої особи 3:Синицька В.О.
від третьої особи 4:не з'явився
від третьої особи 5:не з'явився
від третьої особи 6:не з'явився
від третьої особи 7:Хлебніков О.М.
від третьої особи 8:Білоцерковський Ю.В., Рубан О.О.
від третьої особи 9:Діанов О.М.
Відкрите акціонерне товариство "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" (надалі -"Комбінат") звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної організації "Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" в особі Кримської територіальної інспекції ДО "ІДГК" та Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього середовища про визнання права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 2002 року державні органи надають стороннім особам дозвільні документи на розпорядження відходами збагачення залізних руд, власником яких на підставі наказу Фонду державного майна України від 12.12.1995 р. №210 є позивач, а тому останній вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на відходи збагачення залізної руди, які складовані у Верхнє-Чурбашському хвостосховищі у кількості 42 069 992,00 тонн та у Нижньо-Чурбашському хвостосховищі у кількості 24 212 000,00 тонн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2010 р. порушено провадження у справі №2-6/518-2010 та призначено її до розгляду.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 р. замінено відповідачів: Державну організацію "Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" та Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього середовища на належного -Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача -Фонд майна Автономної Республіки Крим; відповідача: Державну організацію "Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр", Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього середовища, Фонд державного майна України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 р., залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р., заборонено Міністерству охорони навколишнього природного середовища України вчиняти будь-які дії направлені на видачу, оформлення, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами у Нижньо-Чурбашському та Верхнє-Чурбашському хвостосховищах третім особам.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2010 р. справу №2 6/518-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання права власності передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. прийнято до провадження справу №2-6/518-2010, присвоєно їй новий №2-6/518-2010-56/40 та призначено розгляд справи на 02.07.2010 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2010 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, третіх осіб та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 21.07.2010 р.
Судове засідання 21.07.2010 р. не відбулося у зв'язку направленням справи до Вищого господарським судом України для розгляду касаційної скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 р. -без змін.
08.11.2010 р. матеріали справи №2-6/518-2010-56/40 повернуто до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. розгляд справи призначено на 26.11.2010 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний департамент з питань банкрутства в Автономної Республіки Крим, Державну комісію України по запасах корисних копалин та Казенне підприємство "Південекогеоцентр", розгляд справи відкладено до 15.12.2010 р.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від №2-6/518-2010-56/40 від 06.12.2010 р. доручено розгляд справи №2-6/518-2010-56/40 здійснити колегіально у наступному складі суддів: головуюча суддя Джарти В.В., судді Балац С.В. та Бойко Р.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. розгляд справи відкладено до 17.01.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Геотехніка-Керч", розгляд справи відкласти до 02.02.2011 р.
18.01.2011 р. до канцелярії суду від третьої особи 7 надійшло заперечення на позовну заяву, в якій третя особа 6 в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. розгляд справи відкладено до 18.02.2011 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.02.2011 р. у зв'язку із перебуванням судді Джарти В.В. у відпустці та з метою уникнення затягування строків розгляду справи, справу №2-6/518-2010-56/40 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Балац С.В. та Самсін Р.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2011 р. прийнято до провадження справу №2-6/518-2010-56/40, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченське рудоуправління", розгляд справи призначено на 16.03.2011 р.
14.03.2011 р. до канцелярії суду на виконання вимог ухвали суду від Керченської транспортної прокуратури надійшли документи по справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. у зв'язку із необхідністю надання учасниками судового процесу додаткових документів на підтвердження власних вимог та заперечень розгляд справи відкладено до 06.04.2011 р.
31.03.2011 р. до канцелярії суду від представника третьої особи 9 надійшли пояснення по справі, в яким останній просить задовольнити позовні вимоги в частині визнання права власності Комбінату на відходи збагачення залізної руди, заскладованих у Нижньо-Чурбашському хвостосховищі.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення в якому позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.
В судове засідання представник відповідача з'явився, в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю, а також просить скасувати вжиті ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим заходи до забезпечення позову.
Представники третіх осіб 2, 3, 7, 8 в судове засідання з'явилися, проти позову заперечують, просять відмовити повністю.
Представник третьої особи 9 в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує частково та просить задовольнити їх в частині визнання права власності Комбінату на відходи збагачення залізної руди, заскладованих у Нижньо-Чурбашському хвостосховищі.
Треті особи 1, 5, 6, повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Позивач вказує на те, що на сьогоднішній день він є єдиним повноважним користувачем земельної ділянки площею 367,986 га в м. Керчі під Нижньо-Чурбашським шламосховищем та земельної ділянки площею 454,762 га під Верхньо-Чурбашським шламосховищем, а відтак єдиним власником відходів збагачення залізної руди, які складовані у вказаних хвостосховищах у кількості 24 212 000,00 тонн та 42 069 992,00 тонн відповідно.
В той же час, відповідач вважає, що відходи збагачення залізної руди, які знаходяться у Верхньо-Чурбашському та Нижньо-Чурбашському хвостосховищах є корисними копалинами, а відтак вказані хвостосховища є складовою частиною Державного фонду родовищ корисних копалин.
Спір стосується особи, яка є власником майна, що знаходиться в Верхньо- та Нижньо-Чурбашському хвостосховищі. Позивач вказує, що він є власником такого майна, а відповідач оспорює та не визнає його право на таке майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Із матеріалів справи вбачається, що спірне майно є відходами збагачення залізних руд (шлам залізовмісний) та утворене шляхом скидання в акваторію Чурбашського озера відходів збагачення, відходів аглофабрики, дренажними водами фабрики обжигу та роздроблюваної фабрики Камиш-Бурунського залізорудного комбінату з 1939 року. Озеро розділено дамбою на верхню і нижню частини -Верхнє- і Нижнє- Чурбашське хвостосховище.
Вказана сировина має загальнодержавне значення, що підтверджується матеріалами справи та додатково - постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2008 р. у справі №5/394 (абз. 6 стор.3).
Статтею 1 Кодексу про надра України визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу про надра України державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
Частинами 3, 4 вказаної статті визначено, що техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду.
Згідно із ст. 42 Кодексу про надра України родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку у державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1995 р. № 75 (надалі -"Порядок") визначено, що державний облік родовищ, у тому числі техногенних, запасів і проявів корисних копалин - це система збору, обробки та зберігання даних про результати геологорозвідувальних та гірничодобувних робіт. Метою державного обліку є постійне визначення стану, перспектив розвитку, раціонального використання та охорони мінерально-сировинної бази.
Державний облік ведеться на підставі звітів про результати геологозйомочних, пошукових, геологорозвідувальних, тематичних, проектно-пошукових та науково-дослідних робіт геологічного профілю, річних звітів гірничодобувних підприємств, звітів про результати технологічних випробувань мінеральної сировини, техніко-економічних обгрунтувань, рішень ДКЗ, інших документів, що стосуються оцінки та списання запасів (пункт 3 Порядку). Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища - резерв цього фонду. Система обліку об'єктів державного фонду включає інформацію державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин та державного балансу запасів корисних копалин, а також державну та галузеву звітність підприємств і організацій, що ведуть розвідку родовищ, у тому числі і техногенних, видобуток та здійснюють збагачення корисних копалин (пункт 4).
Відповідно до ст. 43 Кодексу про надра України державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин.
Пунктами 6, 7 Порядку передбачено, що обліку в державному кадастрі підлягають усі відкриті родовища корисних копалин на території України незалежно від кількості запасів, стану їх розвідки, освоєння і відомчої належності, а також прояви корисних копалин. Підставою для складання державного кадастру є паспорт родовища або прояву корисних копалин, який розробляється для кожної групи корисних копалин.
Статтею 44 Кодексу про надра України передбачено, що державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корисних копалин щодо родовищ, які мають промислове значення, їх розміщення, рівень промислового освоєння, а також відомості про видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копалин, а за змістом п. 12 Порядку нові об'єкти (родовища) зараховуються до державного балансу на підставі рішень ДКЗ.
В 1984 році Комплексною геологорозвідувальною експедицією "Укргеолстром" виконана попередня геолого-економічна оцінка відходів, які відповідають вимогам ТУ У 322.9.005-96 "Продукт залізистий Камиш-Бурунського залізорудного комбінату" і придатні для використання в якості корекційної добавки при виробництві цементу, керамзиту. Запаси підраховані на площі 280 га без класифікації по категоріям (протокол НТР експедиції "Укргеолсторм" №53-0 від 24.08.1984 р.).
Рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин №1745 від 29.04-07.05.2009 р. (а.с. 53-74 т.3) затверджено балансові запаси відходів збагачення залізних руд Верхньо-Чурбашського хвостосховища та визнано родовище підготовленим до промислового освоєння.
Таким чином, Верхньо-Чурбашське хвостосховище є техногенним родовищем корисних копалин, а відтак складовою частиною Державного фонду родовищ корисних копалин.
Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. №150 "Про Державний фонд родовищ корисних копалин" резервом Державного фонду корисних копалин України є попередньо оцінені родовища всіх видів корисних копалин, незалежно від того, для яких цілей і якими підприємствами, установами та організаціями виконувалися роботи.
Звіт про оцінку відходів металургійної та хімічної промисловості Саксько-Тарханкутського та Керченського промислових вузлів, який містить попередню оцінку та характеристику запасів відходів Камиш-Бурунського залізорудного комбінату та міститься в Чурбашському озері складено Кримською комплексною геологорозвідувальною партією КП "Південекогеоцентр" в 1999 році.
Із змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2008 р. у справі №5/394 вбачається, що згідно даних форми 5-гр, наданих Державною геологічною службою станом на 01.09.2006 р. Нижньо-Чурбашське хвостосховище є відходами збагачення залізної руди з змістом оксиду заліза 43,5%, а ТОВ "Керчинське рудоуправління" у липні 2007 року зверталося до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з заявою на одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Нижньо-Чурбашського хвостосховища.
З листа Державної комісії України по запасах корисних копалин №78/02 від 17.02.2010 р. вбачається, що Нижньо-Чурбашське хвостосховище, яке утворено шляхом скидання хвостів відходів збагачення Камиш-Бурунського ЗРК, що є аналогом Верхньо-Чурбашського хвостосховища, яке визнано техногенним родовищем, за початковою експертною оцінкою також являється техногенним родовищем. Про це свідчить врахування обох хвостосховищ Державним кадастром родовищ і проявів корисних копалин України (паспорт №41).
Вказаним листом додатково підтверджується промислове значення корисних копалин обох хвостосховищ.
Матеріалами справи підтверджується аналогічність складу та характеру виникнення відходів збагачення залізних руд, які містяться в Нижньо- та Верхньо - Чурбашському хвостосховищах (фактично в межах Чурбашського озера та розділені дамбою) та мають загальнодержавне значення.
Отже, за змістом ст. 5 Кодексу про надра України, п. 4 Порядку, листа ДКЗ №78/02 від 17.02.2010 р., паспорту родовища №41 Нижньо-Чурбашське хвостосховище включене до Державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин України та становить резерв Державного фонду родовищ корисних копалин.
Відсутність рішення ДКЗ про оцінку запасів корисних копалин представник Міністерства охорони навколишнього природного середовища України пояснює лише відсутню коштів (в т.ч. інвестора) для остаточного геологічного вивчення такого родовища, а тому наведене не може бути підставою для висновку про невіднесення таких корисних копалин до складу надр.
Таким чином, майно (відходи збагачення залізних руд), яке знаходиться в Верхньо- та Нижньо-Чурбашському хвостосховищах є корисними копалинами загальнодержавного значення, відносяться до техногенних родовищ, а відтак є складовою частиною надр.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ч. 1 ст. 4 Кодексу про надра України надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.
За таких обставин, майно, вимоги про визнання права власності на яке заявлено позивачем, є власністю народу України, а тому таке право не може бути визнане за позивачем.
Аналогічні висновки стосовно власника спірного майна містяться в постановах Вищого господарського суду України від 02.06.2009 р. у справі №2-1/9226-2008 (відносно Верхньо-Чурбашського хвостосховища), від 22.04.2010 р. у справах №2-1/9227-2008 та №2-1/9228-2008 (відносно Нижньо-Чурбашського хвостосховища).
Обставина експлуатації Нижньо-Чурбшаського хвостосховища з метою видобуванню корисних копалин загальнодержавного значення без одержання спеціального дозволу встановлена актом перевірки Кримської територіальної інспекції ДО "ІДГК" Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.08.2008 р. та від 21 22.03.2011 р. При цьому, припис, викладений в акті від 22.08.2008 р. був скасований постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2009 р. у справі №2а-6649/09/7/0170 лише у зв'язку із не зазначенням в акті типу заходу (плановий, неплановий) та відсутності посилання на норму закону, яка порушена.
Посилання позивача на включення такого майна до складу майна Комбінату в процесі його створення не ґрунтується на фактичних обставинах справи з огляду на таке.
Згідно із п.1.1 Статуту Комбінату та наказу Фонду державного майна Криму №210 від 12.12.1995 р. Комбінат створено шляхом перетворення Камиш-Бурунського залізорудного комбінату (державне підприємство) в відкрите акціонерне товариство.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент створення позивача) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Пунктом 3.4 Статуту Комбінату визначено, що акціонерне товариство є власником:
- майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність;
- продукції, виробленої акціонерним товариством в результаті господарської діяльності;
- отриманих доходів, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених чинним законодавством.
Із змісту акту приймання-передачі державного майна, яке передається Фондом майна АРК у власність ВАТ "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат", створеного відповідно до наказу №210 від 12.12.1995 р. не вбачається передача відходів збагачення залізорудної руди. Посилання позивача на передачу шламопроводу, Нижньо-Чурбашського та Верхньо-Чурбашського хвостосховища (інвентарні номери 201003-201034) не свідчать про передачу майна (відходів збагачення залізорудної руди.), яке є частиною надр та знаходиться в середині таких споруд. Наведена обставина додатково підтверджується листом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим №76/18/26492 від 13.12.2010 р. (а.с. 79-80 т.3).
Спір у даній справі не стосується визнання права власності на такі споруди, які є відмінними від запасів корисних копалин, що містяться в середині.
За таких обставин, позивачем не надано доказів передачі спірного майна із державної власності у власність товариства.
Накази позивача, баланси, фінансові звіти, акти та інші документи, які складені позивачем не можуть свідчити про перехід права власності на спірне майно з державної у приватну власність, оскільки в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та ст. 328 Цивільного кодексу України не є належними доказами набуття права власності на майно.
Рішення господарського суду Автоновмної Республіки Крим від 20.03.2007 р. у справі №2-5/9682-2006 скасоване постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р., а тому не приймається судом до уваги.
Посилання позивача на те, що наявність права користування землею включає в себе право розробки надр не ґрунтуються на положеннях ст. 13 Конституції України та положеннях Кодексу про надра України. При цьому, спірне майно віднесене до корисних копалин загальнодержавного значення, а приписи ст. 23 Кодексу про надра України передбачають видобуток корисних копалин місцевого (а не загальнодержавного) значення для власних потреб (а не для продажу).
Твердження позивача, що правомірність його вимог підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2008 р. у справі №5/394 колегією суддів відхиляється, адже за змістом наведеного судового рішення підставою визнання неправомірними дій Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є класифікація спірної сировини як піщано-цегельної суміші, в той час, як така сировина має загальнодержавне значення на відміну від піщано-цегельної суміші.
Суд відзначає, що Комбінат листами №167 від 13.02.2001 р. та №394 від 26.11.2004 р., як землекористувач, погодив отримання НПП "Геотехника" ліцензії на експлуатацію техногенного родовища. Тобто, ще у 2001 році позивач не заперечував, по -перше, віднесення спірного майна до техногенних родовищ, по -друге, видачу ліцензії на користування надрами НПП "Геотехніка".
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено набуття права власності на спірне майно, а матеріалами справи підтверджується перебування такого майна у власності народу України, що виключає можливість задоволення позову.
Таким чином, в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Оскільки обставини, на підставі яких ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 р. у справі №2-6/518-2010 було заборонено Міністерству охорони навколишнього природного середовища України вчиняти певні дії відпали, то суд згідно ст. 68 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне скасувати вжиті заходи до забезпечення позову.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статей 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" відмовити повністю.
2. Скасувати заходи до забезпечення позову, які вжитті ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 р. у справі №2-6/518-2010.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий, суддя Р.В. Бойко
Суддя С.В.Балац
Суддя Р.І.Самсін
Дата підписання повного тексту рішення -08.04.2011 р.