справа № 2а-3102/10/0670
категорія 2.11.15
28 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв-Експрес"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області
про скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ 459810,00 грн,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що ДПІ в м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Дейв - Експрес" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) заявленого на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, лютий - грудень 2009 року за результатами якої складено акт № 2193/23-2/22053439 від 16.04.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452304/0 від 21.04.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 459810 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення незаконним, позивач посилається на те, що всі суми сплаченого ПДВ підтверджені документально, а підстави для його зменшення вказані перевіряючими в акті перевірки є безпідставними, а тому просить скасувати податкове повідомлення - рішення.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, обґрунтувавши його вищенаведеними обставинами.
Представник відповідача - ДПІ у м. Житомирі в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Представник відповідача - ГУ ДК України в Житомирській області в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у відсутності представника казначейства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Дейв - Експрес" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) заявленого на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, лютий - грудень 2009 року. По результатах перевірки був складений акт № 2193/23-2/22053439 від 16.04.2010 року.
Відповідно до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ "Дейв-Експрес" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року та за лютий - грудень 2009 року на суму 459810 грн., оскільки ТОВ "Дейв-Експрес" не може підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ постачальникам, яка могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за вказані періоди, а деякі з контрагентів по ланцюгу постачання мають ознаки фіктивності (відсутні за місцезнаходженням, порушено справу про банкрутство, ліквідовано (закрито) тощо ), а тому втратило право на відшкодування ПДВ.
На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452304/0 від 21.04.2010 року, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 459810 грн.
Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним і воно підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Щодо бюджетного відшкодування.
Згідно до абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Позивач надав ДПІ податкові декларації з ПДВ за серпень 2008 року та лютий - грудень 2009 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за вказані періоди в сумі 459810 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про ПДВ" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 / надалі - Порядок/ суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
У розумінні пункту 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України “Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.
Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон № 996/ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно:
визначає облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.
Судом встановлено і не спростосовано відповідачами факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону № 996.
Враховуючи вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки, платіжні доручення.
При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів/робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду для огляду банківськими документами.
Також є безпідставними доводи відповідача / ДПІ у м. Житомирі/ про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.
Факт порушення контрагентами - постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на вимогу суду відповідачем надані довідки, щодо проведення податковими інспекціями зустрічних перевірок основних контрагентів ТОВ "Дейв Експрес", які на думку ДПІ у м. Житомирі мали ознаки фіктивності та не підтвердили свої зобов'язанні та не сплатили податок на додану вартість до бюджету.
З вказаних довідок вбачається, що між всіма перевіреними по ланцюгах контрагентами ТОВ "Дейв Експрес" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від їх контрагентів, також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від контрагентів, з якими мали правовідносини.
З огляду на викладене, висновок відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування є безпідставним, відшкодуванню підлягає бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 459810 грн.
У розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.
Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.
В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення та відшкодувати з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.
Керуючись Законом України " Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158 - 163, 254 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000452304/0 від 21.04.2010 р.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв - Експрес" заборгованість по бюджетному відшкодуванню по податку на додану вартість згідно декларацій за серпень 2008 року, лютий - грудень 2009 року в розмірі 459810 грн.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв - Експрес" 1703,40 грн. понесених судових витрат.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 01 листопада 2010 р.