ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 квітня 2011 року 11:26 № 2а-19213/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління юстиції у м.Києві
про визнання нечинною відмови у вчиненні нотаріальних дій
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1)
від відповідача Савенко В.В. (дов.від 22.02.11 №140/2/212-11)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м.Києві про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, визнання відмови нечинною, зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі ч. 3ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.04.2011 року в 11 год.26 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Іванець Олени Олександрівни (надалі -відповідач) про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, визнання відмови нечинною, зобов'язання вчинити певні дії.
Під час проведення судового засідання виникла необхідність заміни відповідача - Нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Іванець Олени Олександрівни, на належного відповідача -Головне управління юстиції у м. Києві.
Позовні вимога обґрунтовані тим, що позивач вважає дії відповідача щодо відмови у нотаріальному засвідченні правочинів та відмови у видачі постанов про відмову у вчинення нотаріальних дій неправомірними. Оскільки відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат»на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Таким чином, відмова у вчиненні нотаріальних дій безпідставна, а відмова у видачі відповідної постанови незаконна. Вказані дії відповідача ображають честь та гідність позивача, відповідач порушує його законні права та інтереси та не реагує на зауваження та пояснення про порушення ним законів. З огляду на зазначене позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Під час проведення судового засідання позивач подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд:
- скасувати постанову державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Іванець Олени Олександрівни про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.12.2010р., та визнати таку відмову нечинною.
- визнати незаконним порушення строку видачі державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Іванець Олени Олександрівни постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, на його думку вчиненні дії відповідають вимогам чинного законодавства, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України 03.03.2004р. №20/5, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. З огляду на зазначене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, що 18.12.2010 року до відповідача, звернувся позивач, який просив засвідчити справжність підпису на його документах, а саме: договору позики (оферти) на ім'я ОСОБА_5, а також заяви на його ім'я прийняти оферту для відправлення її нотаріусом; розписки на ім'я гр. ОСОБА_6 на підтвердження укладення договору позики та заяви на його ім'я для відправлення її нотаріусом; розписки на ім'я ОСОБА_7 на підтвердження договору позики та заяви на його ім'я для відправлення її нотаріусом.
Розділом 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за № 20/5, передбачено засвідчення справжності підпису на документах.
Відповідно до п. 260 вказаної Інструкції, а також статті 78 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.
Враховуючи вищезазначене, нотаріус повідомив позивача, що не вправі засвідчити справжність підпису на вказаних розписках та заявах, оскільки, зазначені документи мають характер угод і така дія суперечитиме вимогам статті 78 Закону України «Про нотаріат». Що стосується договору позики, то засвідчення справжності на договорі також суперечить вимогам закону, оскільки законодавством України про нотаріат передбачено посвідчення договору, а не засвідчення справжності підпису на них.
22.12.2010 року позивач звернувся до нотаріальної контори, повторно. Цього разу просив нотаріально посвідчити договір позики (оферти) на ім'я ОСОБА_8 а також заяви на його ім'я прийняти оферту для відправлення її нотаріусом; розписки на ім'я гр. ОСОБА_6 на підтвердження укладення договору позики та заяви на його ім'я для відправлення її нотаріусом; розписки на ім'я ОСОБА_7 на підтвердження договору позики та заяви на його ім'я для відправлення її нотаріусом.
Переглянувши вказані документи, нотаріус повідомив, що вчинити нотаріальні дії не вбачається можливим, оскільки їх вчинення суперечить законодавству України.
Після чого позивач відповідно до п. 32 Інструкції подав заяву, в якій просив видати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Частиною 4 статті 49 Закону України «Про нотаріат»та п. 32 Інструкції передбачено, що на письмову вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Законодавством встановлений триденний термін для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Крім того, позивачу було запропоновано звернутись 25.12.2010 року до нотаріальної контори з питання отримання вказаної постанови. Однак, посилання позивача на те, що він ще 18.12.2010 року звернувся до державного нотаріуса з проханням посвідчити вказані документи і що нотаріус відмовилась винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не відповідає дійсності виходячи з наступного. Питання викладені у заяві позивача від 22.12.2010 року суперечать обставинам та фактам, з якими позивач звертався до державного нотаріуса 18.12.2010 року. Позивачем не доведено і не може бути доведено факту звернення 18.12.2010 року до нотаріуса з вимогою про винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Надходження заяви позивача про видачу постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії 22.12.2010 року підтверджується штампом вхідної кореспонденції на даній заяві. Вказана заява зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори 22.12.2010 року та їй присвоєно № 4946/1-14.
За таких обставин, позивач жодним чином не підтвердив свої позовні вимоги, та не надав доказів звернення до нотаріуса 18.12.2010 року з проханням винесення постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії.
Також, 25.12.2010 року позивач не з'явився до нотаріальної контори для отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що свідчить про його незацікавленість у вирішенні вказаного питання. Вказана постанова була направлена йому рекомендованим листом 28.12.2010 року, яку він отримав 04.01.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення листа (постанови).
Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом винесено 25.12.2010 року. Вказана постанова обґрунтована вимогами п. 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат»та п. 31 Інструкції, так як вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до норм ЦК України, договір позики не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Розписка, взагалі, не посвідчується нотаріально, а лише береться судом до уваги, як документ, що підтверджує передачу грошей.
При посвідченні договорів необхідно наявність обох сторін. В даному випадку до нотаріальної контори звернувся лише позивач. У відповідності до статті 36 Закону України «Про нотаріат», не можливо встановити дійсний намір кожного з учасників правочину для однакового розуміння сторонами умов правочину, відсутність заперечень у кожного з них, а також згоду подружжя в разі необхідності.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 року передбачено, що громадяни України мають право звернутись до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 7 вказаного Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити наступне.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Згідно статті 43 вказаного Закону, не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб -її учасників або їх уповноважених представників.
При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Статтею 44 Закону, передбачено, що під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.
Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.
Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України, або з інших підстав, вичерпний перелік яких наведений статтею 49 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до статті 5 Закону, нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити вказаному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, що передбачено статтею 205 ЦК України.
Згідно статті 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 34 Закону, визначено вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняються в державних нотаріальних конторах.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті, вчинення інших нотаріальних дій може бути покладено на державних нотаріусів лише законодавством України.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другій стороні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що нотаріус відмовляючи у нотаріальному посвідченні правочину оферти договору позики, від позивача адресованого ОСОБА_5 та договору позики у формі розписки від позивача на ім'я ОСОБА_6, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки посвідчення таких договорів буде суперечити вищевказаним нормам законодавства України.
Відповідно до статті 84 Закону України «Про нотаріат», нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.
Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви. Вказаною нормою законодавства передбачено передачу лише заяви. Вказаною статтею, а також формою свідоцтва про передачу заяви, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 року № 3253/5, не передбачено передачу разом із заявою жодних інших документів.
Таким чином, нотаріус зобов'язаний відмовити у передачі зазначеної оферти на підставі заяви на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та розписки на підставі заяв на ім'я осіб, яким вони адресуються, оскільки вказана дія суперечить статті 84 Закону.
Вимоги позивача в частині визнання нечинної відмови видати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.
Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що дій нотаріуса відповідають вимогам чинного законодавства, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Київа, -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур