справа № 2а-8634/10/0670
категорія 10.1
01 березня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М. ,
при секретарі - Гнітецькій Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Олевському районі Житомирської області
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення 36149,38 грн.,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олевському районі Житомирської області, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в узгодженні з позивачем загальної суми витрат, що підлягають відшкодуванню УПФУ в Олевському районі Житомирської області, у розмірі 36149,38 грн. за особовими справами потерпілих за липень-серпень 2010 року включно, а також просить стягнути з відповідача на його користь зазначену суму заборгованості.
Позивач вважає, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олевському районі Житомирської області в силу приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" має відшкодувати витрати, понесені Пенсійним фондом України, у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У судовому засіданні представник позивача просив адміністративний позов задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем не прийнято до заліку за липень-серпень 2010 року включно витрати відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Акти щомісячної звірки витрат за вказані періоди підписані з розбіжностями на суму 36149,38 грн. Зазначена сума є неприйнятою до заліку державною адресною допомогою, виплаченою у липні 2010 року 4 особам у розмірі 18442,73 грн., у серпні 2010 року 4 особам у розмірі 17706,65 грн., виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265.
Судом також встановлено, що неприйняті до заліку витрати на виплату пенсій не були включені відповідачем до актів щомісячної звірки витрат за липень-серпень 2010 року у зв'язку з тим, що відшкодування державної адресної допомоги не передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Виплата пенсій відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Частиною 3 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-ХІV адресна допомога, визначена постановою КМУ від 26.03.2008 року №265, не включається.
Отже, суд приходить до висновку, що дія постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що оскаржувана державна адресна допомога підлягає виплаті в силу п. 5 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з наведених правових норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджено спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 року №5-4/4, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за №376/7697.
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом -суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним і державна адресна допомога до пенсії до нього не включена.
При цьому суд зазначає, що державна адресна допомога не включається і до основного розміру пенсії, оскільки безпосередньо постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Таким чином, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру з урахуванням приписів постанови КМУ від 26.03.2008 року №265. Правові підстави і порядок відшкодування відповідачем позивачу витрат з виплати державної адресної допомоги відсутні.
Крім того, ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не передбачений такий захист прав позивача, як зобов'язання підписати акт звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а встановлене вказаним Порядком правило підписання актів звірки розрахунків розраховане на відсутність спору.
Що ж стосується вимог про стягнення спірних сум, то слід зазначити, що чинним законодавством також не передбачений порядок, відповідно до якого спір з цього питання міг би вирішуватись між управліннями Пенсійного фонду України та Відділеннями виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на місцях.
Це питання додатково до названого Порядку врегульоване спільним листом Пенсійного фонду України та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, підписаним, відповідно, 23 жовтня та 19 жовтня 2007 року. Ним узгодження вказаних розбіжностей віднесено до компетенції центральних органів відповідних Фондів, куди щомісячно повинні надсилатись таблиці розбіжностей.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України "Про пенсійне забезпечення", керуючись ст. ст. 158 -163, 167, 254 КАС України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко