справа № 2а-4492/10/0670
категорія 2.11.1
29 жовтня 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
ПП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоград - Волинської ОДПІ про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення. Позивач зазначив, що не погоджується з оспорюваним податковим повідомленням - рішенням, вважає, що він правомірно та на підставі норм чинного законодавства сформував податковий кредит по операціям з придбанння деревообробного обладнання та одновального подрібнювача. Вважає, висновок податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування, безпідставним та необгрунтованим та таким, що суперечить положенням Закону України «Про податок на додану вартість».
В судовому засіданні позивач та його представник, підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача - Новоград - Волинської ОДПІ в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що старшим державним інспектором відділу адміністрування податків з фізичних осіб Хомич В.П. згідно до п.п. 7.7.5., п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість суб'єкта підприємницькою діяльності ОСОБА_1 поданої за січень 2010 року.
За наслідками проведеної перевірки, ОДПІ був складений акт превірки від 19.03.2010 року за № 404/05-53/17-01. В акті перевірки було зазначено, що на підставі розділу 5 п.5.11, п.5.12.2., п.5.12.4 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997року № 166) та результатів акта позапланової перевірки від 08.02.2010року № 136/05-53/70/17-02/54/НОМЕР_1, відповідно до п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997року, позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 169865грн.
На підставі акту перевірки, Новоград - Волинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.03.10 року № 0002801701/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 169865грн.
СПД ОСОБА_1 подано первинну скаргу від 29.03.2010 року в ході розгляду якої встановлене неправомірне зменшення перевіркою бюджетного відшкодування в сумі 2041грн. За наслідками розгляду первинної скарги, Новоград-Волинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 16 квітня 2010року № 0002801701/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 167815грн. При розгляді повторної скарги СПД ОСОБА_1 від 29 квітня на податкове повідомлення рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 16 квітня 2010року № 0002801701/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 167815грн. ДПА у Житомирській області залишено її без задоволення. За результатами розгляду скарги винесено податкове повідомлення - рішення від 31 травня 2010року № 0002801701/2, яке і є предметом спору у даній справі.
Як свідчать обставини справи, податковий орган при проведенні перевірки, прийшов до висновку, що суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року не враховані результати акту позапланової виїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (акт перевірки від 08.02.2010 року №136/05-53/70/17-02/54/НОМЕР_1), щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ряд. 18.2, 21 та ряд.22.2 Декларації на суму 169865 грн. та заниження позитивного значення ряд. 18.1 та ряд.20 Декларації на суму 1001 грн.
В акті перевірки від 08 лютого 2010 року №136/05-53/70/17-02/54/НОМЕР_1 зазначено, що приватним підприємцем ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року завищено податковий кредит на загальну суму 167815,35 грн. в тому числі:
- в сумі 23529,02 грн. з вартості придбаного одновального подрібнювача у ТОВ « Голден Трейд" згідно договору № 11/05-1 від 05.11.2009 року, видаткової накладної №ГТ-12/29-1 від 29.12.09 року, податкової накладної № 37 від 01.12.2009 року, №41 від 10.12.2009 року;
- в сумі 144286,33 грн. з вартості придбаного деревопереробного обладнання моделі -RB600 у фірми "VERWOOD SOLUTIONS LIMITED" (Великобританія) згідно договору купівлі - продажу № 7 від 01.09.2009 року та ВМД № 101040020/9/003436 від 22.12.2009 року, чим порушені вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
В обгрунтування своєї позиції контролюючий орган зазначив, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 придбав основні засоби для здійснення підприємницької діяльності відповідно до Цивільного кодексу набув права власності не як підприємець, а як громадянин. Одним з головних факторів для формування податкового кредиту з ПДВ за придбаними товарами (рухомим і нерухомим майном), послугами підприємця, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника та відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку. Оскільки приватний підприємець не являється платником податку на прибуток, не має обов'язку ведення бухгалтерського обліку, то не має будь - яких законних підстав, щодо віднесення вказаних вище витрат до податкового кредиту.
Проаналізувавши вищевикладене та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб регламентується Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб, яким, зокрема, передбачено особливості щодо оподаткування доходів фізичних осіб у разі здійснення ними підприємницької діяльності. Ці особливості полягають у тому, що саме доходи підприємця, отримані ним у межах своєї діяльності, оподатковуються за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, якими на сьогодні є розділ четвертий Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92 (зі змінами та доповненнями) та Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року №727/98 (зі змінами та доповненнями).
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями). Підприємець, який не є платником податку на прибуток, не має обов'язку ведення бухгалтерського обліку.
При цьому - будь - які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності згідно статті 42 Господарського кодексу України - його власний ризик.
Одним з головних факторів для формування податкового кредиту з ПДВ за придбаними товарами (рухомим і нерухомим майном), послугами підприємця, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх - подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.
Водночас суб'єкт господарювання, який придбав виробниче обладнання для здійснення діяльності, відповідно до Цивільного кодексу набуває право власності з моменту його придбання на підставі операції з купівлі-продажу майна (товару), а володіння, користування та розпорядження таким майном (товаром) здійснює на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна дії які не суперечать закону.
Суд не погоджується з висновком Новоград - Волинської ОДПІ, що за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, підприємець ОСОБА_1, не має будь-яких законних підстав щодо податкового кредиту з ПДВ, з огляду на наступне.
5.11.09 року між ТОВ « Голден Трейд" та ПП ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу № 11/05-1, згідно якого суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбав одновальний подрібнювач Weima WL 4, на підтвердження реального виконання договору підприємець надав видаткову накладну №ГТ-12/29-1 від 29.12.09 року, податкові накладні № 37 від 01.12.2009 року, №41 від 10.12.2009 року, товарно - транспортну накладну №039998 від 29.12.09 року, акт прийому - передачі обладнання. По вказаній операції позивачем віднесено до податкового кредиту в грудні 2009 року 141174, 08грн. в т. ч. ПДВ 23529,02грн. д
В грудні 2009 року ПП ОСОБА_1 згідно договору купівлі - продажу № 7 від 01.09.2009 року здійснено придбання (імпортування) деревопереробного обладнання моделі -RB600 у фірми "VERWOOD SOLUTIONS LIMITED" (Великобританія), що підтверджується ВМД № 101040020/9/003436 від 22.12.2009 року, інвойсом №9973, міжнародною товарно - транспортною накладною №0029498. По вказаній операції позивачем віднесено до податкового кредиту в грудні 2009 року 721431,65грн. в т. ч. ПДВ 144286,33грн. Всі вищенаведені первинні документи складені від імені приватного підприємця ОСОБА_1 та засвідчені його печаткою.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що висновок податкової про не використання придбаного обладнання в господарській діяльності є безпідставним, оскільки вказане обладнання на момент проведення перевірки вже було частково прийнято в експлуатацію здійснювало виготовлення продукції. На підтвердження використання обладнання у своїй господарській діяльності позивач, надав книгу обліку основних засобів, акт прийому - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів з відміткою про введення в експлуатацію обладнання та договори та акти про надання послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_1 знаходиться на загальній системі оподаткування та являється платником Податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпункт 7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону передбачає , що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
п.п. 7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.
Таким чином, право на формування податкового кредиту та відповідно бюджетне відшкодування пов'язане саме з господарською діяльністю платника такого податку.
Судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість за спірний період.
Всі суми ПДВ за вищевказаний період підтверджені позивачем наданими та приєднаними до справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, на думку суду, відповідачем не доведено правомірності винесення податкового повідомлення - рішення від 31 травня 2010року № 0002801701/2, а тому позовні вимоги, щодо його скасування є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 31.05.10 року №0002801701/2.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 03 листопада 2010 р.