справа № 2а-7280/10/0670
категорія 2.11.1
01 листопада 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М. ,
при секретарях - Корольовій О.С., Чайці О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
ВАТ "Електровимірювач" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Житомирі № 0000652301/0 від 15.03.2010 року, № 0000652301/1 від 20.05.2010 року, № 0000652301/2 від 18.06.2010 року та № 0000652301/3 від 01.09.2010 року, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115968,00грн.
В обґрунтування позову зазначає, що податковий орган помилково прийшов до висновку про порушення підприємством ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки вказаний Закон не містить жодних обмежень щодо неправомірності включення податкових накладних, отриманих із запізненням, до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому вони були отримані, а суми податкового кредиту по таким податковим накладним - в загальній сумі податкового кредиту звітного періоду Декларації з ПДВ. Крім того, зазначив, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вказавши, що підприємством включено до складу податкового кредиту податкові накладні минулих звітних періодів. Крім того, зазначив, що станом на день складання акту перевірки не були надані документи, які б засвідчували факт придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, факт списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) щодо визначення правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по зазначених податкових накладних.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як встановлено судом, у період з 25.01.2010 року по 24.02.2010 року на підставі направлень № 96 від 25.01.2010 року, № 108 від 26.01.2010 року, № 163 від 02.02.2010 року та № 286 від 17. 02.2010 року та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2010 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ "Електровимірювач" вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року. Термін перевірки продовжувався з 18.02.2010 року по 24.02.2010 року на підставі наказу начальника ДПІ у м.Житомирі № 248 від 09.10.2009 року. За результатами перевірки прийнято акт № 1107/23-1/00226098/0110 від 02.03.2010 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме: заниження підприємством податку на додану вартість у сумі 77273,00 грн., в тому числі за січень 2008 року - 7440,00 грн., за березень 2008 року - 64833,00 грн., за березень 2009 року - 5000,00 грн.
В подальшому, ДПІ у м.Житомирі за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 05.03.2010 року № 159, прийнято доповнення до акту перевірки від 02.03.2010 року № 1107/23-1/00226098/0110 (а.с. 42-45), якими внесені зміни в акт перевірки.
На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652301/0 від 15.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115968,00 грн. (77312,00 грн. - основний платіж, 38656,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішення позивач в порядку адміністративного узгодження оскаржив його до ДПІ у м.Житомирі, пізніше до ДПА у Житомирській області та до ДПА України. За результатами розгляду скарги позивача залишення без задоволення, та відповідно, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000652301/1 від 20.05.2010 року, № 0000652301/2 від 18.06.2010 року та № 0000652301/3 від 01.09.2010 року, які являються предметом даного спору.
Фактичною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок про те, що на формування податкового кредиту з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року підприємства мало вплив здійснення операцій з придбання товарів, МШП, послуг електроенергії, зв'язку, оренди та інше, пов'язане з господарською діяльністю підприємства. Крім того, до складу податкового кредиту за січень 2008 року включено податкові декларації минулих звітних періодів (жовтень, грудень 2007 року) на суму 7440,00 грн., за березень 2008 року (грудень 2007 року) в сумі 64833,00 грн., за квітень 2008 року (квітень 2006 року) в сумі 5000,00 грн.
Однак, суд не може погодитися з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.
Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. ( пп. 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.
Як вбачається з листів ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, від 30.12.2005 року № 26268/7/16-1117, від 04.09.2006 року № 16426/7/16-1517, від 14.04.2008 року № 7681/7/16-1117, у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Посилання відповідача на те, що позивачем суми ПДВ мали бути віднесені до податкового кредиту у попередніх звітних періодах, а у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг), в даному випадку позивач, відповідно до п.п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, а не скориставшись таким правом у попередніх звітних періодах без наявності податкових накладних, платник податку втрачає право на податковий кредит є безпідставними, оскільки вказана норма не має обов'язкового характеру, а лише визначає право платника податку звернутися з такими скаргами.
Крім того, податковим органом безпідставно та з порушення вимог чинного законодавства було прийнято доповнення до акту перевірки.
Права органів державної податкової служби визначені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 25.03.2005 року.
Зокрема, відповідно до п.1 вказаної статті, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Крім цього, відповідно до п.п 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене та те, що позивачем надані докази того, що податкові накладні попередніх звітних періодів ним були отримані в січня, березні, квітні 2008 року і це відповідачем не спростовано, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту цих місяців суми податку в розмірі 77273,00 грн., відповідно до податкових накладних попередніх податкових періодах, оплату по яким відповідач не спростовує, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі № 0000652301/0 від 15.03.2010 року, № 0000652301/1 від 20.05.2010 року, № 0000652301/2 від 18.06.2010 року та № 0000652301/3 від 01.09.2010 року, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115968,00 грн. визнає протиправними і скасовує.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.03.2010 року № 0000652301/0, від 20.05.2010 року № 0000652301/1, від 18.06.2010 року № 0000652301/2, від 01.09.2010 року № 0000652301/3.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 08 листопада 2010 р.