справа № 2а-8616/09/0670
категорія 2.11.3
05 листопада 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
суддів Мацького Є.М.,
Черноліхова С.В.
при секретарі - Длугаш О.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Яроповичі"
до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі
про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить визнати недійсними (нечинними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Андрушівському районі №0001442301/0 та №0001452301/0 від 08.12.2009 року. Вимоги мотивує тим, що в результаті проведення перевірки відповідачем встановлено порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": підприємством до складу валових витрат зайво віднесено 21417грн. витрат, не пов'язаних з використанням у господарській діяльності, які, за висновком перевіряючих, не підтверджені первинними документами; та Закону України "Про податок на додану вартість": підприємством занижено податок на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 1197131грн., та завищено податок на додану вартість по спеціальній декларації №2 всього у сумі 1166302грн. Вважає дані висновки безпідставними та неправомірними, оскільки під час проведення перевірки представникам ДПІ у Андрушівському районі були надані всі необхідні підтверджуючі розрахункові, платіжні та інші документи, які свідчили про правомірність включення сплачених сум до валових витрат, однак, з невідомих на те причин, перевіряючими ці докази не були взяті до уваги. Також позивач вважає, що висновок податкового органу щодо не здійснення ПП «Яроповичі» реальної господарської діяльності, що стало основною причиною для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій не відповідає дійсності та обставинам справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові та письмових поясненнях (т.1 а.с.2-7, 90,91, 152-156, т.2 а.с.12-20).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та вважає, що викладені в акті перевірки №896-23-342277478 від 27.11.2009 року факти порушень податкового законодавства мали місце, в зв'язку з чим позивачу було правомірно донараховано податкові зобов'язання та застосовані відповідні штрафні (фінансові) санкції. На виконання вимог ухвали суду від 18.12.2009р. відповідачем надані письмові заперечення (т.1 а.с.95-99).
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, встановив наступне.
З 12.10.2009р. по 20.11.2009 року ДПІ в Андрушівському районі проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Яроповичі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2006 року по 30.06.2009 рік, про що складено акт №896-23-34277478 від 27.11.2009 року (т.1 а.с.12-39).
В результаті проведення перевірки, за висновком відповідача, встановлені наступні порушення:
1) пп.5.2.1, пп.5.3.9, пп.5.2.7 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2006 рік у сумі 6119грн.;
2) п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість по загальній декларації на суму 1197131грн., та завищення податку на додану вартість по спеціальній декларації №2 на суму 1166302грн.
На підставі акту перевірки ДПІ в Андрушівському районі винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0001442301/0 від 08.12.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9179грн., а саме: основний платіж - 6119грн., штрафні (фінансові) санкції - 3060грн.;
- №0001452301/0 від 08.12.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1570599грн., а саме: основний платіж - 967033грн., штрафні (фінансові) санкції - 603566грн.
Як зазначено в п.3.1.2 акту перевірки №896-23-34277478 від 27.11.2009 року (надалі - Акт перевірки) ПП «Яроповичі» в 2006 році віднесло до складу валових витрат 9178,51грн. вартості електроенергії, наданої ВАТ «Житомиробленерго» та Андрушівським РЕМ, паливно-мастильні матеріали та запчастини на суму 3310,07грн. та інші витрати на суму 8928,42грн., а всього на суму 21417грн.
Податковий орган не прийняв вищевказані витрати до складу валових витрат з підстав відсутності їх документального підтвердження.
Такий висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить вимогам чинного законодавства та спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Зі змісту вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, робіт, послуг, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт, послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт, послуг.
В матеріалах справи містяться копії банківських виписок (т.1 а.с.51-63), видаткові і податкові накладні, рахунок та платіжні доручення (т.1 а.с.64, т.2 а.с.2-11), які підтверджують проведення саме ПП «Яроповичі» оплати у 2006 році за спожиту електроенергію, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, та за надання послуг Андрушівською ветлікарнею (клінічний огляд ВРХ та видача ф.№1).
