справа № 2а-8744/10/0670
категорія 2.11.15
23 грудня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М. ,
при секретарі - Корольовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню сум ПДВ в розмірі 404157,00 грн.,-
встановив:
Позивач завернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі від 03.11.2010 року № 0001302304/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень-серпень 2010 року на 404157,00 грн. Посилається на те, що підставою для висновку податкового органу, який викладений в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 18.10.2010 року, про завищення суми бюджетного відшкодування підприємством став той факт, що платником до складу податкового кредиту включено суми податку, що не підтверджені податковими зобов"язаннями постачальників, крім того, деякі з них мають ознаки сумнівності. Зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" в липні-серпні 2010 року мало взаємовідносини з постачальниками, за результатами яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту підприємства та в повному обсязі відображені в складі його податкових зобов'язань. Вважає, що Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" при формуванні складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та заявлення до відшкодування сум ПДВ дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки відповідача спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що постачальники товару по ланцюгу поставок до виробника не виконали своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.
Крім того, просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за липень 2010 року в сумі 212647,00 грн. та за серпень 2010 року в сумі 191510,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.
Представники ДПІ у м.Житомирі проти позовних вимог заперечували. Пояснив, що оскільки не має можливості встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників до виробника, тому Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" не має право на відшкодування податку на додану вартість, відповідно до п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Представник ГУ ДКУ в Житомирській області проти позовних вимог заперечував, вказавши на те, що відповідно до покладених на Держказначейство завдань воно повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, а саме: відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Держказначейства за висновками податкових органів. Зазначає, що оскільки, ДПІ у м.Житомирі не було прийнято рішення про направлення висновку до Держказначейства про відшкодування ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" сум ПДВ, то відповідачем ніяким чином не були порушені права та інтереси позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріли справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" бюджетного відшкодування за липень-серпень 2010 року на загальну суму 404157,00 грн., по місяцях: за липень 2010 року - 212647,00 грн., за серпень 2010 року - 191510,00 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0001302304/0, слугував висновок ДПІ у м.Житомирі, викладений в акті від 18.10.2010 року №7957/23-2/32744172 "Про результати позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", код ЄДРПОУ 32744172, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень та серпень 2010 року, що виникли за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: червень та липень 2010р.", про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вказаний період на 404157,00 грн. у зв'язку з порушенням п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на те, що платником до складу податкового кредиту включено суми податку, що не підтверджені податковими зобов"язаннями постачальників, крім того, деякі з них мають ознаки сумнівності, та безпідставним включенням до складу податкового кредиту за червень 2010 року суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів.
На думку податкового органу, платником до складу податкового кредиту червня 2010 року включено суми податку на додану вартість в розмірі 195579,90 грн., що не підтверджені податковими зобов"язаннями постачальників у зв"язку з тим, що відповідно до бази даних-інформаційних ресурсів ДПА України за червень 2010 року у позивача рахується розбіжність по податковому кредиту, а саме: по ПП "Альваір Буд" на суму ПДВ 108333,33грн., ПП "Укрпромтехбуд" на суму ПДВ 83087,50грн., ТОВ "ФОРТІСГРУП" на суму ПДВ 4159,07грн. Також, на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2010 року ПДВ на загальну суму 17067,54 грн. за червень, липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень 2010 року.
За липень 2010 року платником до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість в розмірі 191510,29 грн., що не підтверджені податковими зобов"язаннями постачальників у зв"язку з тим, що відповідно до бази даних-інформаційних ресурсів ДПА України за липень 2010 року у позивача рахується розбіжність по податковому кредиту, а саме: по ПП "Альваїр Буд" на суму ПДВ 1125,00грн., ПП "Укрпромтехбуд" на суму ПДВ 83087,50грн., ТОВ "ФОРТІСГРУП" на суму ПДВ 16500,00грн., ТОВ "Будівельна компанія "Тріумф" на суму ПДВ 83333,33грн., ПП "ФБМ-Україна" на суму ПДВ 464,46грн., ТОВ "Обербетон Україна" на суму ПДВ 7000,00грн.
Крім того, відповідно до бази даних-інформаційних ресурсів ДПА України (система обробки податкових зобов"язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) на момент перевірки встановлено, що постачальник ТОВ "ФОРТІСГРУП" має ознаки сумнівності (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).
На підставі вказаного акту ДПІ у м. Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001302304/0 від 03.11.2010 року, яким за порушення п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: за липень 2010 року - 22647,00 грн., за серпень 2010 року - 191510,00 грн.
Висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету постачальником контрагента позивача та неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів, суд визнає таким, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону України "Про податок на додану вартість" передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.
Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).
Положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).
Той факт, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 404157,00 грн. в деклараціях за червень-липень 2010 року підтверджені податковими накладними, виписаними платниками податку на додану вартість та придбаний товар оплачений, сторонами не заперечується.
Те, що податкові накладні за червень, липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень 2010 року, по яким сума ПДВ у розмірі 17067,54 грн. була включена до податкового кредиту червня 2010 року, отримані позивачем в червні 2010 року підтверджується журналом вхідної кореспонденції і відповідачем не спростовується, як і те, що вказана сума була включена позивачем в податковий кредит інших податкових періодів.
ДПА України своїм листом від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 чітко дала роз"яснення про те, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Будь-яких доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку вказаних в вищезазначеному акті перевірки постачальників та виконання ними обов'язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не навів.
За таких обставин суд вважає, що розбіжність по податковому кредиту у позивача з постачальниками, яка відображена в базі даних-інформаційних ресурсів ДПА України не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань і сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є нечинним і підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за липень 2010 року в сумі 212647,00грн. та за серпень 2010 року в сумі 191510,00грн. суд відмовляє позивачу в задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.5 п.4 Положення про Державне казначейство, яке затверджене Постановою КМУ від 21.12.2005 року №1232,казначейство відповідно до покладених на нього завдань повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення,яким відповідно до законодавства надано право на стягнення до бюджетів податків, зборів (обов"язкових платежів) та інших надходжень. В п.4.1 "Порядку про відшкодування податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України та ДКУ від 21.05.2001 року №200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/3680, зазначено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Держказначейства за висновками податкових органів.
Відповідно до п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п"яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Оскільки ДПІ у м.Житомирі не приймалося рішення про направлення висновку про відшкодування позивачу сум ПДВ, то на думку суду, Головним управлінням Державного казначейства в Житомирській області не порушено жодних прав чи інтересів позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03.11.2010 року № 0001302304/0.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 28 грудня 2010 р.