ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 березня 2011 року 10:33 № 2а-178/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента-Ойл"
до Бориспільської об"єднанної державної податкової інспекції в Київській області
про визнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності
за участю представників сторін:
від позивача: Бухарєв С.В. (дов.від 19.11.10 №1/2)
від відповідача Петрик Ю.М.. (дов.від 10.01.11 №345/10-10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента-Ойл»до Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.03.2011 року в 10 год. 33 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дії щодо невизнання звітних декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень і липень 2010 року; зобов'язання зареєструвати та облікувати декларації як документи податкової звітності.
В обґрунтування заявленого позову позивач вважає дії відповідача щодо невизнання звітних податкових декларацій незаконними. На його думку у разі якщо податковий орган має право не визнавати звітність податковою декларацією, він зобов'язаний звернутись до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками. Однак, жодного повідомлення позивач не отримував, а дізнався про порушення своїх прав із відповіді відповідача на свою скаргу -листа ОДПІ від 08.10.2010р №9282/10.
З огляду на зазначене, позивач вважає дії відповідача неправомірними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, оскільки позивача -як платника включено в групу «ризику». Крім того, юридична адреса позивача -«адреса масової реєстрації». Згідно поданих декларацій з податку на додану вартість у позивача спостерігається систематичне низьке податкове навантаження, що свідчить про мінімізацію податкових зобов'язань. При цьому платник декларує податкові зобов'язання майже на рівні податкового кредиту.
Тому, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду про наступне.
Відповідно до першого підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон №2181) визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.
Пунктом 1.3. Наказу N 166 від 30.05.97р. визначено, що декларація складається із вступної частини службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої) (переробного підприємства) (спеціальної)) - на аркушах формату А-4.
Вимога п.3.4. Наказу зазначає, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, липень 2010року заповнені всупереч правил Порядку заповнення декларацій з податку на додану вартість, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.97р. №166.
В податкових деклараціях відсутня відмітна про вибір методу оцінки убутку запасів, про що позивача повідомлялось листами в визначений законодавством термін.
Також, проведено відповідачем перевірка місцезнаходження позивача за юридичною адресою : м. Київ, вул. Академіка Кримського, б.4 корпус А., якою встановлено відсутність позивача за місцезнаходженням, про що він не повідомив відповідача, як то передбачає законодавством.
Крім того, позивачем було підписано і сплачено всі акти та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасність подачі податкової звітності, що свідчить про визнання позивачем правомірності дій відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права».
Частиною п'ятої підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181, встановлено, що контролюючий орган має право не визнати податкову звітність, отриману від платника податків, як податкову декларацію, якщо вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а платник податку, в свою чергу, має право оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Крім того, правила заповнення податкової декларації викладені в Порядку складання декларації з податку на додану вартість підприємства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», із змінами та доповненнями.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних діяв з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур