справа № 2а-7666/09/0670
категорія 2.11.1
24 листопада 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
за участю представників позивача,
представника ДПІ у м. Житомирі та прокурора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетної заборгованості,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому вказав, що за результатами позапланової невиїзної перевірки Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період липня 2010 р., за результатами якої складено акт № 6951/23-2/00382071 від 21.10.2009 року, ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000882304/0 від 27.10.2009 року. Згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009р. в сумі 1150000грн. Позивач вважає, вказане податкове повідомлення-рішення незаконним, посилається на те, що всі суми сплаченого ПДВ підтверджені документально податковими та видатковими накладними, банківськими документами та іншими документальними доказами, внаслідок чого просить рішення скасувати та стягнути з Державного бюджету України на користь товариства суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень 2009 року в розмірі 1150000 грн. та понесені судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, в повному обсязі.
Представники ДПІ у м. Житомирі в судовому засіданні позов не визнали з мотивів викладених в письмових запереченнях.
Представник Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області в судове засідання не з'явився, направив суду заперечення на позовну заяву, в письмовій заяві просив справу розглядати у відсутності представника казначейства.
В ході розгляду справи з метою захисту економічних інтересів держави та відповідно до ст.60 КАС України в справу для представництва інтересів держави вступив прокурор, в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено позапланову документальну перевірку Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в липні 2009 р. По результатах перевірки був складений акт № 6951/23-2 від 21.10.2009 року.
У відповідності до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ВТП "Ренесанс" на порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування за серпень 2009 року на 1150000 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2009р. № 0000882304/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року у розмірі 1150000 грн.
Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним і воно підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону передбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що між позивачем та іншими суб"єктами господарської діяльності - ПП "ПТФ Оліс", СГ ТОВ "Скад" були укладені договори, згідно з яких останні зобов'язались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких підприємство сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актом перевірки.
Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Закон України «Про податок на додану вартість», так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/,(перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.
Суд не погоджується з посиланням ДПІ в акті перевірки на відсутність документів на транспортування товару до та з м. Житомира. Так, передача товару була оформлена виписаними постачальниками видатковими та податковими накладними. Позивачем були укладені договори відповідального зберігання товару (металобрухту), надання портових послуг по перевалці та подачі на суміжні види транспорту з подальшою відправкою товару на експорт з ДП "Херсонрічпорт" АСК "Укррічфлот" договір № 02-25/86 від 27.07.2008 р. та ДП "Феодосійський морський торговий порт" договір № 9/30 від 01.02.2009 р, куди постачався товар від контрагентів. Портами виконані умови договорів, що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт. Відправка товару на експорт підтверджується копіями вантажно-митних декларацій. Тобто, згідно обставин справи товар (металобрухт) до м. Житомира не постачався, а тому висновки ДПІ про відсутність документів на транспортування товару до та з м. Житомира є безпідставними.
Крім того, відсутність підтверджуючих документів на транспортування товару не є тією обставиною, що впливає на правомірність формування податкового кредиту.
Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону про ПДВ відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.
Постачальники підприємства внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представниками ДПІ.
Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України “Про податок на додану вартість ”, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Отже, сам факт, не визначення контрагентом своїх зобов'язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або іх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.
Що стосується посилання в акті перевірки на пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, то наведена норма регулює порядок формування податкового кредиту платникам податку і визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Сплата відповідних сум податку в ціні товару підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.
Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження ДПІ, що необхідною умовою бюджетного відшкодування - є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп.«а»пп.7.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, так як цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно до абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Позивач надав ДПІ податкову декларацію з ПДВ за серпень 2009 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за серпень 2009 р. в сумі 1150000 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про ПДВ" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань житняків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 / надалі - Порядок/ суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Таким чином, бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України підлягає 1150000 грн.
Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
У розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
На думку суду, також є безпідставними доводи відповідача / ДПІ у м. Житомирі/ про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем, оскільки деякі фірми - контрагенти по ланцюгу, мають ознаки фіктивності ( стан 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) чи не подають податкову звітність з ПДВ.
Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на вимогу суду відповідачем надані довідки, щодо проведення податковими інспекціями зустрічних перевірок основних контрагентів ВТП "Ренесанс", які на думку ДПІ у м. Житомирі мали ознаки фіктивності та не підтвердили свої зобов'язанні та не сплатили податок на додану вартість до бюджету.
З оглянутих в судовому засіданні довідок вбачається, що між всіма перевіреними по ланцюгах контрагентами ВТП "Ренесанс" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від їх контрагентів, також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від контрагентів, з якими мали правовідносини.
Відповідач, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.
В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем правомірно було заявлено до відшкодування 1150000 грн., а тому податкове повідомлення рішення № 0000882304/0 від 27.10.2009 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування відповідачем прийняте всупереч вимог закону та підлягає скасуванню, а сума заявленого бюджетного відшкодування стягненню на користь позивача.
У відповідності ст.94 КАС України позивач має право на відшкодування з Державного бюджету України понесених судових витрат в сумі 1703,40 грн.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0000882304/0 від 27.10.2009.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за серпень 2009 р. в сумі 1 150 000 грн. на рахунок № 26008055992516, МФО 311744 ЖРУ "Приватбанк" м. Житомир.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області на користь Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 1703 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 29 листопада 2010 р.