ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 березня 2011 року 10:49 № 2а-1494/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Данфосс ТОВ"
до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва
про скасування повідомлення - рішення № 0000592330/0 від 25.06.2010року, № 0000592330/1 від 03.09.2010року, № 0000592330/2 від 16.11.2010року
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»(далі -ТОВ ІІ «Данфосс ТОВ»або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі ДПІ у Подільському районі м. Києва або відповідач) про визнання протиправними рішення відповідача № 0000592330/0 від 25.06.2010 року, № 0000592330/1 від 03.09.2010 року, № 0000592330/2 від 16.11.2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2011р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача під час судового засідання позов підтримав, позовні вимоги вмотивовані тим, що оспорювані податкові повідомлення рішення не відповідають чинному законодавству України, оскільки понесені позивачем витрати є витратами на маркетинг, позивачем правомірно віднесено вартість зазначених послуг до складу валових витрат та правомірно сформоване бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що отримані від ТОВ «Епіцентр-К»послуги розміщення товару не використовувались у власній господарській діяльності позивача, оскільки право власності на товар, стосовно якого надавались зазначені послуги вже перейшло до покупця. Таким чином, зазначені послуги стосуються ведення господарської діяльності ТОВ «Епіцентр-К»та не пов'язані із веденням господарської діяльності позивачем, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 01 березня 2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Данфосс ТОВ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 14.06.2010р. № 204/23-304/20074667 (далі -Акт перевірки).
Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Данфосс ТОВ»п 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 76 368 грн., в наступних періодах: жовтень 2007 року в сумі 5186 грн., січень 2008 року в сумі 5 113 грн., травень 2009 року в сумі 12608 грн., липень 2009 року в сумі 16 298 грн., жовтень 2009 року в сумі 21590 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1 526 грн. в наступних періодах: серпень 2008 року в сумі 5153 грн., вересень 2008 року в сумі 6 373 грн.
На підставі висновку акта перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010р. № 0000592330/0.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Позивачем в адміністративному порядку.
Так, рішеннями ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.09.2010 р. № 14710/10/25-007, Державної податкової адміністрації у м. Києві від 08.11.2010 р. № 6048/10/25-114 та Державної податкової адміністрації України від 17.01.2011 р. № 573/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення 25.06.2010р. № 0000592330/0 залишене без змін, у зв'язку з чим були, також, винесені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010р. 0000592330/1, від 16.11.2010р. №0000592330/2.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Між позивачем та ТОВ «Епіцентр-К»були укладені додаткова угода № 2 від 02.10.2006 року до договору № 895/70 від 11.11.2005 року та договір про надання послуг № 1194/70 від 01.01.2008 року, відповідно до яких ТОВ «Епіцентр-К»зобов'язується надати послуги з просування товару в своїй торговельній мережі з метою збільшення обсягу продажу таких товарів.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди, покупець зобов'язується надати Постачальнику послуги по просуванню Товару, що постачає останній за договором поставки. Зазначені послуги надаються шляхом проведення заходів з популяризації товару в місцях його продажу (надання роз'яснень споживачам про особливі властивості та порядок використання Товару, розміщення друкованої інформації про Товар, організація обслуговування місця розміщення Товару з метою підтриманням найбільш прийнятого вигляду Товару).Інформація про Товар та виробника, що надається Покупцем споживачу в межах виконання свої обов'язків, визначених цією угодою, повинна обмежуватися відомостями, зазначеними Постачальником для опису властивостей Товару, викладеними в технічній документації на Товар та/або в додаткових інформаційних листах.
Відповідно до пункту 1 «Предмет договору»предметом даного договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару Замовника в регіонах України на умовах, передбачених даним Договором. Частиною 1.2 пункту 1 передбачено, що послуги щодо просування товару Замовника передбачають: розміщення товару Замовника на окремих стелажах та площадках Виконавця; формування Виконавцем споживчого кошику покупця поденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних; інформування щодо залишку товару Замовника на стелажах гіпермаркету; надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товар, що постачається Замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків та рекомендацій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що такі послуги призначені для збільшення обсягів продажів товарів позивача, що підтверджуються обсягами відвантажень (продажів) через ТОВ «Епіцентр-К»за періоди з 4 кварталу 2007 року по 4 квартал 2009 року, а саме: 4.кв.2007 року -1 388 023,82 грн.; 1-4 кв. 2008 року -7 471 129, 09 грн.; 1-4 кв. 2009 року -9 416 249, 66 грн., тому являються такими, що призначені для використання в його господарській діяльності. Отже, вартість таких послуг може бути віднесена до складу валових витрат та податкового кредиту позивача відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
За змістом даної статті віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у зв'язку із передпродажної підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що договірні відносини між позивачем та ТОВ «Епіцентр-К» були спрямовані на застосування маркетингових (рекламних) технологій для зростання попиту на товар, а отже спрямовані збільшення кількості поставок, та як наслідок, зростання рівня прибутковості позивача. Таким чином, витрати позивача по оплаті послуг на просування товару, відносяться до його господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не було порушено вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем правомірно був сформований податковий кредит, та, як наслідок, правомірно сформоване бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з таким податковим кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
З огляду на зазначене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На розподілі судових витрат представник позивача не наполягав.
Керуючись ст. 71, 86, ст. 105, 128, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 25.06.2010 року № 0000592330/0, від 03.09.2010 року №0000592330/1, від 16.11.2010 року № 0000592330/2.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -03.03.2011р.