ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Іменем України
м. Київ
01 березня 2011 року 11:19 год. № 2а-13918/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,
за участю представників:
позивача: Блішуна С.М., Марчука О.Л., відповідача - Чугайнової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (далі - ДП "Мистець-кий арсенал") до Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської держаної адміністрації (далі - ГУОКС) про скасування акта та постанови про накладення фінансових санкцій,
У листопаді 2007 року ДП "Мистецький арсенал" звернулося до Подільського район-ного суду м. Києва (як адміністративного) з позовом до ГУОКС про скасування акта від 3 вересня 2007 року № 12 про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спад-щини та постанови від 21 вересня 2007 року № 9 про застосування фінансових санкцій.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2008 року № 2-А-532/07 відмовлено в задоволенні позову (а.с. 87).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року № 22-а-15948/08 з мотивів порушення судом першої інстанції правил підсудності адмініс-тративної справи, постанову Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2008 року скасовано, а справу передано до цього ж суду на новий розгляд для вирішення питання про передачу справи за належною підсудністю відповідно до ст. 22 КАС (а.с. 117-119).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 8 вересня 2010 року № 2-А-954/10 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва (а.с. 138).
Позов обґрунтований тим, що оскаржувані рішення винесені відповідачем з переви-щенням повноважень.
Під час розгляду справи представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та додаткових письмових поясненнях (а.с. 155-157, 166-167, 176-178).
Відповідач заперечив проти позову (а.с. 50, 51, 162-165, 194-197) з тих підстав, що оскаржувані рішення були прийнятті відповідачем у межах визначеної законами компетенції та у спосіб, передбачений законом, у зв'язку із завданням позивачем шкоди (руйнування) пам'ятці історії та культури.
Під час розгляду справи представник відповідача позовних вимог не визнала з тих підстав, що факт порушення встановлено і не заперечується, а відповідач при цьому діяв відповідно до покладених на нього функцій та згідно із вимогами чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що на території ДП "Мистецький арсенал" розташована пам'ятка архітектури національного значення - Земляні укріплення Успенського бастіону Києво-Печерської цитаделі XVIII ст., що відносяться до комплексної пам'ятки архітектури та місто-будування національного значення - Київської фортеці (охоронний номер у комплексі -867/1), згідно із постановою Ради Міністрів Української РСР від 6 вересня 1979 року № 442.
30 серпня 2007 року посадовими особами ГУОКС виявлено вчинення правопору-шення у сфері охорони культурної спадщини, а саме на ділянці по вул. Січневого повстання, 28/30, у Печерському районі м. Києва знесена частина захисного валу (земляний вал) пам'ятки національного значення XVII ст. - початку XVIII ст. "Київська фортеця" на тери-торії ДП "Мистецький арсенал", яка (ділянка) належить до охоронної зони архітектурного заповідника "Старо-Печерська фортеця і Києво-Печерська Лавра" в межах оборонних спо-руд, згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979.
При цьому роботи, в результаті яких відбулося руйнування зазначеного земляного ва-лу Успенського бастіону Києво-Печерської цитаделі, проводилися без належної проектно-кошторисної та дозвільної документації.
3 вересня 2007 року посадовими особами ГУОКС складено акт № 12 про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини (а.с. 34, 35), згідно з яким на ділянці, що розташована на території ДП "Мистецький арсенал" в охоронній зоні архітектурного заповідника "Старо-Печерська фортеця і Києво-Печерська Лавра" за адресою: вул. Січневого повстання, 28/30, і є частиною пам'ятки національного значення "Київська фортеця", знесено частину земляних укріплень Успенського бастіону Києво-Печерської цитаделі, чим пору-шено ст.ст. 22, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
21 вересня 2007 року начальник ГУОКС, розглянувши матеріали про правопорушення у сфері охорони культурної спадщини, на підставі ст.ст. 44, 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та за порушення ст.ст. 22, 32 цього Закону наклав на ДП "Мистецький арсенал" фінансові санкції у розмірі 170000 грн., про що виніс постанову від 21 вересня 2007 року № 9 (а.с. 41, 76).
Факт пошкодження і руйнування валу не заперечується представником позивача та підтверджується актом від 3 вересня 2007 року візуального та фотограмметричного обсте-ження ділянки по вул. Січневого повстання, 28/30 (а.с. 64-68), приписами ГУОКС від 3 вересня 2007 року № 107, від 11 вересня 2007 року № 107/1, від 5 жовтня 2007 року № 117 (а.с. 33, 36, 42), довідкою про результати перевірки за фактом проведення робіт на території пам'ятки архітектури національного значення, складеною комісією, що утворена згідно із наказом Міністерства культури і туризму України від 31 серпня 2007 року № 1030/0/16-07 (а.с. 8-11, 209, 210), постановою Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2008 року по кримінальній справі № 1-84/08 (а.с. 179-186).
Згідно із актом від 3 вересня 2007 року візуального та фотограмметричного обсте-ження ділянки по вул. Січневого повстання, 28/30, при обстеженні ділянки встановлено, що за допомогою будівельної техніки зруйновано та знищено вал вздовж приблизно 40 метрів та у висоту 12-13 метрів. Земля валу була вивезена в інше місце.
