ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
05 квітня 2011 року 16:45 № 2а-16609/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"
до Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві
про скасування постанови та визнання дій незаконними
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(далі -ПАТ КБ «Надра»або позивач) звернулося до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві або відповідач) з позовом про визнання незаконними дій Головного Державного виконавця Філіповської Т.М. підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ м. Києва по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.07.2010 року; скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.07.2010 року, підрозділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у м. Києві.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з укладенням мирової угоди між позивачем та ОСОБА_1, яка 27.01.2011 року затверджена ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, позивач добровільно виконує рішення суду та виплачує ОСОБА_1 кошти. Таким чином, державним виконавцем не проводилися виконавчі дії щодо фактичного стягнення коштів за виконавчим документом. Враховуючи зазначене, факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не утворює бази для нарахування виконавчого збору, тому постанова від 15.07.2010 року є недійсною.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні 05 квітня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Постановою Головного державного виконавця Філіповською Т.М. підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2010 року про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти у розмірі 7499927,91 гривень, що містяться на всіх рахунках ВАТ КБ «Надра».
Відповідно до постанови підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.07.2010 року (далі по тексту -постанова про стягнення з боржника виконавчого збору) головний державний виконавець Філіповська Т.М. встановила, що оскільки рішення суду боржником не виконано, його виконання організоване у примусовому порядку, та на підставі статті 46 Закону України “Про виконавче провадження” постановила стягнути з ВАТ КБ «Надра»виконавчий збір у розмірі 756490, 90 гривень.
Крім того, між ПАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1. укладена та підписана мирова угода, яка 27.01.2011 року затверджена ухвалою Шевченківського районного суду м Києва, відповідно до якої ПАТ КБ «Надра»добровільно виконує рішення суду та виплачує ОСОБА_1 кошти.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно частин другої, п'ятої то сьомої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Відповідно до частин першої та шостої статті 30 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 46 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
На виконання Закону України “Про виконавче провадження” наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Пункт 4.16.2 зазначеної Інструкції встановлює, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, а копія такої постанови надсилається боржникові.
Враховуючи викладене та факт добровільного виконання позивачем рішення суду, на підставі укладеної мирової угоди, яка затверджена ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є такою, що прийнята з порушенням статті 46 Закону України “Про виконавче провадження” та норм Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, а тому має бути визнана протиправною.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 07. 2010 р., а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ КБ «Надра»підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконними дії Головного Державного виконавця Філіповської Т.М підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ м. Києва по винесенню постанови від 15.07.2010 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»виконавчого збору.
3. Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 15.07.2010 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»виконавчого збору.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -07.04.2011р.