ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
08 квітня 2011 року № 2а-2970/11/2670
О 14 годині 36 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.
за участю:
представника позивача: Скляренка Є.М.
представників третьої особи: Саліженка М.В., Ананійчука О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2»
до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2»звернулося з позовом про визнання протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо опису й арешту майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про зобов'язання відповідача виключити майно за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачу з акту опису та арешту майна № 842195 від 10 грудня 2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України «Про виконавче провадження»та зазначає, що товариством придбано групу нежитлових приміщень № 133 (в літ. А) загальною площею 428 кв.м у АДРЕСА_1. Під час реалізації свого права власності на зазначене майно позивачу стало відомо про арешт приміщення державним виконавцем Терещенко О.В. підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого провадження за примусовим виконанням наказу № 4/45 від 01 березня 2010 року, виданого Господарським судом міста Києва. Позивач вказує, що він є добросовісним покупцем, а під час укладання договору купівлі-продажу від 18 січня 2011 року нотаріусом перевірявся стан майна, проте будь-яких відомостей про арешт приміщення в Єдиному державному реєстрі обтяжень не значилось.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, письмових пояснень та копії матеріалів виконавчого провадження на виконання ухвали суду не надав, будь-яких пояснень з приводу неявки до суду не повідомив, в зв'язку з чим судом постановлено окрему ухвалу від 24 березня 2011 року.
Ухвалою суду від 24 березня 2011 року до участі у справі залучено Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В судовому засіданні представник третьої особи вказав на реорганізацію товариства з відкритого акціонерного в публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».
Представники третьої особи проти задоволення позову заперечили повністю з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження»та зазначили, що державний виконавець вчинив арешт майна боржника -ТОВ «Укрбізнесвіза»10 грудня 2010 року правомірно на підставі рішення господарського суду та заяви стягувача. Крім того, представники банку вказали, що арешт майна відбувався на підставі відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, яку державний виконавець отримав на свій запит від 11 червня 2010 року.
Також представниками ПАТ «ВТБ Банк»в судовому засіданні заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза». Судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки ТОВ «Укрбізнесвіза», а правовідносини між стягувачем -ТОВ «Укрбізнесвіза»та кредитором -ПАТ «ВТБ Банк»мають вирішуватися шляхом звернення кредитора до суду або правоохоронних органів.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань, суд розглядає справу за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В провадженні Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 18510434, що відкрито 08 квітня 2010 року з виконання наказу № 4/45, виданого 01 березня 2010 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»заборгованості у розмірі 8 527 048, 76 грн.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV «Про виконавче провадження»(із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу»(із змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Статтею 24 Закону № 606 передбачений порядок прийняття виконавчого документа до виконання. Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, 07 квітня 2010 року ВАТ «ВТБ Банк»подав заяву про відкриття виконавчого провадження та проведення опису і арешту майна боржника.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ст. 24 Закону № 606).
08 квітня 2010 року старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Терещенко О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано строк для добровільного виконання -в семиденний термін з дня отримання постанови.
Статтею 5 Закону № 606 встановлено обов'язковість вимог державного виконавця. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Як вбачається з матеріалів, 11 червня 2010 року державний виконавець звернувся із запитом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна щодо наявності майна боржника -ТОВ «Укрбізнесвіза».
Згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 26 липня 2010 року, яку надіслано на запит державного виконавця, за даними Реєстру права власності інформація про реєстрацію нерухомого майна за ТОВ «Укрбізнесвіза»відсутня. Одночасно, державного виконавця повідомлено, що за результатом пошуку інформації за прізвищами фізичних осіб, без ідентифікування їх особистості, є інформація про реєстрацію на назву ТОВ «Укрбізнесвіза»на праві приватної власності частини нежитлових приміщень №№ 1-18 (групи приміщень № 127) по АДРЕСА_1 в літері А. При цьому, в інформаційній довідці зазначено, що інформація Бюро щодо об'єктів нерухомості не є повною і потребує додаткового уточнення, згідно з наданими поштовими адресами об'єктів нерухомості.
Відповідно до ст. 11 Закону № 606 під час вчинення виконавчих дій державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
10 грудня 2010 року старший державний виконавець Терещенко О.В. у присутності понятих та за участю представника стягувача здійснив опис майна боржника, за результатом якого складено акт опису й арешту майна серії АА № 842195. Згідно зазначеного акту описано та накладено арешт на нежилі приміщення (в літері А) з № 1 по № 18 (група приміщень № 127), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа приміщень складає 714, 90 кв.м. Крім того, зазначено, що нежилі приміщення належать на праві приватної власності ТОВ «Укрбізнесвіза», а описане майно підлягає реалізації не раніше 20 грудня 2010 року. Копія акту опису й арешту майна вручено представнику орендаря зазначеного приміщення -ТОВ «ДЦ Україна».
Як встановлено ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Як вбачається з матеріалів, наданих третьою особою -стягувачем у виконавчому провадженні, між ВАТ «ВТБ Банк»та ТОВ «Укрбізнесвіза»04 лютого 2008 року було укладено кредитний договір № 03.144-96/08-СК, за умовами якого банк передав позичальникові -ТОВ «Укрбізнесвіза»7 575 000 грн. В якості забезпечення зобов'язання за даним договором між ВАТ «ВТБ Банк»та ТОВ «Укрбізнесвіза»04 лютого 2008 року було укладено іпотечний договір № 03.144-96/08-ДІ, за умовами якого іпотекодавець -ТОВ «Укрбізнесвіза»передав банку в іпотеку нерухоме майно - нежилі приміщення ( в літері А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки сторони оцінили в 10 093 675 грн.
Наказ Господарського суду міста Києва № 4/45 від 01 березня 2010 року, за яким описано та арештовано майно, виданий судом на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2010 року, яким встановлено факт порушення зобов'язання ТОВ «Укрбізнесвіза»по відношенню до ВАТ «ВТБ Банк»по кредитному договору № 03.144-96/08-СК від 04 лютого 2008 року.
Таким чином, старшим державним виконавцем правомірно здійснено дії щодо опису й арешту майна на виконання виконавчого документу та заяви стягувача, оскільки боржником добровільно рішення суду не виконано, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо опису й арешту майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З іншого боку суду пред'явлено договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 18 січня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс»продало, а позивач - ТОВ «ДЦІНВЕС 2»купив групу нежилих приміщень № 133 (в літері А), що знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Крім того, суду пред'явлено витяг про державну реєстрацію прав КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»№ 28989329 від 14 лютого 2011 року.
Із зазначених документів вбачається, що позивач -ТОВ «ДЦІНВЕС 2»є власником групи нежилих приміщень № 133 (в літері А) загальною площею 428,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки та, зокрема, є договори та інші правочини.
Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ч.5 ст. 12 ЦК України).
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2010 року у справі № 53/49 за позовом Приватного підприємства «Легіон-2004»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, за ПП «Легіон-2004»визнано право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень №№ 127, 128, 129, що становить 428,00 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_1. Також зазначеним рішенням суду виділено в натурі ПП «Легіон-2004»як окремий об'єкт нерухомого майна 6/10 частин груп нежилих приміщень №№ 127, 128, 129, що знаходяться по АДРЕСА_1 (в літері А), а саме: з групи приміщень № 127 -групу приміщень № 133 загальною площею 428,00 кв.м.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2011 року рішення господарського суду від 15 лютого 2010 року у справі № 53/49 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк»- без задоволення. Таким чином, виділення в натурі окремого об'єкту нерухомого майна з групи приміщень № 127 -групу приміщень № 133 загальною площею 428,00 кв.м є правомірним та відповідно до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує додаткового доказування.
Зауваження представників третьої особи щодо наявності касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2008 року у справі № 2-2116/2008р. за позовом ТОВ «Укрбізнесвіза»до ОСОБА_7 про стягнення штрафу та визнання права власності судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, рішення господарського суду набрало законної сили, а по-друге, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, яким визнано право власності ТОВ «Укрбізнесвіза»на групу приміщень № 127, № 131 та № 132, що розташовані за адресою у АДРЕСА_1 не встановлює будь-яких обов'язків по відношенню до ТОВ «ДЦІНВЕС 2»згідно ст. 14 ЦК України та повинно вирішуватися стягувачем в іншому порядку.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України).
Оскільки право власності продавця групи нежитлових приміщень № 133 визнано господарським судом у лютому 2010 року, а договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений в січні 2011 року, а також з огляду на відсутність спору щодо витребування майна та визнання правочину недійсним, суд приходить до висновку, що право позивача на володіння, користування та розпорядження групою нежитлових приміщень № 133 загальною площею 428 кв.м порушено державним виконавцем шляхом зазначення в акті опису й арешту № 842195 від 10 грудня 2010 року групи нежилих приміщень № 127 загальної площі нежилих приміщень 714,90 кв.м.
Зазначений висновок суду також підтверджується листом-відповіддю Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 12 березня 2011 року, згідно якого за даними інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 при проведенні технічної інвентаризації станом на 20 березня 2010 року (тобто до укладення договору купівлі-продажу між позивачем та ПП «Легіон-2004») було виявлено, що колишня група нежитлових приміщень № 127 перепланована і добудована, в результаті чого утворилась нова група приміщень № 133 загальною площею 428,00 кв.м і № 127 площею 1,5 кв.м. Перепланування зазначених нежилих приміщень затверджено розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 43 від 29 січня 2009 року.
Враховуючи викладене, шляхом накладення арешту на площу нежилого приміщення, яка перебільшує фактичну площу приміщення належного боржнику, відповідач позбавив позивача вільно розпоряджатися своїм майном.
За таких обставин, позов визнається судом обґрунтованим в частині та таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2»задовольнити частково.
2. Зобов'язати державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Терещенка О.В. виключити з акту опису та арешту майна від 10 грудня 2010 року № 842195 групу нежитлових приміщень № 133 (в літері А) загальною площею 428,00 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦІНВЕС 2»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева
Постанову складено у повному обсязі 11 квітня 2011 року.