Зазначені вище документи були надані під час проведення перевірки, однак з невідомих на те причин перевіряючими до уваги взяті не були.
В ході судового розгляду справи встановлено, що електрична енергія, ПММ, автозапчастини та послуги ветлікарні були використані позивачем саме у господарській діяльності, що не заперечується представниками податкового органу та не спростовано матеріалами перевірки.
Валові витрати були сформовані на підставі первинних бухгалтерських документів, форма і зміст яких відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Таким чином, ПП "Яроповичі" правомірно, з дотриманням вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", віднесено до складу валових витрат за 2006 рік витрати на суму 21417грн.
Що стосується донарахування 967033грн. податку на додану вартість та застосування 603566грн. штрафних (фінансових) санкцій, то суд з вказаним порушенням також не погоджується, виходячи з наступного.
Позивач з 01.01.2007р. має статус сільськогосподарського підприємства та користується пільгами по сплаті ПДВ та податку на прибуток як суб'єкт спеціального режиму оподаткування.
За висновком перевіряючих позивачем порушено вимоги п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 1197131грн., та завищено податок на додану вартість по спеціальній декларації №2 на суму 1166302грн.
Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що ПП «Яроповичі» включало суми попередніх оплат до обсягів продажу і відображало дані податкові зобов'язання по спеціальній декларації. Систематичне отримання та повернення попередніх оплат на сільськогосподарську продукцію є економічно невиправданим. При цьому враховуючи те, що ПП «Яроповичі» не сплачувало по декларації ПДВ до бюджету, а використовувало їх на розвиток власної матеріально-технічної бази, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у застосуванні спец режиму оподаткування. В зв'язку з тим, що надходження коштів не підтверджується отриманням сільськогосподарської продукції, в порушення пп.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Яроповичі» занизили податкові зобов'язання по загальній декларації на 1042332грн. (т.1 а.с.16).
Наведені твердження відповідача не мають жодного нормативного підґрунтя, не підтверджені документально матеріалами перевірки та не відповідають дійсності.
Так, пункт 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення якого відповідач посилається в Акті перевірки, був включений згідно Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №639-VI від 31.10.2008р. В подальшому п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» був включений в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 04.02.2009р. №922-VI. Однак, згідно рішення Конституційного Суду України №29-рп/2009 від 24.11.2009р. вищевказаний Закон визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Вказане свідчить про те, що п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» фактично не діяв з кінця 2008 року, однак, не зважаючи на це, відповідач у акті перевірки посилається на порушення недійсної норми закону та донараховує позивачу податок на додану вартість за період з вересня 2006 року по березень 2009 року.
Таким чином, відповідач на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0001452301/0 від 08.12.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1570599грн. керувався нормою закону, яка вже була визнана неконституційною.
Більше того, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент проведення перевірки, регулював питання сплати до бюджету ПДВ виключно переробними підприємствами за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти (продукти тваринного походження), в той час як донарахування ПДВ та штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за непідтвердження реалізації продукції рослинного походження (овес, соняшник, ячмінь, цукровий буряк). Зважаючи на викладене, відповідачем були донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до норми закону, яка не має жодного відношення до виниклих правовідносин та не регулює їх.
Згідно розділу 3.3.2 «Податковий кредит» Акту перевірки (т.1 а.с.23) відповідач робить висновок про те, що позивачем в порушення пп.11.21 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податковий кредит на 123970грн. по спеціальній декларації. Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчив, що підпункт 11.21 ст.7 вказаного Закону не існує, а тому відповідачем знову ж таки пред'являються до позивача звинувачення в порушенні податкового законодавства, норми якого відсутні або ж не відповідають тим нормам, що зазначені в Акті перевірки.
За твердженням відповідача, ПП «Яроповичі» у перевіряємому періоді фактично не здійснювало реальну господарську діяльність, що стало основною підставою для донарахування ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Такий висновок відповідача не заслуговує на увагу, оскільки не має жодного документального чи будь-якого іншого підтвердження.
В матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують зворотнє, а саме - здійснення позивачем господарської діяльності, причому із наростаючим підсумком. Зокрема, позивачем були збільшені посівні площі з 135,7997га до 1809,7774га, що підтверджено відповідачем в Акті перевірки (т.1 а.с.26), було значно збільшено стадо ВРХ та свиней. Про те, що позивачем здійснювалася господарська діяльність свідчать статистичні дані відділу статистики Андрушівського району (т.1 а.с.176,177, 179-196), звіти про фінансові результати за 2007-2008 роки (т.1 а.с.81,82), акт списання посівних площ ПП «Яроповичі» (т.1 а.с.178), договір суборенди №15-08/06 від 15.08.2006р., та інші господарські договори про реалізацію продукції власного виробництва рослинного та тваринного походження, часткове виконання яких не заперечується і самим відповідачем.
Зокрема, позивачем на протязі 2007-2008 років були укладені наступні договори:
- з ТОВ „Агробізнес-Захід" договір на поставку сільськогосподарської продукції №15-02/08 від 15.02.2008 року та №20-02/08 від 20.02.2008 року (т.2 а.с.36-45). За умовами договору №15-02/08 від 15.02.2008 року ПП „Яроповичі" мало реалізувати ТОВ „Агробізнес-Захід" овес урожаю 2008 року на загальну суму 240000 грн. За умовами договору №20-02/08 від 20.02.2008 року ПП „Яроповичі" мало реалізувати ТОВ „Агробізнес-Захід" соняшник урожаю 2008 року на загальну суму 2400000 грн. Фактично, за висновком відповідача ПП «Яроповичі» отримало кошти по першому договору 254500 грн., які повернуло повністю на банківський рахунок ТОВ „Агробізнес-Захід". По другому договору ПП „Яроповичі" отримало попередню оплату за соняшник в сумі 2943596 грн., яку частково повернуло (70000 грн.) та відвантажило сільськогосподарської продукції на 120000 грн.;
- з ТОВ „Максімус Восток" договір на поставку сільськогосподарської продукції №03-12 від 03.13.2007 року, за умовами якого ПП „Яроповичі" мали реалізувати для ТОВ „Максімус-Восток" ячмінь пивоварний урожаю 2008 року на загальну суму 900000 грн. Фактично, за висновком відповідача, ПП „Яроповичі" отримали кошти по даному договору в сумі 1725618 грн., які частково в сумі 513230грн. були повернуті на банківський рахунок ТОВ „Максімус-Восток", а на решту коштів позивачем було поставлено ячмінь пивоварний;
- договори комісії з ТОВ «Максімус Восток» та ТОВ «Агробізнес-Захід» від 22.12.2008 року (т.1 а.с.75-79), на виконання умов яких ПП „Яроповичі" отримало від ТОВ „Максімус Восток" 754500грн., а від ТОВ „Агробізнес-Захід" 321500грн.;
- з ТОВ «.Андрушівкацукор» договір №19/03-07 від 19.03.2007р. (т.1 а.с.66,67), згідно якогоТОВ «Андрушівкацукор» надавало протягом 2007-2008 років попередню оплату за сільськогосподарську продукцію для ПП „Яроповичі". Всього, за висновком відповідача, було перераховано 2005060грн., з яких частково повернуто 822090грн. у зв'язку з неможливістю ТОВ «Андрушівкацукор» переробити цукровий буряк із-за відсутності квоти на переробку сировини (лист від 20.10.2007р., т.1 а.с.197).