У постанові Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2008 року по кримі-нальній справі № 1-84/08 встановлено, що внаслідок злочинних дій керівництва ДП "Мис-тецький арсенал" та Приватного підприємства "ІНАПІК" розміри руйнування валу склали: площа - 700 кв.м. в основі валу, вилучено 1586,3 куб.м. ґрунту, чим державі заподіяно шкоду у вигляді матеріальних збитків на суму 582427,80 грн., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності застосування відповідачем, як місцевим органом охорони культурної спадщини, фінансових санкцій до позивача за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
Статтею 54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом (ч. 4), держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (ч. 5).
Згідно із ст.. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України від 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805)
Згідно із ч. 1, ч. 6 ст. 3 Закону № 1805 державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких належить, зокрема орган охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), рішення (розпоря-дження, дозволи, приписи, постанови) якого, прийняті в межах компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Пунктами 1, 14, 20 ч. 1 ст. 6 Закону № 1805 передбачено, що до повноважень органу охорони культурної спадщини КМДА відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.
Статтею 22 Закону № 1805 встановлена заборона зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця пам'яткок, їхніх частин, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно, а ст. 32 цього ж Закону встановлено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 44 Закону № 1805 відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду (ч. 2 ст. 44 вказаного Закону).
Статтею 45 Закону № 1805 визначено порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, відповідно до ч. 1 якої фінансові санкції, передбачені ст. 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, керівником чи заступниками керівника органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівником органу охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, керівником органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України від 15 січня 1999 року № 401-ХІV "Про столицю України - місто-герой Київ" органи місцевого самоврядування і виконавчої влади у місті Києві забезпечують здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам'яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення.
Відповідно до положення про ГУОКС, затверджене рішенням Київради від 11 жовтня 2005 року № 239/3700, основними завданнями ГУОКС є контроль за дотриманням Закону № 1805 (п. 4), ГУОКС відповідно до покладених на нього завдань застосовує фінансові санкції за порушення Закону № 1805 (пп. 5.19).
Наведені положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законо-давства дають підстави для висновку, що відповідач вправі застосовувати фінансові санкції, передбачені ст. 44 Закону.
Враховуючи наявність порушень ст.ст. 22, 32 Закону, зазначених у акті перевірки від 3 вересня 2007 року № 12, що фактично є безспірним, відповідачем застосовано фінансові санкції відповідно до положень наведених вище Законів і суд не знаходить підстав для скасування постанови від 21 вересня 2007 року № 9 про застосування фінансових санкцій.
Щодо доводів позивача, зазначених у письмових поясненнях, суд зазначає наступне.
Відновлення об'єкта культурної спадщини, як додатковий негативний тягар, що може бути покладений на порушника, не спростовує наявність самого порушення та не звільняє порушника від відповідальності, встановленої чинним законодавством України.
Правомірність винесених відповідачем приписів не предметом справи.
З огляду на викладене, доводи позивача не спростовують правомірність застосування до нього фінансової санкції і за таких обставин не можуть бути підставою для скасування постанови ГУОКС від 21 вересня 2007 року № 9.
Щодо оскарження акта від 3 вересня 2007 року № 12 про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Згідно із ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Позивачем заявлено вимогу про скасування акта від 3 вересня 2007 року № 12 про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. Позивач вважає, що даним актом відповідача порушено його права та інтереси.
Суд зауважує, що оскаржуваний акт є процедурним рішенням відповідача, як органу охорони культурної спадщини, яким зафіксовано обставини вчиненого порушення та його кваліфікація, і не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС. На підставі даного акта відповідачем прийнято постанову від 21 вересня 2007 року № 9, яка є рішенням суб'єкта владних повноважень - правовим актом індивідуальної дії, тому належ-ним матеріально-правовим способом захисту порушеного права є звернення до суду із вимогою про скасування постанови.
Водночас, з огляду на наведені положення Конституції та законів України, беручи до уваги завдання адміністративного судочинства, а також зважаючи, що розгляд даної позовної вимоги не відноситься до юрисдикції цивільних, господарських, кримінальних судів чи Конституційного Суду України, у суду не має підстав для закриття провадження у справі в частині скасування акта від 3 вересня 2007 року № 12 і оцінює його з точки зору процедури складення.
Частиною 2 ст. 45 Закону № 1805 передбачено, що про вчинення правопорушення, зазначеного у ст. 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт.
Як вбачається, акт від 3 вересня 2007 року № 12 складений у відповідності із при-писами ст. 45 Закону № 1805 та у присутності керівника ДП "Мистецький арсенал", а його висновки знайшли своє документальне відображення, і у суду немає підстав вважати даний акт помилково складеним чи поза межами встановленої законодавством процедури тощо. При цьому позивачем не наведено у позові доводів та не надано аргументованих пояснень в обґрунтування даної позовної вимоги.
Таким чином, позов у частині скасування акта від 3 вересня 2007 року № 12, не підлягає задоволенню з огляду на невідповідність цієї позовної вимоги матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених законом, а також недоведеність перед судом правової і фактичної обґрунтованості цієї вимоги та дійсного (фактичного) порушення права чи інтересу позивача у процедурі складення акта.
Виходячи з меж позовних вимог, враховуючи встановлені судом факти і викладені мо-тиви, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд
Відмовити Державному підприємству "Культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Д.А. Костенко