11 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1579/2011
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чалої А.С.,
при секретарі судового засідання Журавлі В.В.,
за участю: представника прокуратури -помічника прокурора м. Черкаси Пампущенко Ю.В., представника позивача -Передрія А.С. за довіреністю, представника відповідача -ОСОБА_3 за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву адміністративну справу за позовом прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів,
Прокурор міста Черкаси звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 2734 грн. 58 коп., виплачених як допомога по безробіттю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до Черкаського міського центру зайнятості і за поданою ним заявою 31.03.2003 року йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі, яку він отримував з 18.04.2003 року по 12.04.2004 року. За цей період відповідач отримав 2734 грн. 58 коп. допомоги по безробіттю. В поданій до Черкаського міського центру зайнятості заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не є суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємцем. Під час звірки із державним реєстратором встановлено, що на день надання відповідачу статусу безробітного і станом на 17.02.2010 року відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець. Таким чином, позивачем встановлено, що відповідач під час реєстрації у Черкаському міському центрі зайнятості приховував той факт, що є приватним підприємцем з 22.09.2000 року. В період перебування на обліку в державній службі зайнятості відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 2734 грн. 58 коп. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»підприємці відносяться до зайнятого населення, тому на день надання статусу безробітного відповідач, маючи статус підприємця, відносився до зайнятого населення. Відповідач не мав права на соціальні послуги, оскільки статус безробітного йому надано на підставі документів, що містять недостовірні відомості, тому виплачене забезпечення в сумі 2734 грн. 58 коп. підлягає поверненню позивачу.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечувала, вказуючи на те, що на момент перебування відповідача на обліку в центрі зайнятості не діяв Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, оскільки він затверджений лише 13.02.2009 року, в зв'язку з чим позивач не мав підстави застосовувати даний порядок по відношенню до відповідача, тобто проводити розслідування та виносити наказ про повернення коштів.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положенням статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що державна служба зайнятості населення діє в інтересах держави і розпоряджається коштами державного фонду на випадок безробіття, який утворений як позабюджетний цільовий фонд для фінансування заходів, передбачених програмою зайнятості населення.
Зайняті громадяни відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2007 № 219, які звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку та їм надаються тільки консультативні послуги.
Згідно з підпунктом «б»пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»до зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Судом встановлено, що в період з 31.03.2003 року по 04.07.2004 року відповідач знаходився на обліку Черкаського міського центру зайнятості зі статусом безробітного та отримував виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», статей 22 та 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 23.02.2010 року відповідач зареєстрований як приватний підприємець виконавчим комітетом Придніпровської районної ради м. Черкаси 22.09.2000 року. На час перебування на обліку в центрі занятості підприємницька діяльність відповідача не була припинена.
При поданні заяви для реєстрації в центрі зайнятості як безробітного відповідач не зазначив про наявність реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності.
За результатами звірки даних позивача з державним реєстратором встановлено факт незаконного отримання допомоги по безробіттю, оскільки в цей період підприємницька діяльність відповідача не була припинена, що суперечить чинному законодавству. На підставі цього Черкаським міським центром зайнятості видано наказ про повернення відповідачем коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 2734 грн. 58 коп. № 199 від 29.04.2010 року.
Відповідно до п.п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 (у редакції, що діяла на момент отримання відповідачем допомоги по безробіттю), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Даний обов'язок особи повернути, виплачені як допомога по безробіттю кошти, передбачений цим пунктом і на момент винесення позивачем наказу про повернення коштів.
Оскільки вимоги наказу не виконані, незаконно отримані кошти позивачу не повернуті в добровільному порядку, суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.
Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості (18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 330, ідентифікаційний код 21367756) кошти, виплачені як допомога по безробіттю у сумі 2734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 58 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Чала