справа № 2а-7815/10/0670
категорія 6.19
24 грудня 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор
до Житомирська районна державна адміністрація
про визнання протиправним розпорядження,-
встановив:
Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом до Житомирської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження №436 від 14.04.2010р. «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ПП ОСОБА_1 для розміщення спортивно-технічно-розважального комплексу на землях запасу Левківської сільської ради». Позов мотивує тим, що в ході проведення перевірки відповідача було виявлено, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 14.04.2010 року за №436 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (на умовах оренди) площею 4,5000 га приватному підприємцю ОСОБА_1 для розміщення спортивно-технічно-розважального комплексу із земель запасу Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Зазначає, що приймаючи таке розпорядження головою Житомирської районної державної адміністрації було перевищено повноваження передбачені ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, чим порушено ст. 19 Конституції України та порушено пріоритет використання земель сільськогосподарського призначення для потреб сільського господарства встановлений ст. 23 Земельного кодексу України.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що оскаржене розпорядження відповідає вимогам чинного земельного законодавства.
Представник третьої сторони позов не визнав та пояснив, що головою Житомирської районної державною адміністрації при прийнятті розпорядження від 14.04.2010 року №436 не перевищено повноважень визначених п. «в» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, так як перелік об'єктів, для обслуговування територіальної громади району, для будівництва, яких районні державні адміністрації мають право надавати земельні ділянки не є вичерпний, а критерії зазначенні законодавцем в п. «в» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України мають оціночний характер, у зв'язку з чим віднесення кожного окремого об'єкту, для будівництва якого надається земельна ділянка районною державною адміністрацією, до об'єктів, для обслуговування територіальної громади, залежить від цільового призначення конкретного об'єкту та його функціонального призначення. Як вбачається з матеріалів проекту землеустрою та містобудівного обґрунтування, спортивно-технічно-розважальний комплекс, будівництво якого заплановано ПП ОСОБА_1, являється об'єктом, який створюється для обслуговування жителів громади Житомирського району, який покликаний сприяти залученню молоді до технічних видів спорту та пропагандувати здоровий спосіб життя, що покладає на такий об'єкт важливі соціальні та виховні функції. Також, представник третьої особи вказав на той факт, що прокурором не доведено факту порушення відповідачем, при винесенні розпорядження №436 від 14.04.2010 року, пріоритетності використання земель сільськогосподарського призначення для потреб сільського господарства, так як не доведено, що будь-яка особа зверталася з клопотанням до відповідача про надання земельної ділянки, яка передається ПП ОСОБА_1 в оренду, з метою використання її для сільськогосподарських потреб.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.04.2010 року головою Житомирської районної державної адміністрації винесено розпорядження №436 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ПП ОСОБА_1 для розміщення спортивно-технічно-розважального комплексу на землях запасу Левківської сільської ради», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (на умовах оренди) площею 4,5000 га приватному підприємцю ОСОБА_1 для розміщення спортивно-технічно-розважального комплексу із земель запасу Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
10.09.2010 року Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор вніс протест на вищевказане розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації до Житомирської обласної державної адміністрації. Просив скасувати його як незаконне у зв'язку з тим, що в порушення вимог ст.ст. 23, 122 Земельного кодексу України Житомирською районною державною адміністрацією ПП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 4,5000 га для розміщення спортивно-технічно-розважального комплексу. Вказаний протест прокурора Житомирською обласною державною адміністрацією фактично було залишено без розгляду.
У зв'язку з цим прокурор звернувся до суду для скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №436 від 14.04.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Частина 7 ст. 122, ч. 9 ст. 149, ст. 150 Земельного кодексу України визначають, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, коли у власність передаються особливо цінні землі.
Пунктом 12 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади
Отже, відповідно ст.ст. 122, 149, 150, п. 12 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України районні державні адміністрації мають повноваження щодо передачі усіх земель у власність або користування для потреб визначених ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, за межами населених пунктів, крім особливо цінних земель державної власності. При цьому із змісту п. «в» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України чітко вбачається, що закон не встановлює вичерпний перелік об'єктів обслуговування жителів територіальної громади району, для будівництва яких районні державні адміністрації мають право надавати земельні ділянки у власність або користування, про що свідчить слово «тощо» в кінці переліку таких об'єктів наведених в даній правовій нормі. Крім того, вбачається, що п. «в» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України містить оціночний критерій, відповідно до якого визначається належність кожного окремого об'єкту, для будівництва якого надається земельна ділянка районною державною адміністрацією, до об'єктів обслуговування жителів територіальної громади, що залежить від цільового призначення конкретного об'єкту та його функціонального призначення, а тому, посилання прокурора на той факт, що п. «в» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, визначений вичерпний перелік об'єктів обслуговування жителів територіальної громади району, для будівництва яких районні державні адміністрації мають право надавати земельні ділянки у власність та користування є наслідком помилкового трактування прокурором даної правової норми.
