09 березня 2011 року о 14 год. 19 хв. Справа № 2а-0870/778/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Ісаєвій Н.С., за участю представника позивача Трусової Н.В., відповідача ОСОБА_2 розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Михайлівського районного центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення 1285 грн. 65 коп. переплати допомоги по безробіттю,
Михайлівський районний центр зайнятості (далі - позивач або Михайлівський РЦЗ) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2.) про стягнення 1285 грн. 65 коп. переплати допомоги по безробіттю, отриманих нею шляхом невиконання своїх обов'язків та зловживанню ними.
Представник позивача, на задоволенні позову наполягає, вказуючи, що згідно з вимогами ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач повинен повернути гроші, отримані ним шляхом невиконання своїх обов'язків та зловживанню ними.
Відповідач проти позову не заперечував, пояснив, що дійсно був зареєстрованим як фізична особа-підприємець, але фактично господарську діяльність не здійснював і, на момент звернення до Михайлівського районного центру зайнятості, не знав про те, що є самозайнятою особою та не має права на отримання допомоги по безробіттю.
Вислухавши пояснення відповідача, представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.11.2004 ОСОБА_2 звернулась до Михайлівського РЦЗ з метою пошуку роботи та отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Наказом №НТ041129 від 29.11.2004 ОСОБА_2 надано статус безробітного і, відповідно до ст.ст.22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.7., п.2.9. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого 20.11.2000 наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136 (далі - «Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»), відповідачу призначено допомогу по безробіттю.
Згідно вказаної заяви ОСОБА_2 29.11.2004 повідомила позивача про те, що як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. У судовому засіданні відповідач підтвердив факт подачі такої заяви та належність їй підпису у заяві.
Судом досліджено Витяг із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_2 (ПК № 088001404112200004). Згідно наказу № НТ051206 від 06.12.2005 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку виплати.
Наказом № НТ060526 від 26.05.2006 відповідача знято з реєстрації у зв'язку з невідвідуванням безробітним державної служби зайнятості без поважних причин.
За Наказом № НТ110111 від 11.01.2011 по ОСОБА_2 прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю.
Виплата вищезазначених платежів підтверджується дослідженими у суді: Додатком до ПК № 088001404112200004 про прийняті рішення щодо нарахувань та виплат; персональною карткою особи, яка звернулась до центру зайнятості, Довідкою про суми нарахувань допомоги по безробіттю.
Згідно Акту №12 складеного 28.12.2010 головним спеціалістом - юрисконсультом Михайлівського РЦЗ за участю Державного реєстратора Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 з 03.08.2004 зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець.
Отже, позивачем обґрунтовано встановлено порушення ОСОБА_2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.6.13 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».
Якщо особа не була працевлаштована або без сплати внесків на страхування на випадок безробіття здійснювала підприємницьку або іншу діяльність (виконувала роботи (послуги) за цивільно-правовими угодами, забезпечувала себе роботою самостійно), працювала за межами України за відсутності міжнародних договорів, що передбачають взаємне визнання страхового (трудового) стажу, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, то відповідно до п.6.13 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» допомога по безробіттю їй не призначається.
Згідно підпункту «б» пункту 3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Отже, ОСОБА_2 при подачі 29.11.2004 заяви про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю не мала права на отримання вказаної допомоги як працевлаштована особа.
Згідно з п.6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Згідно з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.
Судом досліджено довідку позивача про отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у період з 29.11.2004 до 26.05.2006, згідно якої відповідачем отримано допомоги у сумі 1285 грн. 65 коп.
На момент розгляду спору відповідач добровільно допомогу по безробіттю, отриману ним шляхом невиконання своїх обов'язків та зловживанню ними у сумі 1285 грн. 65 коп. - не повернув, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України; ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»; п.6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого 20.11.2000 наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307, зареєстрованого 14.12.2000 в Міністерстві юстиції України за № 915/5136, суд -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Михайлівського районного центру зайнятості (р/р 37176300901185, ГУДКУ у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20493826, МФО 813015) 1285 грн. 65 коп. переплати допомоги по безробіттю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ О.О. Прасов
Постанову виготовлено у повному обсязі 09.03.2011.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О. Прасов