Вищевикладене свідчить про те, що позивачем на протязі перевіряємого періоду реально здійснювалась господарська діяльність, а тому висновки акту перевірки про відсутність такої діяльності не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
У своїх письмових запереченнях на позовну заяву від 09.02.2010р. (т.1 а.с.95-99) відповідач стверджує про те, що підприємства, які є контрагентами ПП «Яроповичі» - ТОВ „Агробізнес-Захід", ТОВ „Максімус Восток" та ТОВ «Андрушівкацукор" є пов'язаними особами. Тобто, вони мають засновників та посадових осіб, які є одночасно засновниками або посадовими особами в інших підприємствах даного переліку. Дана спілка підприємств створена з ціллю мінімізації податкових зобов'язань.
Вказані твердження знову ж таки не підтверджені жодними доказами та не знайшли свого відображення в Акті перевірки. Під час судового розгляду справи відповідачу було запропоновано представити суду докази про пов'язаність посадових осіб вищевказаних підприємств, однак ДПІ в Андрушівському районі надати такі докази не змогла у зв'язку з їх відсутністю. Всі укладені ПП «Яроповичі» угоди не визнані судом недійсними в установленому законодавством порядку, а тому є чинними на даний час. Крім того, слід відмітити, що мінімізація податкових зобов'язань, про що відповідач вказує у своїх запереченнях, жодним нормативно-правовим актом не заборонена та відповідальність за це не передбачена, на відмінність від ухилення від сплати податків, чого відповідачем не доведено ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи.
Слід відмітити, що перенесення відповідачем зобов'язань з ПДВ, що були задекларовані в скороченій декларації (рослинництво), в загальну декларацію, фактично позбавила позивача статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування, про що відповідач сам вказує в Акті перевірки: «Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у застосуванні спецрежиму оподаткування» (т.1 а.с.16).
Такий висновок ДПІ в Андрушівському районі про безпідставність використання ПП “Яроповичі” спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства є неправомірним та безпідставним.
Так, згідно ст.8-1.1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до ст.8-1.6. Закону України „Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Відповідно до ст.8-1.7 вищевказаного закону сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УТК ЗЕД згідно із Законом України “Про митний тариф України”, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Згідно довідки №01-146-123 з ЄДРПОУ від 10.08.2006р. (т.1 а.с.11), основним видом діяльності позивача за КВЕД є вирощування зернових та технічних культур (01.11.0), овочівництво (01.12.0), розведення ВРХ, свиней (01.21.0, 01.23.0), та інш.
Пунктом 8-1.15.7 зазначеного Закону передбачено, що виходячи з цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України “Класифікація видів економічної діяльності”, затвердженим відповідно до Закону України “Про стандартизацію”.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.09 р. № 23 “Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” затверджено перелік відповідно до кодів видів економічної діяльності (КВЕД). Відповідно до пункту 1 (вирощування зернових та технічних культур - КВЕД 01.11.0) підприємство позивача підпадає під дію ст.8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому має всі підстави для використання спеціального режиму оподаткування.
У разі виявлення порушень застосування спеціального режиму оподаткування, відповідач зобов'язаний був відобразити це в Акті перевірки з документальним та нормативним підтвердженням, та, відповідно до норм чинного законодавства, повинен був виключити підприємство позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та анулювати Спеціальне свідоцтво.
Зокрема, згідно із пунктом 29.5 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №79 від 03 квітня 2000 року (зі змінами) встановлено, що у разі якщо за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби встановить, що підприємство не відповідало критеріям, встановленим пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (підпункт 26.1 пункту 26 цього Положення), на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі Спеціального свідоцтва, то орган державної податкової служби складає акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РС. На підставі такого акта орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.
При цьому, згідно п.33 вищевказаного наказу ДПА України №79 від 03 квітня 2000 року за наявності інших підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону (підпункти "б" - V пункту 25 цього Положення), проводиться анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - сільськогосподарського підприємства, що включає анулювання Спеціального свідоцтва, виключення такого підприємства з Реєстру та реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.
