ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 березня 2011 року 10:51 № 2а-743/11/2670
За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів
доКиївської міської ради
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_1
про скасування рішення № 183/183 від 28.08.2008
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення № 183/183 від 28.08.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення з порушенням вимог розпорядження КМ України № 610-р від 10 квітня 2008 року.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, явку уповноваженого представника до суду не забезпечила, хоча і була повідомлена належним чином.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Заступник прокурора міста Києва обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням вимог розпорядження КМ України № 610-р від 10 квітня 2008 року (далі - Розпорядження), оскільки відповідні погодження КП «Дарницьке лісопаркове господарство»та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві щодо відведення відповідної земельної ділянки були відкликані 29.12.2008 і 01.07.2009.
Поряд з цим, Заступник прокурора міста Києва у позові зазначає, що заплановане будівництво житлового будинку буде здійснюватись на ділянці, яка належить до земель лісового фонду, що заборонено законом.
Оцінивши матеріали справи, долучені доказі, суд дійшов до висновку про відмову у позові з огляду на наступне.
У відповідності до статті 9 "Земельного кодексу України" (№ 2768-III від 25.10.2001; далі - ЗКУ) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.
Абзацом 1 пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У відповідності до ч.5 ст.122 ЗКУ Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб.
Розпорядженням КМ України було встановлено: що «З метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері:
- зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення;
- відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства;
- подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.»
Законом України "Про Кабінет Міністрів України" (№ 514-V від 21.12.2006) встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
За таких обставин, суд вбачає, що вказане розпорядження не є нормативно-правовим актом, а є організаційно-розпорядчим документом, який має індивідуальний характер згідно переліку суб'єктів владних повноважень, яким адресоване вказане розпорядження. А тому Розпорядження не має жодного відношення до відповідача в частині прийняття ним рішень.
Суд не може погодитися з покликанням Заступника прокурора в місті Києві щодо прийняття оскаржуваного рішення без отримання погоджень КП «Дарницьке лісопаркове господарство»та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві. Оскільки на дату прийняття оскаржуваного рішення такі погодження були наявні та не були відкликані на час прийняття рішення. А розпорядження КМ України є актом індивідуальної дії, який на відповідача не поширюється. З огляду на що, твердження про порушення відповідачем вимог Розпорядження є безпідставним. При цьому відкликання погоджень після прийняття оскаржуваного рішення не може впливати на законність процедури прийняття рішення, оскільки вказаного жодним законом не передбачено.
Твердження Заступника прокурора міста Києва про виділення земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду на якій планується будівництво житлового будинку є безпідставним, оскільки з оскаржуваного рішення (від 28.008.2008 № 183/183) вбачається внесення змін до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020, згідно якого відповідні землі було вилучено з території лісів та лісопарків і переведено за своїм функціональним призначенням до території садибної житлової забудови. Після чого відповідна земельна ділянка була передана третій особі у приватну власність.
У відповідності до положень п.4. ч.1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно положень ст. 51, 137 КАС України позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Зважаючи на той факт, що інших підстав позову позивачем у порядку, встановленому ст.51, 137 КАС України, не заявлено, а наявні у позовній заяві підстави позову спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В.Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -08.04.2011.