Як вбачається з пояснень представника Відповідача приймаючи розпорядження №436 від 14.04.2010 року Житомирська районна державна адміністрація виходила з того, що спортивно-технічно-розважальний комплекс створюється для обслуговування жителів територіальної громади району, а саме: побудови траси для мотокросу та супутніх приміщень необхідних для проведення тренувань спортсменів та змагань з мотоциклетного спорту, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи - листом Федерації мотоциклетного спорту України за вих. №170 від 14.11.2006 року, містобудівним обґрунтуванням будівництва спортивно-технічно-розважального комплексу обслуговування населення територіальної громади району на землях запасу Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, відповідно до якого вбачається, що на земельній ділянці, площею 4,5000 га, що передається в оренду ПП ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування спортивно-технічно-розважального комплексу, заплановано будівництво наступних об'єктів: траса мотокросу, суддівство (приміщення для розміщення суддівського корпусу, що буде обслуговувати змагання), зона розміщення спортсменів, зона глядачів, сцена, пожежна, швидка, артезіанська свердловина, навіс для техніки, стоянка легкових автомобілів, кафетерій, душова та сан. вузол, місце для реклами, сміттєзбірник.
Враховуючи вище викладені обставини суд погоджується з позицією Житомирської районної державної адміністрації та вважає, що Житомирська районна державна адміністрація правильно віднесла спортивно-технічно-розважальний комплекс, для будівництва якого надається земельна ділянка ПП ОСОБА_1, до об'єктів обслуговування жителів територіальної громади Житомирського району, а тому, вважає, безпідставним та необґрунтованим посилання прокурора на перевищення відповідачем повноважень, передбачених ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.
Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на ту обставину, що Відповідачем при винесенні оскаржуваного розпорядження не враховано положення ст. 23 Земельного кодексу України, яка зобов'язує землекористувачів та землевласників використовувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в першу чергу, для сільськогосподарських потреб. Така позиція прокурора, на думку суду, є безпідставною та недоведеною, враховуючи наступне. Положення ч. 1 ст. 23 ЗК України зобов'язують надавати перевагу при передачі у власність або використання земель сільськогосподарського призначення для сільськогосподарських потреб виключно у тих випадках коли є вибір між бажаючими отримати земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність або користування для сільськогосподарських потреб і бажаючими отримати ту ж земельну ділянку для інших потреб. Виходячи із наданих прокурором в процесі розгляду справи доказів вбачається, що прокурором не доведено факту звернення іншими особами до Відповідача з проханням надати дану земельну ділянку в користування або у власність для ведення сільськогосподарського виробництва.
Відповідно, до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому суд не може обґрунтовувати своє рішення обставинами, які недоведені стороною в процесі розгляду справи.
Крім того, третьою особою надано суду копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (на умовах оренди) площею 4,5000 га приватному підприємцю ОСОБА_1 для розміщення спортивно-технічно-розважального комплексу із земель запасу Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, який затверджений оскаржуваним розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації, у складі якого міститься Технічний звіт по обстеженню земельної ділянки (на предмет встановлення ґрунтового покриву), яка намічається для передачі в оренду ПП ОСОБА_1 і передбачена для розміщення спортивно-технічно-розважального комплексу на території Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області розроблений ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відповідно до якого вбачається, що останні десять років дана земельна ділянка не використовувалась для сільськогосподарського виробництва. На підставі вище зазначеного технічного звіту нараховано втрати сільськогосподарського виробництва, пов'язані з вилученням сільськогосподарських угідь на земельній ділянці, яка передається ПП ОСОБА_1, в оренду, у розмірі 159 372 грн. 00 коп., що підтверджує той факт, що інтереси держави та територіальної громади, при зміні цільового призначення земельної ділянки, не порушуються.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації №436 від 14.04.2010 р. не порушено вимоги ст.ст. 23, 122 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України, а отже, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись Земельним кодексом України, ст.ст. 86, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд,
постановив:
В задоволенні позовних вимог Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора до Житомирської районної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження № 436 від 14.04.2010 року - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 29 грудня 2010 р.