Враховуючи наведене, відповідач, у разі виявлення не відповідності підприємства позивача критеріям, встановленим пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", зобов'язаний був виключити останнє з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, провів анулювання свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах, однак цього не зробив у зв'язку з відсутністю відповідних доказів порушення спеціального режиму оподаткування та законодавчих підстав.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що сума заниження позивачем податкових зобов'язань по загальній декларації, зазначена у висновках Акту перевірки, не відповідає сумі цих донарахованих зобов'язань в податковому повідомленні-рішенні №0001452301/0 від 08.12.2009р. Зокрема, в акті перевірки зазначена сума заниження ПДВ становить 1197131грн., в той час як у повідомленні-рішенні лише 967033грн., при цьому розмір штрафних санкцій (603566грн.) є значно більшим, від максимально можливого - більше 50% від суми донарахувань.
Надати обґрунтованого та повного розрахунку донарахованого ПДВ та застосованих штрафних (фінансових) санкцій відповідач не зміг, при цьому у письмових запереченнях (т.1 а.с.98,99) пояснив, що сума заниженого ПДВ в розмірі 1197131грн. була зменшена на суму бюджетного відшкодування, яка становила 230098грн., в результаті чого в податковому повідомленні-рішенні була вказана різниця - 967033грн. (1197131грн. - 230098грн.).
Вказані твердження не відповідають дійсності та суперечать висновкам Акта перевірки, на сторінці 10 якого (т.1 а.с.16) зазначається, що за період з 15.09.2006р. по 30.06.2009р. ПП «Яроповичі» задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 317132грн. При цьому вказується, що за вказаний період перевірка виявила його завищення на суму 195110грн., хоча в таблиці на сторінці 11 Акта перевірки (т.1 а.с.17) значиться вже інша сума завищення - 139810грн., а залишок кредиту 177333грн. Навіть якщо від 317132грн. відняти 195110грн., то результат буде 122000грн., при цьому в запереченнях відповідача стверджується, що саме за рахунок 230098грн. податкового кредиту були погашені донарахування по ПДВ. Як і в цьому випадку, так і в інших більшість висновків Акту перевірки мають суттєві розбіжності, неточності, та суперечать один одному.
Таким чином, сума донарахувань ПДВ, зазначена у Акті перевірки, не відповідає сумі донарахувань у податковому повідомленні-рішенні №0001452301/0 від 08.12.2009р., при цьому документально обґрунтувати таку невідповідність відповідач не взмозі, що ставить під сумнів всі результати проведеної перевірки та об'єктивність її висновків.
Слід відмітити, що порядок погашення донарахованих податкових зобов'язань за рахунок податкового кредиту визначений відповідними нормативно-правовими актами . Зокрема, згідно пунктів 3.1, 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України №53 від 21.06.2001р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001р. за №567/5758, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у випадку, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації. В такому випадку структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В 2").
Таким чином, у разі виявлення завищення податкового кредиту, відповідач зобов'язаний був скласти окреме податкове повідомлення про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування, чого зроблено не було.
Крім того, відповідно до п.п. 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень платником податків норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Акт перевірки, на підставі якого податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, фактично не містить посилань на первинні документи, на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем норм чинного законодавства. Крім того, всупереч вимог Наказу не зазначено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, бухгалтерські проводки відображення відповідних операцій в регістрах податкового і бухгалтерського обліку та інші відомості, які достовірно підтверджують наявність фактів порушень податкового законодавства.
В порушення п.4.3 вищевказаного Наказу ДПА, згідно якого підписання акта перевірки здійснюється усіма посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, Акт перевірки підписаний лише двома із чотирьох перевіряючих.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.
Таким чином, суд вважає, що ті обставини на які посилається позивач є обґрунтовані, а вимоги позивача щодо визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Андрушівському районі від 08 грудня 2009 року №0001442301/0 та №0001452301/0 є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства і, відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Андрушівському районі від 8.12.2009 року № 0001442301/0, №0001452301/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
судді Є.М. Мацький
С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 10 листопада 2010 р.