ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 квітня 2011 року 12:14 № 13/51
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Крупічко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в Сумській області
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
простягнення економічних санкцій у розмірі 24 950,76 грн.
за участю:
від позивача: не прибув,
від відповідача: Рабчун Р.О.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 08.04.2011 р.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області (далі -позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(ідентифікаційний код 32104254) (далі -відповідач) про стягнення економічних санкцій у розмірі 24 950,76 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2009 р., від 12.05.2010 р., від 10.08.2010 р. справа зупинялась.
Стягнення економічних санкцій в сумі 24 950,76 грн. провадиться позивачем на підставі суми заборгованості, що не сплачена відповідачем згідно рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 21 від 09.04.2008 р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки рішення № 21 від 09.04.2008 р. прийнято безпідставно та необґрунтовано, без врахування первинних документів.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 року №507-ХІІ (далі -Закон №507-ХІІ), Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 (далі -Положення № 1819), проведено перевірку з 26.03.2008 р. по 28.03.2008 р. за період з 01.01.2008 р. по 26.03.2008 р. додержання державної дисципліни цін Магазином Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»за адресою: м. Суми, вулиця Кооперативна, 1.
В результаті перевірки в Акті від 28.03.2008 р. № 161 (далі -Акт № 161) було встановлено, що за рахунок завищення граничного рівня торговельних надбавок на продовольчі товари (цукор-пісок, олію, масло вершкове, ковбасні вироби варені, сметану, м'ясо курей), всупереч вимогам розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 01.02.2007 р. № 35 «Про запровадження державних регульованих цін на окремі продовольчі товари»(із змінами) ТОВ «ЕКО»отримало додаткову виручку на загальну суму 8 316,92 грн.
За наслідками перевірки винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 21 від 09.04.2008 р. (далі -рішення № 21), яким стягнуто у дохід Державного бюджету 8 316,92 грн. та штраф в розмірі 16 633,84 грн.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 4 Закону № 507-ХІІ, зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону № 507-ХІІ контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом № 509-ХІІ, крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Статтею 14 Закону № 507-ХІІ передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Повноваження та компетенція Відповідача визначена Положенням №1819, відповідно до якого Державна інспекція з контролю за цінами (далі "Держцінінспекція") є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Директивним наказом Мінекономіки від 01.03.2001 р. № 3-Д «Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України», визначено стратегічні цілі та основні завдання Держцінінспекції, якими є забезпечення реалізації державної цінової політики шляхом організації та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів; Держцінінспекція самостійно виконує функції, які передбачені законодавством України з діяльності органів виконавчої влади - юридичних осіб, а також специфічні контрольно-наглядові функції з реалізації цінової політики держави в межах завдань, визначених Кабінетом Міністрів України, та прав, наданих для їх виконання.
Держцінінспекціям відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 777, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб'єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.
Відповідно до пп. 3.8 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238 (далі -Інструкція № 298/519), Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.
Таким чином, Державна інспекція по контролю за цінами у Сумській області мала право на проведення перевірки, складання акту та прийняття оскарженого рішення.
Щодо твердження відповідача, що він не був повідомлений про здійснення перевірки як того вимагає закон, суд виходив з такого. Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05 квітня 2007 р. № 877-V суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення перевірки у разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, державний інспектор був допущений до перевірки магазину ТОВ «ЕКО», суд приходить до висновку, що повідомлення про проведення перевірки було отримано.
Щодо встановлення позивачем завищення роздрібних цін на товари суд виходить з наступного.
Пунктом 3.2. Інструкції № 298/519 передбачено, що в актах перевірок: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватись до акта, завіряються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою.
Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача, що висновки за результатами перевірки та розрахунок суми необґрунтовано одержаної виручки повинні ґрунтуватись на документах первинного бухгалтерського обліку. Разом з тим, посадові особи позивача при здійсненні розрахунку необґрунтовано одержаної суми виручки посилаються в Акті № 161 на витяги із звітів з продажу в електронному вигляді та на прибуткові накладні, які підтверджують лише факт купівлі товару, а не факт його реалізації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач встановлював факт реалізації товарів у тій кількості, яка зазначена у звіті продажу, при цьому жодного посилання на документи первинного бухгалтерського обліку перевіряючими не зроблено. Викладений висновок підтверджується наступним.
Відповідно до ДСТУ 4303:2004 “Роздрібна торгівля та оптова торгівля” оптова торгівля - визначена як вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання і надання пов'язаних з цим послуг. Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу і надання йому торговельних послуг.
Виходячи із зазначеного, продаж товарів кінцевому споживачу для власного споживання є роздрібною торгівлею і підпадає під дію Розпорядження Голови Сумської обласної державної адміністрації від 01.02.2007 № 35 «Про запровадження державних регульованих цін на окремі продовольчі товари»(із змінами) в частині застосування граничного розміру торговельних надбавок до ціни виробника.
Разом з тим, відповідно до підпункту 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 N 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і видається таким продавцем товарів (послуг) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до Закону України від 06.07.1995, № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон № 265/95-ВР) відповідач проводить розрахункові операції та видає особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ -це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Пунктом 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.200 р. № 614, визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Таким чином, суд приходить до висновку, що Акт № 161 не містить посилання на документи первинного бухгалтерського обліку (зокрема фіскальні касові чеки), що підтверджують факт реалізації товарів за певну ціну.
Судом враховано ту обставину, що відповідачем оскаржувалось Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 21 від 09.04.2008 р. до суду, так постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2010 р. по справі № 2а-2463/10/2670 -Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО»було відмовлено у задоволенні позовних вимог, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 р. Однак, судом встановлено, що підставою для відмови у скасування рішення № 21 було пропущення строків звернення до суду та рішення по суті не розглядалось.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтоване застосування до відповідача стягуваних санкцій, адже викладені в акті перевірки обставини не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки позивач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність заявлених ним позовних вимог, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л. О. Маруліна