11 березня 2011 року Справа № 2а-0870/881/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Татаринова Д.В.
при секретарі Сандига В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна», м. Запоріжжя
до: Запорізької митниці, м. Запоріжжя
про: визнання неправомірними дій та скасування рішення,-
за участю представників:
від позивача: Білик О.В. (довіреність №02 від 04.01.2011 року);
від відповідача: Пашко О.А. (довіреність №07-01-14-23/6157 від 19.10.2010 року);
10 лютого 2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» до Запорізької митниці, в якому позивач просить:
- визнати неправомірними дії Запорізької митниці щодо відмови у прийняті ВМД № 112030000/2010/008359 від 01 квітня 2010 року, № 112030000/2010/008692 від 06 квітня 2010 року та № 112030000/2010/009950 від 20 квітня 2010 року та відмови у митному оформлені товару за першим методом;
- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці № 112000006/2010/000287/2 від 01 квітня 2010 року, № 112000006/2010/000305/2 від 07 квітня 2010 року та № 112000006/2010/000385/2 від 20 квітня 2010 року про визначення митної вартості товару за шостим методом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що на підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митних деклараціях № 112030000/2010/008359 від 01 квітня 2010 року, № 112030000/2010/008692 від 06 квітня 2010 року та № 112030000/2010/009950 від 20 квітня 2010 року, ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» до Запорізької митниці були надані всі обов'язкові та додаткові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), але всупереч цьому Запорізька митниця здійснила визначення митної вартості товару за методом оцінки №6 посилаючись на Митний кодекс України, Цінову базу ДМСУ та ПКМУ від 20 грудня 2006 року №1766, але жодних обґрунтувань з приводу неможливості застосування методу № 1 та застосування попереднього методу у винесеному відповідачем рішенні не міститься.
З наведених підстав, позивач просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Зокрема зазначив, що, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20 грудня 2006 року №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень ст.265 МК України, вимог п.14 Постанови КМУ від 20 грудня 2006 року №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №6 відповідно до ст.269 МК України.
Крім того, відповідач вказує, що методи № 2,3, не могли бути застосовані оскільки цінова інформація Держмитслужби України, яку митниця використовувала під час порівняння не містила інформації щодо ідентичних, подібних товарів, метод №4,5 не застосовувались з причин відсутності необхідної цінової інформації.
З огляду на викладене просить у задоволені позову відмовити
Як встановлено матеріалами справи, 11 лютого 2008 року між ВАТ «Дніпроспецсталь» (Покупець) і «INTERKOMODITIES SA» (Продавець) було укладено контракт № 0403083434, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу електролітичні катоди нікеля нерізаного на умовах DDU.
Для проведення митного оформлення поставленого товару, позивачем до митного органу були подані вантажні митні декларації № 112030000/2010/008359 від 01 квітня 2010 року, № 112030000/2010/008692 від 06 квітня 2010 року та № 112030000/2010/009950 від 20 квітня 2010 року.
В підтвердження заявленої митної вартості до вантажних митних декларацій були додані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 0403083434 від 11 лютого 2008 року; специфікація № 74 від 17 березня 2010 року, № 75 від 25 березня 2010 року та № 76 від 01 квітня 2010 року; інвойс/рахунок №1-10-019 23 березня 2010 року, № 1-10-020 від 25 березня 2010 року, № 1-10-021 від 01 квітня 2010 року; сертифікат якості, лист № 121- 128 від 01 квітня 2010 року, № 121 - 130 від 02 квітня 2010 року та № 121 - 148 від 14 квітня 2010 року; копія 199-ВР, СМR № 20102503, № 20102603, № 20100804; та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларацій ф.МД-6).
Також разом з ВМД позивачем були подані декларації митної вартості товару ф. ДМВ-1, в яких митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МК України, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
На підставі п. 11 Порядку № 1766 Запорізька митниця запросила ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме витребувала:, а саме:
- договір з третіми особами що пов'язаний з договором ( контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- калькуляції фірми виробника;
- каталоги прейскуранти, (прайс - листи) фірми виробника товару;
- сертифікат про походження товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з законодавством.
- рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг;
- банківське платіжне доручення, що підтверджує факт оплати за нікель по ціні, що зазначена в рахунку фактурі;
- інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.
Листами № 121 -132 від 06 квітня 2010 року, № 121-136 від 08 квітня 2010 року та № 121-365 від 23 квітня 2010 року ВАТ «Дніпроспецсталь» повідомило Запорізьку митницю про те, що:
- договір з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку нікелю за комерційним інвойсом №1-10-019 23 березня 2010 року, № 1-10-020 від 25 березня 2010 року, № 1-10-021 від 01 квітня 2010 року, митна вартість якого визначається, можливості надати немає, оскільки ніякі треті особи не залучалися для виконання умов контракту;
- рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця підприємство не має можливості надати, оскільки такі платежі не передбачені контрактом;
- рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг підприємство не має можливості надати, бо такі організації не були залучені під час виконання зобов'язань ані продавцем, ані покупцем;
- банківське платіжне доручення, що підтверджує факт оплати за нікель по ціні, що зазначена в рахунку фактурі, на момент декларування не надавався, оскільки оплата має бути здійснена впродовж 60 днів з моменту поставки матеріалу;
- калькуляції, каталоги, специфікації, прайс-листи фірми виробника не надавались за умов того, що ця інформація не є доступною для позивача, більш того постачальник товару не є виробником, тому одержати таку інформацію неможливо;
- висновки про якісні характеристики товару приведені в сертифікаті якості виробника, який був наданий на момент декларування;
- інформація зовнішньоторговельних організацій не надавалась, серед інформації біржових організацій були надані котировки Лондонської Біржі Металів.
- Експортна декларація на товар не надавалась, оскільки товар знаходився на території Голландії у режимі транзиту і оформлювався транзитний документ Т-1 замість експортної декларації.
Не зважаючи на наявність всіх необхідних документів, Запорізькою митницею були прийняті Рішення №112000006/2010/000287/2 від 01 квітня 2010 року, №112000006/2010/000305/2 від 07 квітня 2010 року та № 112000006/2010/000385/2 від 20 квітня 2010 року про визначення митної вартості товару за шостим методом.
З метою здійснення митного оформлення товару, ВАТ «Дніпроспецсталь» було подані нові вантажні митні декларації № 112030000/2010/008454 від 02 квітня 2010 року, № 112030000/2010/008889 від 08 квітня 2010 року та № 112030000/2010/009994 від 20 квітня 2010 року із зазначенням митної вартості товару що визначена відповідачем в оскаржуваному Рішенні.
Таким чином, в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита за декларацією № 112030000/2010/008454 від 02 квітня 2010 року слала 24 988, 67 грн. ПДВ; за декларацією № 112030000/2010/008889 від 08 квітня 2010 року - 21 241, 29 грн. ПДВ; за декларацією № 112030000/2010/009994 від 20 квітня 2010 року - 89 794, 11 грн.
Вважаючи, що Запорізька митниця визначила митну вартість товару з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до зайвої сплати ВАТ «Дніпроспецсталь» митних платежів (податку на додану вартість), позивач звернувся з адміністративним позовом до суду та просить визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці № 112000006/2010/000287/2 від 01 квітня 2010 року, № 112000006/2010/000305/2 від 07 квітня 2010 року та № 112000006/2010/000385/2 від 20 квітня 2010 року про визначення митної вартості товару за шостим методом та визнати неправомірними дії Запорізької митниці щодо відмови у прийняті ВМД № 112030000/2010/008359 від 01 квітня 2010 року, № 112030000/2010/008692 від 06 квітня 2010 року, № 112030000/2010/009950 від 20 квітня 2010 року та відмови у митному оформлені товару за першим методом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 42 Митного кодексу України (надалі - МК України) під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень статті 265 Митного кодексу України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МК України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Відповідно до ст.259 МК України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).
Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3-у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (надалі - Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Суд вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідні листи з поясненням причин їх ненадання.
Разом із тим витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів.
Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.
З дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
З рішення відповідача про визначення митної вартості товарів за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.
Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.
Також, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.3 ст.3 наказу Державної митної служби України від 24 червня 2009 року №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 липня 2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України» (далі - наказ №606). Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
- інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та запереченнях, наданих суду, Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.
На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішень № 112000006/2010/000287/2 від 01 квітня 2010 року, № 112000006/2010/000305/2 від 07 квітня 2010 року та № 112000006/2010/000385/2 від 20 квітня 2010 року щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Разом з тим в своєму позові позивач просить визнати неправомірними дії Запорізької митниці щодо відмови у прийнятті вантажних митних декларацій № 112030000/2010/008359 від 01 квітня 2010 року, № 112030000/2010/008692 від 06 квітня 2010 року та № 112030000/2010/009950 від 20 квітня 2010 року та відмови у митному оформленні товару за першим методом.
Проте, як було встановлено матеріалами справи Запорізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні (не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, не приймала картки відмови), а видала рішення про визначення митної вартості товарів, з яким позивач погодився, надавши нову ВМД для митного оформлення. Товар в митному відношенні вже оформлений та пропущений митницею у вільний обіг.
Таким чином, оскільки митниця не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень...
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці № 112000006/2010/000287/2 від 01 квітня 2010 року, № 112000006/2010/000305/2 від 07 квітня 2010 року та № 112000006/2010/000385/2 від 20 квітня 2010 року про визначення митної вартості товару за шостим методом.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова складена у повному обсязі 28 березня 2011 року.
Суддя /підпис/ Д.В. Татаринов